Іменем України
02.03.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.
при секретарі СІДЕЙ І.І.
за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Перечинська районна кредитна спілка «Тур'я», про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і ПРКС «Тур'я» про визнання договору недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 8 грудня 2011 р., -
25.02.2011 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди, зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів КС «Тур'я». ОСОБА_2 04.08.2011 р. подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, теж зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача КС «Тур'я». Ухвалами Мукачівського міськрайонного суду: від 10.08.2011 р. прийнято зустрічний позов до сумісного розгляду з первісним позовом; від 17.10.2011 р. залучено до участі в справі ОСОБА_4 у якості співвідповідача за первісним позовом; від 24.11.2011 р. змінено статус КС «Тур'я» із третьої особи на статус співвідповідача за зустрічним позовом.
Первісний позов мотивувався таким. 15.01.2010 р. ОСОБА_1 (кредитор), КС «Тур'я» (попередній боржник) і ОСОБА_2 (новий боржник) уклали договір про перевід боргу та заміну сторони в зобов'язанні, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язалася протягом одного року рівними платежами сплатити позивачу 57208,77 грн. основного боргу, 24% річних у розмірі 7706,89 грн., разом - 64915,66 грн. Зобов'язання, право вимагати виконання яких на підставі укладеного договору отримав позивач, виникли із двох договорів кредиту-поруки, що були укладені із КС «Тур'я» та не виконувалися позичальниками ОСОБА_2 і ОСОБА_4, та із договору депозиту, що був укладений ОСОБА_1 із КС «Тур'я» і не виконувався цією спілкою. Узяті на себе зобов'язання ОСОБА_2 не виконала, чим завдала позивачу збитків, своїми діями відповідачка завдала позивачу також моральної шкоди, компенсацію якої позивач оцінив у 1,00 грн. Неодноразово змінюючи позовні вимоги, посилаючись на вищенаведені обставини, на порушення ОСОБА_2 норм ЦК України та умов договору, вказуючи на своє право пред'явлення вимоги як до позичальника, так і до поручителя, подавши заяву про залишення позову до ОСОБА_4 без розгляду, ОСОБА_1 остаточно просив стягнути на його користь із ОСОБА_2, яка виступала позичальником за договором № 354/1 від 20.09.2007 р. і поручителем ОСОБА_4 за договором № 353/1 від 20.09.2007 р., борг з урахуванням індексу інфляції та пені у розмірі 101460,75 грн.
ОСОБА_2 мотивувала зустрічний позов тим, що тристоронній договір від 15.01.2010 р. не відповідає вимогам закону. Так, КС «Тур'я» управі укладати угоди, що не суперечать Закону України «Про кредитні спілки», а за змістом норм Глави 71 ЦК України, Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ОСОБА_1 не вправі бути кредитором і позикодавцем у даних правовідносинах, надавати кредит під процент. Право надання таких фінансових послуг мають тільки уповноважені особи із спеціальним статусом, суб'єкти підприємницької діяльності, в т.ч., кредитні спілки, які, утім, з огляду на особливості їхнього правового статусу, не мають права переводити борг чи відступати право вимоги за кредитним договором. Просила визнати недійсним договір від 15.01.2010 р. про перевід боргу та заміну сторони в зобов'язанні.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 08.12.2011 р. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі ст. 205 ч. 1 п. 5 ЦПК України, ухвала не оскаржується.
Рішенням цього ж суду від 08.12.2011 р. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором від 15.01.2010 р. з урахуванням індексу інфляції та пені у розмірі 101460,75 грн., сплачені судовий збір - 1011,61 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120,00 грн. В решті первісного позову, а також у зустрічному позові - відмовлено.
