Копія
Справа №11-154, 2012 року Головуючий в 1-й інстанції Демчук П.В.
Категорія ч.1 ст.122 КК України Доповідач Латюк П.Я.
29 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого -судді Латюка П.Я.,
суддів Кулеші Л.М., Цугеля І.М.,
з участю прокурора Боднара Р.Г.,
потерпілого ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2
та його захисника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за спільною апеляцією засудженого ОСОБА_2 та його захисника -адвоката ОСОБА_3 на вирок Ізяславського районного суду від 08 грудня 2011 року,
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, непрацюючого, має на утриманні малолітню дитину, не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.
Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу залишено попередній -підписку про невиїзд.
Стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_1 680 грн. 68 коп. матеріальної та 15000 грн. моральної шкоди.
За вироком суду, “01 грудня 2009 року близько 22 год. 30 хв. поблизу бару “Гетьман”, що у м. Ізяслав по вул. Незалежності, ОСОБА_2 з мотивів особистої неприязні вчинив сварку та бійку із потерпілим ОСОБА_1, в результаті якої наніс для ОСОБА_1 удари по обличчю та тулубу, в результаті чого потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження легкого та середнього ступеню тяжкості.
Злочин скоєно за наступних обставин. Близько 22 год. 1 листопада 2009 року ОСОБА_1 знаходився при вході в бар “Гетьман”, в цей час на вулиці перебував і підсудний, який почав сварку із ОСОБА_1, що переросла у бійку. ОСОБА_2 відійшов із потерпілим у сторону сміттєвих баків, де вдарив його в обличчя та по тулубу, а після того, як вони з потерпілим впали на землю, ОСОБА_2, піднімаючись, наніс для потерпілого ще декілька ударів.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 потерпілому було заподіяно забій грудної клітини з наявністю консолідованого перелому 7-го ребра зліва, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, а також ушкодження у вигляді закритої черепно-лицевої травми, яка супроводжувалася струсом головного мозку, забійною раною на голові, крововиливом в м'які покрови голови, травматичним артритом суглобу нижньої щелепи зліва, забійною раною слизової оболонки порожнини рота, що відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, що потягли короткочасний розлад здоров'я.”
В апеляції засуджений ОСОБА_2 та його захисник -адвокат ОСОБА_3 ставлять питання про скасування вироку суду із закриттям провадження в справі через недоведеність участі ОСОБА_2 у вчиненні цього злочину, посилаючись на те, що потерпілий ОСОБА_1 упродовж 15-ти днів лікування в умовах стаціонару не скаржився на заподіяння йому середньої тяжкості тілесного ушкодження у вигляді перелому 7-го ребра, що ударів потерпілому в область тулубу ногами він не наносив. Акцентують увагу й на тому, що досудовим та судовим слідством не встановлено, де і за яких обставин потерпілий ОСОБА_1, перебуваючи у той вечір в стані сильного алкогольного сп'яніння, отримав тілесне ушкодження у виді перелому ребра, якщо такий перелом ребра у нього взагалі був, з огляду на суперечливі висновки наявних у справі декількох судово-медичних експертиз ОСОБА_1 Звертають увагу й на те, що задовольняючи позовні вимоги цивільного позивача, суд такого рішення не обґрунтував.
В запереченні на апеляцію прокурор, який брав участь у розгляді справи, просить залишити вирок суду без зміни, а апеляцію без задоволення, посилаючись на те, що наведеними у вироку доказами підтверджено вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, а призначене йому за цей злочин покарання у виді 1 року обмеження волі, із звільненням від його відбування з випробуванням, відповідає тяжкості злочину та його особі.
Інші учасники процесу апеляцій не подали.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію, з посиланням на зазначені у ній доводи, прокурора та потерпілого, які уважають вирок законним та справедливим, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.370, ч.2 ст.374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку. Вирок в усякому разі підлягає скасуванню, якщо порушено право обвинуваченого на захист.
Положеннями ст.323 КПК України передбачено, що вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Це означає, що вирок має основуватись на зібраних фактах, повністю та всебічно досліджених та правильно оцінених судом, а висновки про подію злочину, про винуватість або невинуватість підсудного у злочині та інші істотні питання, які виникли у кримінальній справі, мають з достовірністю випливати з матеріалів справи.
У даній справі ці вимоги закону не дотримані.
Так, згідно з вимогами ст.64 КПК України при розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню, зокрема, подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, характер і розмір шкоди, завданої злочином.
Положеннями ч.1 ст.275 КПК України передбачено, що розгляд справи у суді провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.
Згідно викладеного у таких процесуальних документах як постанові про притягнення як обвинуваченого (т.2 а.с.45-46), обвинувального висновку (т.2 а.с. 83-94) обвинувачення, ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що шляхом нанесення трьох ударів кулаком правої руки в ліву частину обличчя заподіяв потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді рани м'яких тканин правої половини тім'яної ділянки голови, струсу головного мозку, рани слизової оболонки лівої половини порожнини рота з розвитком в подальшому запалення лівого скронево-нижнє-щелепного суглобу, закритих переломів 6 та 7 ребер лівої половини грудної клітки, і від такого обвинувачення він захищався упродовж всього досудового та судового слідства.
