Копія
Справа №11-91, 2012 року Головуюча в 1-й інстанції Грох Л.М.
Категорія ч.3 ст.185 КК України Доповідач Латюк П.Я.
15 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого -судді Латюка П.Я.,
суддів Задворного О.Л., Зарєчної І.В.,
з участю секретаря Кузічкіної М.В.,
прокурорів Войтюка М.П., Боднара Р.Г.,
представників цивільного
позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3
та його захисника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією представника цивільного позивача ОСОБА_1 на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18.11.2011 року,
вс т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вихилівка Ярмолинецького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, працюючого охоронцем військової частини А-2287-УІ, з середньою освітою, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 800 грн.
Запобіжний захід до набрання вироком чинності залишено попередній -підписку про невиїзд.
Цивільні позови залишено без розгляду.
Постановою цього ж суду від 29.11.2011 року ОСОБА_3 звільнено від покарання на підставі п.“в” ст.1 Закону України “Про амністію у 2011 році”.
За вироком суду, «ОСОБА_3, набувши 13 травня 2009 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства у пайовому фонді майна селянського (фермерського) господарства “Надія” в розмірі 4579 грн., діючи самовільно, всупереч встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 “Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки”, Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 р. та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 р. за №305/5496 порядку виділення майнових паїв у натурі, заволодів токарним станком 1993 року випуску, оціночною вартістю 3676 грн., що належить СФГ “Надія”.
Так, в один із днів наприкінці березня 2011 року близько 11 год., знаходячись в с. Вихилівка Ярмолинецького району, ОСОБА_3, побачивши вантажний автомобіль, водій якого купував металобрухт, вирішив реалізувати своє дійсне право на частку у пайовому фонді майна СФГ “Надія” шляхом заволодіння токарним станком, що зберігався в одному із складських приміщень СФГ “Надія” в с. Вихилівка та здати його на металобрухт.
Реалізовуючи свій умисел на самовільне заволодіння чужим майном, він того ж дня проник в складське приміщення СФГ “Надія”, де відірвав частину обшивки приміщення, через отвір якого, використовуючи трос та найнятий автокран, відкрито заволодів вказаним токарним станком, та розпорядився ним, здавши на металобрухт, чим заподіяв значної шкоди інтересам СФГ “Надія”.
В апеляції, як убачається з її змісту, представник цивільного позивача просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що засуджуючи ОСОБА_3 за самоуправні дії щодо належного СФГ «Надія»токарного станка, суд не встановив його дійсну модель та вартість, експертизи з цього приводу не призначив та не провів, пославшись у вироку на звіт про його оцінку, проведений оцінювачем ОСОБА_6, який цього станка не бачив. Акцентує увагу й на тому, що, ОСОБА_3 за цей злочин призначено м'яке покарання.
В запереченні на апеляцію прокурор просить залишити її без задоволення, а вирок без зміни, посилаючись на те, що постановою Ярмолинецького районного суду від 29.11.2011 р. ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання у виді штрафу в розмірі 800 грн. на підставі п. “в” ст. 1 Закону України “Про амністію у 2011 році”.
Інші учасники процесу апеляцій не подали.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників цивільного позивача, які підтримали апеляцію, з посиланням на зазначені у ній доводи, засудженого та його захисника, які вважають апеляцію безпідставною, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку та постанови суду, перевіривши матеріали кримінальної справи, в тому числі шляхом проведення часткового судового слідства, та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ст.323 КПК України передбачено, що вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Це означає, що вирок має основуватись на зібраних фактах, повністю та всебічно досліджених та правильно оцінених судом, а висновки про подію злочину, про винуватість або невинуватість підсудного у злочині та інші істотні питання, які виникли у кримінальній справі, мають з достовірністю випливати з матеріалів справи.
У даній справі ці вимоги закону не дотримані.
Так, згідно ст.64 КПК України при розгляді кримінальної справи у суді підлягають доказуванню, зокрема, подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність у вчиненні злочину і мотиви злочину, характер і розмір шкоди, завданої злочином.
Диспозицією ст.356 КК України передбачено кримінальну відповідальність за самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України, перекваліфіковуючи їх на ст.356 КК України, як органи досудового слідства, так і суд виходили з того, що власником токарного станка, яким він самоправно заволодів було селянське (фермерське) господарство «Надія», якому, як власнику, такими його протиправними діями була заподіяна значна шкода в 3676 грн.
Проте, як матеріали справи, так і наведені у вироку докази таких висновків з достовірністю не підтверджують.
Пославшись у вироку на рішення загальних зборів КСП «Нива», акт інвентаризації від 21.04.2006 року, акт опису й арешту майна від 08.11.2006 року, як на докази виділення, в тому числі і цього токарного станка, на погашення боргів КСП «Нива», суд не звернув уваги на те, що виділення майна на погашення боргів КСП «Нива»та передача його у власність різні юридичні категорії, належним чином не перевірив, чи в дійсності цей токарний станок в установленому законом порядку було передано у власність саме СФГ «Надія», і що саме цьому господарству, як власнику, як того вимагається у диспозиції ст.356 КК України, було заподіяно значної шкоди.
