Справа № 1-69/12
02 березня 2012 року
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Степаненка Ю.І.,
за участю секретаря Левицької І.П.,
прокурора Лукій К.В.,
потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_1,
представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_2,
законних представників неповнолітніх підсудних: ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5,
захисників адвокатів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
представника служби у справах дітей - Якубенко-Смірнової Ю.С.,
представника кримінальної міліції у справах дітей Мудрого А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці кримінальну справу по обвинуваченню неповнолітнього ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Бурти, Кременчуцького району, Полтавської області, українця, громадянина України, учня 3-го курсу ПТУ №6, не одруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 мешкаючого в гуртожитку АДРЕСА_2 раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 статті 122, ч.2 статті 296 КК України,
неповнолітнього ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця села Білецьківка, Кременчуцького району, Полтавської області, українця, громадянина України, учня 9-го класу Білецьківського НВК, не одруженого, мешкаючого в АДРЕСА_3 у повній сім'ї разом з батьками, раніше не судимого,
неповнолітнього ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця міста Світловодська, Кіровоградської області, українця, громадянина України, учня 11-го класу Білецьківського НВК, не одруженого, мешкаючого в АДРЕСА_4 у повній сім'ї разом з батьками, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 статті 296 КК України,
Досудовим слідством неповнолітній ОСОБА_11 обвинувачується в умисних діях, що виразились в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто за ч.1 статті 122 КК України.
Крім цього, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 обвинувачуються в умисних діях, які виразилися у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, тобто за ч.2 статті 296 КК України, за наступних обставин.
Так, досудовим слідством було установлено, що 07 жовтня 2011 року, приблизно о 20 годині, неповнолітні ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, знаходилися біля бару "Гарант," розташованого у селі Білецьківка, Кременчуцького району, де зустріли свого знайомого неповнолітнього ОСОБА_14, який розповів про те, що на автодорозі Новоселівка-Білецьківка, на відстані приблизно 100 метрів від села Білецьківка, Кременчуцького району, знаходиться незнайомий чоловік. В цей час у ОСОБА_11 виник злочинний умисел на грубе порушення громадського порядку, з метою реалізації якого ОСОБА_11 на мопеді з н/л ОСОБА_14 направився до вказаного місця, під'їхав до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11, який йшов по дорозі в напрямку села Білецьківка, та безпричинно наніс йому удар рукою в обличчя зліва. Після нанесення вказаного удару н/л ОСОБА_11 повернувся до бару «Гарант» у с. Білецьківка, де розповів неповнолітнім ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про те, що сталося, після чого у останніх також виник спільний злочинний умисел на грубе порушення громадського порядку.
З метою реалізації свого спільного злочинного умислу, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 прибули до автодороги Новоселівка-Білецьківка, на відстані приблизно 100 метрів від с. Білецьківка, Кременчуцького району, де знаходився ОСОБА_1.
Реалізовуючи свій спільний злочинний намір, направлений на вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_1, неповнолітні ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 підійшли до ОСОБА_1, після чого ОСОБА_12 безпідставно наніс удар кулаком потерпілому в обличчя справа, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в білкову оболонку правого ока, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 1474 від 12.12.2011 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після того, як ОСОБА_1 впав від нанесеного удару, обпершись на руки, ОСОБА_15 наніс йому удар правою ногою по лівій руці в область кисті.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на реалізацію спільного умислу - грубого порушення громадського порядку, н/л ОСОБА_12, н/л ОСОБА_11 та н/л ОСОБА_13, діючи спільно та умисно, нехтуючи встановленими у суспільстві елементарними правилами поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, напротязі декількох хвилин наносили удари ногами потерпілому ОСОБА_1, який лежав на асфальтному покритті автодороги.
Своїми злочинними діями н/л ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, грубо порушивши громадський порядок та загальновизнані норми суспільної моральності, заподіяли потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді саден на лобі зліва на межі росту волосся, на правому колінному суглобі, крововиливу в білкову оболонку правого ока, які згідно висновку судово - медичної експертизи №1474 від 12.12.2011 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, тим самим заподіявши істотну шкоду особистим інтересам і здоров'ю ОСОБА_1 та суспільним інтересам.
В судовому засіданні під час судового слідства ОСОБА_11 своєї вини за ч.1 статті 122 КК України не визнав та пояснив, що середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому заподіяв не він, а це міг зробити підсудний ОСОБА_12 Пред'явлене обвинувачення за ч.2 статті 296 КК України визнав повністю.