Натомість, постановивши обвинувальний вирок, суд вийшов за межі обвинувачення, та засудив ОСОБА_2 за нанесення цьому потерпілому ударів не тільки в обличчя, а й по тулубу, внаслідок чого, як вказано у фабулі вироку «…потерпілому було заподіяно забій грудної клітки з наявністю консолідованого перелому 7-го ребра зліва, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості…», і в такий спосіб порушив його право на захист, оскільки нанесення ударів в область тулуба потерпілого йому не інкримінувалось. І від такого обвинувачення він не захищався.
До того ж:
- вказавши у першому реченні фабули обвинувачення, яке суд вважав доведеним, на те, що злочин ОСОБА_2 вчинив 01 грудня 2009 року близько 22 годин 30 хвилин, вже у другому реченні сформованого обвинувачення суд ствердив, що цей злочин він вчинив близько 22 години 1 листопада 2009 року;
- вказавши у третьому реченні фабули обвинувачення на те, що «Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 потерпілому було заподіяно забій грудної клітини з наявністю консолідованого перелому 7-го ребра зліва, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості…», засудивши ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КК України за заподіяння потерпілому ОСОБА_1 саме цього середньої тяжкості тілесного ушкодження, суд не звернув уваги на те, що термін «консолідований перелом»означає «старий, застарілий перелом», тобто такий, що був спричинений раніше інкримінованого обвинуваченому часу його заподіяння.
Пленум Верховного Суду України у п.13 постанови № 8 від 30.05.1997 року з подальшими змінами «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»вказав, що у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження, що при цьому не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи.
Пославшись у вироку на три висновки судово-медичних експертиз, суд оцінки кожному з них, з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності не дав, хоча викладені у них висновки суттєво різняться.
Так, згідно висновку первинної судово-медичної експертизи, проведеної судово-медичним експертом Кормилецьким С.М. (т.1 а.с.34-35), виявлене у ОСОБА_1 тілесне ушкодження у вигляді перелому 7-го ребра зліва по задньо-аксилярній лінії могло виникнути внаслідок одноразового падіння з висоти власного зросту, згідно висновків двох додаткових судово-медичних експертиз проведених експертом Дунаєвським С.В. (т.2 а.с.18-20, 42-43), виявлені у ОСОБА_1 вже два закритих переломи 6 та 7 ребер лівої половини грудної клітки не могли утворитися внаслідок одноразового падіння з висоти власного зросту на правий бік, а згідно висновків комісійної судово-медичної експертизи, проведеної експертами Житомирського бюро судово-медичної експертизи (т.2 а.с. 213-220), у ОСОБА_1 мала місце сполучена тупа травма тіла, яка супроводжувалась забоєм грудної клітини з наявністю саме консолідованого (тобто старого, застарілого) перелому 7-го ребра зліва по «средне - подмышечной линии», виникнення перелому цього ребра від падіння з вертикального положення на площину малоймовірно.
До того ж, поклавши в основу вироку висновок комісійної судово-медичної експертизи, в тому числі і про малоймовірність перелому цього ребра від падіння з вертикального положення, суд не звернув уваги на те, що такий висновок експертів нічим не обґрунтований, що він зроблений при умові падіння потерпілого лише на площину, а не, наприклад, на ребристу поверхню, якою могли бути сходи, що у ньому не визначено часу заподіяння такого перелому ребра.
Пленум Верховного Суду України у п.14 постанови №3 від 31.03.1989 року з подальшими змінами "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" роз'яснив, що в силу ст.334 КПК України суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого обов'язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією, чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.
Нехтуючи вимогами ст.334 КПК України, цими роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги цивільного позивача, не тільки у мотивувальній частині вироку не вказав матеріальний закон, на підставі якого він це робить, а й взагалі, приймаючи рішення про стягнення із ОСОБА_2 680 грн. 68 коп. матеріальної шкоди, не зазначив, з чого складається цей розмір, не навів відповідних його розрахунків, не зазначив доказів, якими ця шкода підтверджується.
У справі наявний цивільний позов прокурора Ізяславського району про стягнення з ОСОБА_2 на користь Ізяславської центральної районної лікарні 1342 грн. 52 коп. збитків понесених цим закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування ОСОБА_1 (т.1 а.с.166), рішення по якому судом взагалі не приймалось.
З урахуванням викладеного та у відповідності до вимог ч.5 ст.374 КПК України, вирок щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду, який постановив вирок, але в іншому складі.
При новому розгляді суду належить усунути зазначені вище порушення вимог кримінально-процесуального закону, судовий розгляд справи провести в межах пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення, усунути суперечності у висновках наявних у справі судово-медичних експертиз, в тому числі при необхідності і шляхом призначення повторної комісійної експертизи, за обов'язкової участі експерта -рентгенолога, віднайти та приєднати до справи усі консультаційні висновки лікарів - рентгенологів, більш ретельно перевірити твердження потерпілого про його побиття не тільки підсудним, але й іншими особами, та твердження підсудного про отримання потерпілим перелому цього ребра від падіння і, в залежності від встановленого, прийняти законне й обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366, 374 КПК України колегія суддів судової палати, -
Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Ізяславського районного суду від 08 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу повернути для нового розгляду в той же суд в іншому складі.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області П.Я.Латюк