Справа № 1-69/12
02 березня 2012 року
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Степаненка Ю.І.,
за участю секретаря Левицької І.П.,
прокурора Лукій К.В.,
потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_1,
представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_2,
законних представників неповнолітніх підсудних:ОСОБА_17, ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
захисників адвокатів: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
представника служби у справах дітей - Якубенко-Смірнової Ю.С.,
представника кримінальної міліції у справах дітей Мудрого А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці кримінальну справу по обвинуваченню неповнолітнього ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Бурти, Кременчуцького району, Полтавської області, українця, громадянина України, учня 3-го курсу ПТУ №6, не одруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 мешкаючого в гуртожитку АДРЕСА_2 раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 статті 122, ч.2 статті 296 КК України,
неповнолітнього ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця села Білецьківка, Кременчуцького району, Полтавської області, українця, громадянина України, учня 9-го класу Білецьківського НВК, не одруженого, мешкаючого в АДРЕСА_3 у повній сім'ї разом з батьками, раніше не судимого,
неповнолітнього ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця міста Світловодська, Кіровоградської області, українця, громадянина України, учня 11-го класу Білецьківського НВК, не одруженого, мешкаючого в АДРЕСА_4 у повній сім'ї разом з батьками, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 статті 296 КК України,
Постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 2 березня 2012 року вказана кримінальна справа повернута прокурору Кременчуцького району для організації додаткового розслідування, оскільки досудове слідство проведено з істотним порушенням норм КПК України, без дотримання вимог статті 22 КПК України щодо вжиття всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
Усупереч вимог статей 97,98 КК України за наявності достатніх приводів і підстав до порушення кримінальної справи та достатніх даних, які вказували на наявність ознак хуліганства в діях ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (відносно останніх двох питання щодо їх відповідальності не було прийнято і вони значаться у статусі свідків у справі), досудове слідство зволікало з прийняттям рішення по цьому складу злочину і лише 17 січня 2012 року (понад три місяці з моменту події) постановою слідчого була порушена справа за ознаками ч.2 статті 296 КК України щодо ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (а.с.172 т.1), хоч вказане рішення повинно бути прийнято не пізніше триденного строку по заяві або повідомленню про злочин та при необхідності перевірити заяву або повідомлення про злочин, у строк не більше десяти днів. Подія злочину мала місце 7 жовтня 2011 року та ознаки хуліганства були виявлені ще на початковій стадії дізнання та досудового слідства, по заяві потерпілого постановою слідчого 15 жовтня 2011 року порушено кримінальну справу за ч.1 статті 122 КК України (а.с.1т.1) та до 17 січня 2012 року розслідувася злочин саме за цією статттею.
Відповідно до статті 113 КПК України досудове слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку, встановленому цим Кодексом.
Між тим, після порушення кримінальної справи про хуліганство, слідчий обмежився щодо цього складу злочину тільки пред'явленням обвинувачення та допитом обвинувачених, не забезпечивши цим в повній мірі дотримання норм статей 22, 65-67 КПК України.
Під час розгляду справи в суді установлено, що слідчим 23 січня 2012 року передчасно, без повного з'ясування всіх обставин у справі та без урахування норм статей 26,27 КК України було винесено постанову, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо неповнолітнього ОСОБА_13 за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 296 КК України та взагалі ніякого рішення не було прийнято щодо ОСОБА_14, за наявності в його діях ознак хуліганства, роль останніх у скоєному обмежена тільки їх допитом в якості свідків. Під час допиту свідка ОСОБА_14 брав участь захисник ОСОБА_15, повноваження якого для вчинення цієї дії процесуально не були оформлені (а.с.169-170 т.1), що потягнуло повернення справи на додаткове розслідування.
Досудовим слідством недостатньо були враховані вимоги статті 433 КПК України щодо необхідності з'ясування стану здоров'я та загального розвитку ОСОБА_10, проведення його медичного обстеження, умов його життя та виховання, обставин, що негативно впливали на його виховання, що можна було б встановити шляхом допиту його тітки ОСОБА_16, яка була призначена опікуном цього неповнолітнього (а.с.207-210 т.1), але так і не була допитана в якості свідка, також могли бути допитані з цього питання педагоги школи та училища, де в даний час навчається ОСОБА_10 тощо; має бути наданий акт обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_10, так як у наявному у справі акті від 03.11.2011 року, який було долучено судом до справи лише в останньому судовому засіданні, не була вказана адреса проживання житлового будинку, де він тривалий час не проживає, а обстеження його житлово-побутових умов за час його проживання у гуртожитку взагалі не проводилося; акти обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_11 та ОСОБА_12 також не містять відомостей за якою адресою проводилося обстеження (а.с.218,227 т.1).