Підсудні ОСОБА_12 та ОСОБА_13 своєї вини за ч.2 статті 296 КК України в судовому засіданні не визнали та пояснили, що до вказаного злочину вони не причетні, тілесних ушкоджень потерпілому вони не заподіювали.
Потерпілий ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні з підстав статей 278,281 КПК України заявили клопотання про повернення вказаної кримінальної справи для проведення додаткового розслідування у зв'язку з неповнотою та неправильністю досудового слідства, вказуючи, що причетними до скоєного злочину, крім притягнутих до кримінальної відповідальності осіб, є ОСОБА_14 та ОСОБА_16, які на їх
думку не обґрунтовано були допитані лише як свідки у справі.
Підсудні ОСОБА_12 і ОСОБА_13, не визнаючи своє вини, заявили, що всі удари по тілу потерпілого наносив лише ОСОБА_11
Підсудний ОСОБА_11 визнаючи свою вину частково, пояснив, що він не причетний до перелому руки потерпілого, а удари по різних частинах тіла потерпілого разом з ним наносили всі притягнуті до кримінальної відповідальності особи, та крім них два удари ногами наніс потерпілому присутній при цьому ОСОБА_14
При стабільних, логічно послідовних показаннях потерпілого у справі, показання підсудних містять суперечності. Ця суперечність в показаннях обвинувачених і потерпілого в частині кількості епізодів хуліганських дій на досудовому слідстві не була усунута. Обвинувачені і не менш зацікавлені свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_16 заявили, що таких епізодів було два, під час яких були нанесені тілесні ушкодження потерпілому, тоді як він (потерпілий) стверджує, що перший епізод характеризувався нанесенням йому удару кулаком в обличчя ОСОБА_11 під час руху останнього на мопеді разом з ОСОБА_14, другий - приїздом трьох осіб до потерпілого з метою продовження нанесення йому тілесних ушкоджень і третій, який закінчився груповим побиттям потерпілого по всіх частинах тіла, у тому числі ногами, від чого він тимчасово втрачав свідомість.
Досудовим слідством залишено поза увагою той факт, що навіть при умові, що ОСОБА_14 і ОСОБА_16 не наносили удари, але в тій обстановці брали участь в оточенні потерпілого групою в кількості п'яти осіб з метою психічного тиску на потерпілого і нейтралізації його волі до опору та захисту від нападу, що на їх думку складає один із елементів хуліганських дій. Потерпілий вимушений був при таких обставинах напружувати себе, не знаючи звідки і ким буде нанесений черговий удар по його тілу.
В матеріалах кримінальної справи немає постанови слідчого про відсутність в діях ОСОБА_14 складу злочину, а відносно ОСОБА_16 така постанова є, але вона недостатньо обґрунтована і викликає сумніви в її законності.
При таких обставинах вважають, що на досудовому слідстві підлягають перевірці показання всіх обвинувачених, інших осіб, проведення очних ставок і інших процесуальних дій та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, вина яких підтвердиться в процесі перевірки.
Крім цього, слідчим не притягнуто до участі у справі в якості цивільних відповідачів обох батьків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, що є перешкодою потерпілому пред'явити позов до всіх відповідачів, як це передбачено статтею 1179 ЦК України.
Вказані недоліки і неповнота досудового слідства на їх думку не можуть бути усунуті в процесі судового розгляду справи.
Вислухавши думку прокурора Лукій К.В., який вважав, що справа не підлягає направленню прокурору для організації додаткового розслідування, так як досудове слідство проведено з дотриманням норм КПК України, всебічно і повно та вислухавши думки законного представника неповнолітнього підсудного ОСОБА_3 та представника служби у справах дітей Якубенко-Смірнової Ю.С., які покладалися у вирішенні цього клопотання на розсуд суду, думки підсудних, їх законних представників та захисників, які повністю погодилися з клопотанням потерпілого та його представника про повернення справи на додаткове розслідування, суд прийшов до наступного висновку.
За змістом статті 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.
В разі необхідності доповнити чи змінити пред'явлене обвинувачення або порушити кримінальну справу по новому обвинуваченню чи щодо нових осіб суд додержується правил, установлених в статтях 276,277,278 цього Кодексу.
У відповідності зі статтею 278 КПК України суд, встановивши під час судового слідства, що злочин вчинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності, за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника виносить мотивовану ухвалу, а суддя - постанову, якими про вчинення цього злочину повідомляє прокурора або направляє все провадження в справі для проведення досудового слідства чи дізнання.