ОСОБА_2 ставить в апеляції питання про скасування рішення суду, відмову в первісному позові та задоволення зустрічного позову. Посилається на ті ж доводи і обставини, що були покладені в обґрунтування зустрічного позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_5, яка апеляцію підтримала, ПРКС «Тур'я» - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 - ОСОБА_7, які апеляцію не визнали, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із правомірності переведення боргу та заміни сторони в зобов'язанні, а відтак - із наявності підстав для стягнення коштів. Проте, погодитись із рішенням не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неправильної кваліфікації правовідносин, що виникли.
За приписами ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору і зобов'язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 10, 11, 57-61); про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 212-215).
Апеляційним судом установлені такі факти:
07.03.2007 р. ОСОБА_1 уклав із КС «Тур'я» договір про строковий депозитний вклад члена спілки № 18/1, на підставі якого цього дня зробив вклад на суму 70000,00 грн. строком на 24 місяці із нарахуванням на нього 24% річних, а 03.08.2007 р. додатково вніс ще 30000,00 грн. (а.с. 106-108);
19.09.2007 р. ОСОБА_4 (позичальник), ОСОБА_2 (поручитель) і ОСОБА_8 (поручитель) уклали із КС «Тур'я» договір кредиту-поруки № 353/1, на підставі якого ОСОБА_4 отримав у кредит 25000,00 грн. на строк з 19.09.2007 р. по 18.09.2009 р. із сплатою за кредит 45% річних, а ОСОБА_2 і ОСОБА_8 поручилися перед кредитором за виконання зобов'язань позичальником (а.с. 112-114);
20.09.2007 р. ОСОБА_2 (позичальник), ОСОБА_4 (поручитель) і ОСОБА_8 (поручитель) уклали із КС «Тур'я» договір кредиту-поруки № 354/1, на підставі якого ОСОБА_2 отримала у кредит 25000,00 грн. на строк з 20.09.2007 р. по 19.09.2009 р. (24 місяці) із сплатою за кредит 45% річних, а ОСОБА_4 і ОСОБА_8 поручилися перед кредитором за виконання зобов'язань позичальником (а.с. 109-111);
15.01.2010 р. ОСОБА_1 (кредитор), КС «Тур'я» (попередній боржник) і ОСОБА_2 (новий боржник) уклали договір про перевід боргу та заміну сторони в зобов'язанні (а.с. 11-12), за змістом якого:
- станом на 15.01.2010 р. зафіксували зобов'язання КС «Тур'я» перед ОСОБА_1 за договором № 18/1 від 07.03.2007 р. «по тілу депозиту частково 57208,77 грн.» (п. 1);
- сторони досягли згоди щодо часткової заміни з 15.01.2010 р. КС «Тур'я» новим боржником - ОСОБА_2, наслідком чого є: переведення боргу в розмірі 57208,77 грн. з КС «Тур'я» на ОСОБА_2; відповідне зменшення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язань ОСОБА_2 перед КС «Тур'я», які, як зазначено в договорі, випливають зі статусу ОСОБА_2 як поручителя та/або позичальника за договором кредиту-поруки № 353/1 на суму 28660,59 грн. і договором кредиту-поруки № 354/1 на суму 28548,00 грн.; новація між ОСОБА_1, новим боржником ОСОБА_2 і поручителем (у разі наявності такого) зобов'язання за договором № 18/1 від 07.03.2007 р. на таких умовах: відсоткова ставка встановлюється в розмірі 24% річних, строк повернення коштів тіла заборгованості ОСОБА_2 складає 12 місяців (до 15 числа кожного місяця) рівними частинами із правом дострокової сплати, сплата заборгованості за тілом і відсотками розпочинається з 15.02.2010 р. (п. 2);
- крім того, пунктом 2 договору сторони домовилися, зокрема, що у разі невиконання зобов'язання ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачується пеня із розрахунку трикратного розміру облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день і кредитор отримує право дострокового розірвання договору із стягненням моральної шкоди та упущеної вигоди; поручитель поручається перед кредитором за виконання новим боржником обов'язків за договором та відповідає за порушення новим боржником зобов'язань у повному обсязі солідарно;
з відомостей про рух коштів за депозитним і кредитними договорами вбачається, що 15.01.2010 р. зараховано на погашення зобов'язань КС «Тур'я» перед ОСОБА_1 57208,77 грн. (залишився непогашеним борг за депозитом у розмірі 42791,23 грн. і за процентами - 20120,56 грн.), зараховано на погашення перед КС «Тур'я» зобов'язань ОСОБА_4 - 28660,59 грн., ОСОБА_2 - 28548,18 грн. (разом - 57208,77 грн.) (а.с. 185-187).
Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства щодо зобов'язань, правочинів і діяльності кредитних спілок. В силу положень ст.ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 626-629, 1054, 1058 ЦК України, особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи відповідні наслідки, договір є обов'язковим для сторін, кредитні та депозитні зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ч. 1 ЦК України).
Зміст правочину не може суперечити ЦК України, актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ст. 203 ч.ч. 1, 2, 3 ЦК України), недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цих вимог закону є підставою недійсності правочину (ст. 215 ч. 1 ЦК України); юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії) (ст. 91 ч. 3).
ЦК України установлено, що: зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, передусім, виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599), зобов'язання може бути припинено також зарахуванням зустрічних однорідних вимог (ст. 601), за домовленістю сторін, в т.ч., про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація) (ст. 604); кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), в інших випадках, встановлених законом, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ст. 513 ч. 1 п. 1, ч.ч. 2, 3); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514); боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст. 520), новий боржник має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522); кредитор вправі вимагати виконання зобов'язання від поручителя, пред'явивши відповідну вимогу, поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник (ст.ст. 553-555); порука, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника (переведення боргу на іншу особу), якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (ст. 523 ч. 1, ст. 559 ч. 3).
Відповідно до Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом (ст. 1); спілка несе відповідальність за наслідки своєї діяльності та виконання зобов'язань перед своїми членами (ст. 3 ч. 5); господарська діяльність кредитної спілки полягає, зокрема, у наданні кредитів своїм членам і залученні на договірних умовах внесків (вкладів) своїх членів на депозитні рахунки (ст. 21 ч. 1). Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» установлює, що фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності (ст. 2 ч. 2); залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення та надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту є фінансовими послугами (ст. 4 ч. 1 п.п. 4, 6); фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями (ст. 5 ч. 1); здійснення діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів і з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії, ліцензія не може передаватися третім особам (ст. 34).
За встановлених обставин, 15.01.2010 р. на ОСОБА_2 був переведений борг КС «Тур'я» за депозитним договором № 18/1 перед ОСОБА_1 у розмірі 57208,77 грн. При цьому, оскільки між КС «Тур'я», ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений саме договір про переведення боргу, то ОСОБА_2 як сторона договору вправі була для зарахування зустрічних зобов'язань розпорядитися лише своїм боргом - за договором № 354/1 в розмірі 28548,00 грн., а також створити лише для себе обов'язок сплати нового боргу. Доказів наявності у ОСОБА_2 повноважень розпоряджатися боргом ОСОБА_4 за договором № 353/1 в розмірі 28660,59 грн., за яким ОСОБА_2 виступала лише поручителем, а також від імені ОСОБА_4 приймати обов'язок сплати нового боргу - у справі немає. Відсутні в справі й докази на час укладення тристороннього договору волевиявлення самого ОСОБА_4 щодо переведення боргу, так само, як відсутні докази повідомлення ОСОБА_4 як боржника за договором № 353/1 і як поручителя за договором № 354/1 про переведення боргу. Аналогічно відсутні докази повідомлення про переведення боргу ОСОБА_8, яка була поручителем за обома кредитними договорами. Таким чином, переведення боргу із зарахуванням зобов'язань за договором кредиту-поруки № 353/1 в розмірі 28660,59 грн. не ґрунтується на законі.