Згідно витягу з протоколу загальних зборів колективно-пайового господарства «Нива»с. Вихилівка Ярмолинецького району від 02 лютого 2000 року, на них дійсно було ухвалено рішення реформувати це колективно - пайове господарство і на його базі утворити селянське (фермерське) господарство «Надія», як правонаступника КПГ «Нива».
Проте, згідно затвердженого 28 лютого 2000 року головою СФГ «Надія»ОСОБА_1 статуту СФГ «Надія», який у цей же день було зареєстровано Ярмолинецькою районною державною адміністрацією (реєстраційний № Р21313909Ю0010047), засновником цього селянського (фермерського) господарства є лише ОСОБА_1, а правонаступником - його дочка (п.3.1 Статуту), що це селянське (фермерське) господарство є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов'язків, в тому числі трудових відносин реорганізованого КПГ «Нива»с. Вихилівка в розмірі лише вартості наданого в оренду майна, що належало КПГ «Нива»(п.2.1.1. Статуту).
Згідно ж зазначеного вище протоколу загальних зборів КПГ «Нива»від 02 лютого 2000 року, в тому числі і інкримінований ОСОБА_3 токарний станок було виділено для погашення боргів саме КПГ «Нива», а не у власність чи оренду СФГ «Надія».
Більше того, згідно наявного у справі акту опису й арешту майна від 08.11.2006 року (а.с.29), на який йде посилання у вироку, цей токарний станок було описано й арештовано не по боргах КПГ «Нива», а чомусь по боргах СФГ «Надія».
Хто ж в дійсності, станом на час інкримінованих ОСОБА_3 дій, був власником цього токарного станка матеріли справи відповіді не містять.
Акт інвентаризації, на який також йде посилання у вироку, правовстановлюючим документом, в розумінні підтвердження права власності, не є.
Пленум Верховного Суду України у п.25 постанови №10 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику у справах про злочини проти власності" роз'яснив, що розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.
Як убачається з матеріалів справи, вартість токарного станка як органами досудового слідства, так і судом у розмірі 3676 грн. було визначено на підставі висновку оцінювача ОСОБА_6 (а.с. 32), і то станом на 17 травня 2010 року, тоді як згідно вироку ОСОБА_3 самоуправно ним заволодів в кінці березня 2011 року, тобто майже через рік після такої його оцінки.
Встановлення в даному випадку власника цього токарного станка, його дійсної вартості станом на час інкримінованих ОСОБА_3 дій має суттєве значення і для вирішення питання про наявність чи відсутність в його діях й складу злочину, передбаченого ст.356 КК України.
На думку колегії суддів місцевий суд безпідставно залишив без розгляду позовні вимоги СФГ «Надія»до ОСОБА_3 про стягнення вартості токарного станка, з посиланням на те, що позов подано після початку судового слідства, та, що він не відповідав вимогам ч.2 ст.119 ЦПК України.
Так, згідно наявної в матеріалах справи позовної заяви цього селянського (фермерського) господарства (а.с.67), з позовом до суду з цього приводу воно звернулося ще під час досудового слідства, а під час судового слідства -уточнило позовні вимоги, шляхом подачі позовної заяви, з проханням стягнути з ОСОБА_3 6326 грн. 40 коп. вартості цього токарного станка (а.с.115).
Більше того, ще до видалення суду у нарадчу кімнату для постановлення вироку, він протокольною ухвалою від 18 листопада 2011 року (а.с. 127 зворот) вже залишив цей позов без розгляду.
Зазначені однобічність та неповнота досудового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні, як апеляційним так і місцевим судом, оскільки по справі необхідне проведення слідчих та інших процесуальних дій у такому обсязі, виконання яких неможливе з додержанням процесуальної форми судового розгляду.
За наведених обставин, у взаємозв'язку із положеннями ст.365 КПК України, вирок та постанова суду щодо ОСОБА_3 не можуть залишатися чинними, підлягають скасуванню, а справа поверненню на додаткове розслідування.
При новому розслідуванні належить:
- встановити, із приєднанням до справи відповідних правовстановлюючих документів, кому на праві власності на час інкримінованих ОСОБА_3 дій належав цей токарний станок;
- допитати з цього приводу його власника (представника власника);
- встановити, в разі необхідності і шляхом призначення відповідної експертизи, дійсну вартість цього токарного станка на час інкримінованих ОСОБА_3 дій;
- виконати інші слідчі дії, які випливають із змісту даної ухвали, та необхідні для повного, всебічного і об'єктивного розслідування справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляцію представника цивільного позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Ярмолинецького районного суду від 18 листопада 2011 року та в порядку ч.2 ст.365 КПК України постанову цього ж суду від 29 листопада 2011 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити прокурору Ярмолинецького району на додаткове розслідування.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 залишити попередній -підписку про невиїзд.
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області П.Я. Латюк