Згідно статті 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 22.12.2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» своєчасний і правильний розгляд кримінальних та адміністративних справ про хуліганство є дієвим засобом захисту нормальних умов життя людей, поновлення порушених прав потерпілих.
Відповідно до роз'яснення п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» повернення справи на додаткове розслідування через наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб допускається лише за умови, що окремий розгляд справи щодо останніх неможливий і що надійшло відповідне клопотання прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника. Питання про наявність таких підстав вирішується з урахуванням доказів, що є у справі, інших конкретних її обставин, а також вимог ст.94 КПК України, в якій визначено приводи і підстави до порушення кримінальної справи.
З'ясовуючи можливість розгляду справи щодо іншої особи в окремому провадженні, суддя повинен керуватися вимогами ст.26 КПК України, маючи на увазі, що справи про злочини, вчинені у співучасті, мають розглядатись як правило, в одному провадженні. Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи, про відмову в її порушенні щодо іншої особи або про виділення справи щодо такої особи в окреме провадження не є перешкодою для повернення справи на додаткове розслідування.
Установлено, що слідчим 23 січня 2012 року передчасно, без повного з'ясування всіх обставин у справі та без урахування норм статей 26,27 КК України було винесено постанову, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо неповнолітнього ОСОБА_16 за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 296 КК України. Слідчий прийшов до висновку, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження не характерні для утворення їх від поштовху ОСОБА_16, про який вказували обвинувачений ОСОБА_12 та свідок ОСОБА_14 (а.с.204 т.1).
Між тим, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що спочатку удар в ліву скроню йому наніс ОСОБА_11, після чого останній з ОСОБА_14 засміялися та поїхали на мопеді. Приблизно через 3-6 хвилин назустріч йому по дорозі з села Білецьківки на мопеді приїхали вже троє чоловік: ОСОБА_14, який керував мопедом, пасажири ОСОБА_11 та ОСОБА_13, які стали поперед нього та почали всі втрьох чіплятися до нього, нариватися на бійку, але того разу він впорався з ними самостійно та дав їм відсіч. Після цього через 5-7 хвилин на місце події прибули вже п'ять неповнолітніх, тобто троє підсудних та ОСОБА_16 з ОСОБА_14, які стали навколо нього і всі безпричинно брали участь у його побитті, при цьому грубо нецензурно лаялися. Від нанесеного ОСОБА_16 удару кулаком ззаду в потиличну частину голови він втратив рівновагу та впав, після чого всі присутні неповнолітні продовжили наносити йому удари по різних частинах тіла. Вони говорили, що поб'ють його так, що й похоронять, щоб він їх не знайшов. По дорозі в цей час їхала машина, а тому вони припинили бити його та втекли.
Підсудний ОСОБА_11 також пояснював, що якби не було групи підтримки, він сам не наважився б бити потерпілого. ОСОБА_14 сам запропонував поїхати з ним, щоб побити потерпілого, який йшов по дорозі. Він особисто бачив, як ОСОБА_14 поряд з іншими пару разів вдарив потерпілого ногою, підсвічував з мопеда фарою, а вже потім вихвалявся: «Ви бачили як я вдарив потерпілого ?».
Свідок ОСОБА_16 пояснював, що крім нього біля бару були ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_20. Зі сторони села Новоселівки на мопеді під'їхав ОСОБА_14 і сказав: «Наших б'ють!» та просив допомоги.
Свідок ОСОБА_14 пояснював, що потерпілого ззаду вдарив рукою ОСОБА_16, а ОСОБА_11 по ногах, від чого потерпілий впав.
Не зважаючи на наявні показання вказаних осіб, всебічно і повно на досудовому слідстві їх не було перевірено і їм не була дана належна оцінка, суперечності не усунуті, хоч вони вказували на ознаки співучасті неповнолітніх ОСОБА_16 та ОСОБА_14 в хуліганстві, досудовим слідством щодо останього взагалі ніякого рішення не було прийнято, його роль у скоєному обмежена тільки допитом в якості свідка. Під час допиту свідка брав участь захисник ОСОБА_17, повноваження якого для вчинення цієї дії процесуально не були оформлені (а.с.169-170 т.1).
Таким чином, під час судового розгляду справи виявлені обставини, що вказують на вчинення дій, які містять ознаки злочину (хуліганства) поряд з підсудними ще й іншими особами - свідками у справі ОСОБА_16 та ОСОБА_14 у співучасті з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 Обвинувачення в цих злочинах тісно пов'язані між собою і окремий розгляд справ щодо них неможливий (ст.26 КПК України).
Органом досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані норми кримінально-процесуального закону, без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.
Суд позбавлений можливості усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст.315-1 КПК України, провадження процесуальних дій в такому обсязі, виконання яких неможливе з додержанням специфіки процесуальної форми судового розгляду. Ці недоліки не можуть бути виправлені шляхом зміни прокурором обвинувачення в суді в порядку статті 277 КПК України. Виявлені істотні порушення кримінально-процесуального закону виключають можливість постановлення вироку.
З метою забезпечення всебічності, повноти і об'єктивності дослідження обставин справи в судовому засіданні, охорони прав і законних інтересів учасників процесу суд повертає справу прокурору на додаткове розслідування.
На додатковому розслідуванні слід врахувати наведені вище обставини, у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону провести досудове слідство, з'ясувати фактичну кількість епізодів, в яких особи обвинувачуються за ч.2 статті 296 КК України, усунувши цим наявні щодо цього суперечності (згідно пред'явленого обвинувачення хуліганство було визначено як продовжуваний злочин), при необхідності розширити коло свідків - очевидців пригоди шляхом їх встановлення та допиту, оскільки за матеріалами справи в той час крім підсудних, свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_14 біля бару знаходилися ще й Колесников, ОСОБА_19, які могли знати причини, за яких обвинувачені та свідки вирушили в напрямку до потерпілого та встановити осіб, на яких вказував свідок ОСОБА_14, які за його показаннями під'їздили на мопедах на певну відстань до місця пригоди, підсвічували фарами та стояли незначний проміжок часу, після чого не втручаючись, розвернулися і поїхали у зворотному напрямку та могли бачити обставини події на дорозі.
На додатковому розслідуванні слід врахувати наведені вище обставини, провести відповідні слідчі дії з дотриманням процесуальних норм закону, зокрема статті 22 КПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, зібраним доказам відповідно до статті 67 КПК України дати належну правову оцінку та юридичну кваліфікацію як діям неповнолітніх підсудних ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, так і свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_14
Крім цього, відповідно до статті 433 КПК України слід додатково з'ясувати стан здоров'я та загального розвитку ОСОБА_11, провівши його медичне обстеження, про що може свідчити висновок ЛКК, який до матеріалів справи не був долучений та це обстеження йому не проведено; з'ясувати його умови життя та виховання, обставини, що негативно впливали на його виховання, що можна встановити шляхом допиту тітки ОСОБА_18, яка була призначена опікуном цього неповнолітнього (а.с.207-210 т.1), але так і не була допитана в якості свідка, також могли бути допитані з цього питання педагоги школи та училища, де в даний час навчається ОСОБА_11 тощо; має бути наданий акт обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_11, так як у наявному у справі акті, який було долучено судом до справи в останньому судовому засіданні, не була вказана адреса проживання (йдеться про житловий будинок загальною жилою площею 36 м.кв., відносини в сім'ї іноді конфліктні), де він тривалий час не проживає, а обстеження його житлово-побутових умов за час його проживання у гуртожитку взагалі не проводилося.
04 січня 2012 року постановою слідчого законним представником ОСОБА_11 була визнана представник відділу освіти Кременчуцької райдержадміністрації ОСОБА_3 замість ОСОБА_18, яка відмовилася брати участь у проведенні слідчих дій (а.с.142 т.1), хоч як за змістом повноважень у довіреностях (відсутні відомості про доручення представляти інтереси неповнолітнього на досудовому слідстві), так і по строку їх дії, які сплинули 31 грудня 2011 року, не було законних підстав для визнання ОСОБА_3 законним представником неповнолітнього ОСОБА_11 та як наслідок було допущено незаконне проведення з її участю слідчих дій (а.с.143,143а).
Керуючись ст.ст.273,278,281 КПК України, суд-
Клопотання потерпілого ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2 задовольнити.
Кримінальну справу №1-69/12 по обвинуваченню ОСОБА_11 за ч.1 статті 122, ч.2 статті 296 КК України, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за ч.2 статті 296 КК України повернути прокурору Кременчуцького району для організації додаткового розслідування.
Запобіжний захід підсудним ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 залишити раніше обраний - у виді підписки про невиїзд.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до Апеляційного суду Полтавської області через Кременчуцький районний суд.
Суддя Ю. І. Степаненко