04 січня 2012 року постановою слідчого законним представником неповнолітнього ОСОБА_10 була визнана представник відділу освіти Кременчуцької райдержадміністрації ОСОБА_17 замість законного представника ОСОБА_16, яка була призначена опікуном (а.с.207-210 т.1) та в силу закону мала б представляти інтереси неповнолітнього, але відмовилася брати участь у проведенні слідчих дій (а.с.142 т.1), хоч як за змістом повноважень у довіреностях (відсутні відомості про доручення представляти інтереси неповнолітнього на досудовому слідстві), так і по строку їх дії, які сплинули 31 грудня 2011 року, не було законних підстав для визнання ОСОБА_17 законним представником неповнолітнього ОСОБА_10 та, як наслідок було допущено незаконне проведення з її участю слідчих дій (а.с.143,143а).
Слідчим також не було дотримано і вимог ч.2 статті 51, статей 124,217 КПК України.
Так, у справі був заявлений цивільний позов ОСОБА_1 до відповідачів - обвинувачених у справі осіб та до їх законних представників (а.с.197-199 т.1), хоч в дійсності правильне по батькові потерпілого у справі Миколайович, у позовній заяві в порушення п.1 ч.2 статті 119 ЦПК України вказано поряд з найменуванням суду також і найменування слідчого, якому поданий цей позов, що є не правильним. Рішення про визнання вказаних осіб відповідачами слідчим не приймалося, чим обмежено процесуальні права відповідачів, зокрема і ОСОБА_16, якій не було відомо про пред'явлення позову і до неї, з матеріалами справи її не було ознайомлено. При виконанні вимог статті 217 КПК України слідчий ознайомив з матеріалами справи цивільного позивача та його представника (а.с.235 т.1), хоч вони мають і статус потерпілого та його представника та у списку осіб, що підлягають виклику в судове засідання ОСОБА_18 вказаний як цивільний позивач, хоч він же є і потерпілим у справі (а.с.259 т.1).
Загалом ці порушення, у тому числі, які були підставою для повернення справи на додаткове розслідування, вказують на те, що досудове слідство проведено неповно і неправильно, зі значною кількістю порушень норм КПК, поверхово і недбало.
У порушення статей 228, 229, 232 КПК України перевірка справи прокурором здійснена не належно, що потягло за собою направлення її до суду в такому стані, хоч досудове слідство проведено з істотним порушенням норм КПК України, за неповно і поверхово з'ясованих обставин у справі, що при більш ретельному вивченні справи прокурором була можливість це з'ясувати та ще на стадії перевірки повернути справу слідчому зі своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування.
Згідно роз'яснення п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11 лютого 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" з метою підвищення вимогливості щодо органів дізнання та досудового слідства суди повинні реагувати шляхом винесення окремих постанов на істотні порушення закону, які потягли повернення справи на додаткове розслідування або тяганину при судовому розгляді справ.
Тому такі недоліки досудового слідства не можуть залишатися без реагування.
За таких обставин суд відповідно до ст.23-2 КПК України виносить окрему постанову, якою звертає увагу начальника Кременчуького РВ УМВС України в Полтавській області та прокурора Кременчуцького району Полтавської області для вжиття заходів гострого реагування з метою недопущення подібних порушень у майбутньому в діяльності слідчих СВ Кременчуцького РВ УМВС України в Полтавській області та належного виконання прокурором вимог статті 228 КПК України.
Керуючись ст.23-2,273 КПК України, суд
Звернути увагу начальника Кременчуцького РВ УМВС України в Полтавській області Яцика О.А. та прокурора Кременчуцького району Полтавської області Бровка Г.В. для вжиття заходів гострого реагування по виявлених фактах процесуальних порушень на досудовому слідстві та контролю по недопущенню подібних порушень у майбутньому в діяльності слідчих СВ Кременчуцького РВ УМВС України в Полтавській області.
Не пізніш як у місячний строк по окремій постанові має бути вжито необхідних заходів і про результати повідомлено Кременчуцькому районному суду.
Суддя Ю. І. Степаненко