Укладенням договору 15.01.2010 р. зобов'язання КС «Тур'я» перед ОСОБА_1 за депозитним договором № 18/1 повністю не припинилися, оскільки залишився непогашеним борг загалом на суму 62911,79 грн. Тож депозитний договір продовжує діяти і, оскільки у тристоронньому договорі не було обумовлено протилежного (зміни суті зобов'язання, обсягу конкретних прав і обов'язків), за змістом закону та договору від КС «Тур'я» (попереднього боржника) до ОСОБА_2 (нового боржника) перейшли у повному обсязі всі права і обов'язки боржника за депозитним договором у межах визначеної для нового боржника суми. Ба більше, сторони вчинили новацію окремих положень договору № 18/1, внаслідок чого для ОСОБА_2 у договорі діють нові або інші умови в частині сплати коштів, що не передбачені для попереднього боржника, були також введені суттєві штрафні санкції. Виникла ситуація, коли одну частину вкладу ОСОБА_1 із сплатою процентів має повертати кредитна спілка, а іншу має повертати ОСОБА_2, причому фактично за тим самим договором, але - на інших умовах. Крім того, на ОСОБА_2 покладено по суті обов'язок виплатити депозит із процентами, тоді як за законом право вчиняти такі операції, виконувати такий обов'язок належить кредитній спілці як ліцензованому суб'єкту ринку фінансових послуг.
Усні заперечення представників ОСОБА_1 і кредитної спілки про те, що, буцімто, у договорі сторони припустилися помилки у частині встановлення процентної ставки, що йдеться суто про перевід боргу на ОСОБА_2 у розумінні обов'язку тільки сплатити визначену суму тощо не можуть бути взяті до уваги. Ці заперечення не відповідають вимогам ст. 57 ч. 2, ст.ст. 58, 59 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів, оскільки обставини справи доказуються передусім документально, змістом відповідних правочинів. Понад те, заперечення суперечать установленому, в т.ч., не враховують, що із підписанням 15.01.2010 р. тристороннього договору та відображенням в обліку кредитної спілки руху зобов'язань борги позичальників були погашені, що сторони визнали в суді, тому про новацію зобов'язання, що припинилося, ітися не могло.
Виходячи з наведеного, тристоронній договір від 15.01.2010 р. не відповідає вимогам закону, неправомірно переклав з КС «Тур'я» права і обов'язки, що відповідно до суті зобов'язання належать у спірних правовідносинах виключно спілці, на ОСОБА_2, договір не відображає волевиявлення ОСОБА_4 та порушує його майнові права, договір не враховує також прав і обов'язків, що випливають із інституту поруки. Внаслідок цього порушені й права ОСОБА_1, який, як видно, борг з ОСОБА_2 одержати наразі не може. Сторони не врахували положень ст. 6 ЦК України про те, що вони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Суд першої інстанції залишив поза увагою ці обставини, що у сукупності виключали можливість задоволення позову. Відтак, рішення суду не відповідає вимогам 212-215 ЦПК України, на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2-4 ЦПК України апеляцію, доводи якої заслуговують на увагу, слід задовольнити, рішення - скасувати, зустрічний позов - задовольнити, оспорений договір - визнати недійсним із поверненням його сторін у стан, що існував до укладення договору, у первісному позові - відмовити.
Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 2-4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити:
рішення Мукачівського міськрайонного суду від 8 грудня 2011 р. - скасувати, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і Перечинської районної кредитної спілки «Тур'я» про визнання договору недійсним - задовольнити, визнати недійсним договір про перевід боргу та заміну сторони в зобов'язанні, укладений ОСОБА_1, ПРКС «Тур'я» і ОСОБА_2 15.01.2010 р., повернути сторони правочину, визнаного недійсним, у стан, який існував до його укладення, шляхом повернення сторонами одна одній всього одержаного на виконання цього правочину;
у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 і ПРКС «Тур'я» з кожного на користь ОСОБА_2 у відшкодування сплачених судового збору по 257,90 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - по 60,00 грн., на користь держави по 281,79 грн. судового збору та по 41,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді