Іменем України
29.02.2012 м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Сідей І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Виноградівського районного суду від 18 січня 2012 року по справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У грудні 2011 року ПАТ «Державний ощадний банк України» (далі: банк) звернувся в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 11.05.2007 року між банком, який в той час іменувався ВАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 185-П-07. Згідно умов цього договору позичальник отримав від банку кредит в сумі 15000 грн., який зобов'язалася повернути до 11.05.2010 року і сплатити банку відсотки за користування кредитом в розмірі 20 % річних.
В забезпечення зобов'язання за цим кредитним договором між банком та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 11.05.2007 року були укладені договори поруки.
Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував і станом на 11.11.2011 року має перед банком заборгованість на суму 11619 грн. 46 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту - 6993 грн. 24 коп.; заборгованості по відсотках - 2776 грн. 16 коп.; пені 1848 грн. 06 коп.
Посилаючись на дані обставини банк просив стягнути з відповідачів солідарно 11619 грн. 46 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.
Рішенням Виноградівського районного суду від 18.01.2012 року позов задоволено в повному обсязі.
Дане рішення оскаржила в апеляційному порядку ОСОБА_3
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду в частині стягнення з неї суми заборгованості та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову щодо неї.
В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності відповідача ОСОБА_5, який належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи
Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, зокрема, в межах законності рішення суду відносно відповідача апелянта.
Задовольняючи позов та стягуючи солідарно з позичальника та поручителя ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором суд першої інстанції виходив з того, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Проте з таким висновком суду погодитися в повній мірі не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи та прав сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Наявними у справі доказами встановлено, що 11.05.2007 року між банком, який в той час іменувався ВАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 185-П-07. Згідно умов цього договору позичальник отримав від банку кредит в сумі 15000 грн., який зобов'язався повернути до 11.05.2010 року і сплатити банку відсотки за користування кредитом в розмірі 20 % річних.
В забезпечення зобов'язання за цим кредитним договором між банком та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 11.05.2007 року були укладені договори поруки (а.с.8-9).
Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував і станом на 11.11.2011 року має перед банком заборгованість на суму 11619 грн. 46 коп.
Відповідно до ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки.
Пунктом 4.2 договору поруки передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Кредитним договором передбачено виконання основного зобов'язання до 11.05.2010 року, а позов банком пред'явлено 9.12.2011 року.
З наявного видно, що банком пропущено шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя ОСОБА_3
Відповідно до пункту 6.1 договору поруки будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього договору повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатися наданими належним чином, якщо вони надіслані листом на замовлення або доставлені особисто на адресу сторони.
Наявна у справі письмова вимога банку до ОСОБА_3 № 26 від 28.07.2010 року не підтверджена повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому не може вважатися наданою належним чином (а.с.14).
В суді апеляційної інстанції представник банку надав повідомлення про вручення поштового відправлення, яке відношення до договору поруки не має.
По даним штрих-коду, який міститься на повідомленні та конверті, який надала апелянт, повідомлення відноситься до іншого договору укладеного між банком та ОСОБА_3
За таких обставин слід визнати, що договір поруки між банком та ОСОБА_3 є припиненим і вимога банку до неї про стягнення солідарно з боржником суми заборгованості за кредитним договором до задоволення не підлягає.
На дану обставину суд першої інстанції уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про солідарну відповідальність позичальника та поручителя ОСОБА_3
Невідповідність висновків суду обставинам справи, відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, та постановлення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Виноградівського районного суду від 18 січня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким:
У задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 185-П-07 від 11.05.2007 року відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: