23 вересня 2011 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Варикаші О.Д.
Станкевича В.А.
при секретарі Карпенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (третя особа Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради) про знесення самовільно збудованого об'єкту та звільнення незаконно займаної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 липня 2011 року,
встановила :
03 грудня 2009 року Одеська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 (третя особа Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради) про знесення самовільно збудованого об'єкту та звільнення незаконно займаної ділянки.
В обґрунтування позову Одеська міська рада вказувала, що відповідач без отримання відповідних дозвільних документів самовільно захопила земельну ділянку та побудувала будинок за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2010 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
У судовому засіданні:
- представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наголошуючи на їх обґрунтованості;
Головуючий у першій інстанції - Зудіхін О.В. Справа № 22 ц - 6461/2011р.
Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 6
- відповідачі позов визнали, зазначаючи, що дійсно у 2009 році здійснили будівництво у дворі будинку АДРЕСА_1, пояснюючи при цьому, що будівля не порушує права інших осіб, мали намір узаконити таке будівництво одразу після його здійснення.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 липня 2011 року позовну заяву Одеської міської ради задоволено.
Суд першої інстанції зобов'язав ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звільнити земельну ділянку шляхом знесення незаконно збудованого будинку у дворі будинку АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять рішення суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Задовольняючи вищевказану позовну заяву, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до змісту пп. 1 п. "б" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Реконструкція та будівництво в м. Одесі повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням громадських інтересів.
Згідно ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.
Статтею 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів. Містобудівельна документація повинна бути узгоджена з: управлінням архітектури та містобудівництва, органами державного санітарного та пожежного нагляду, управлінням екологічної безпеки, управлінням інженерного захисту території міста, органами ДАІ МВС, а також іншими організаціями, вказаними у завдані на проектування.
Статтею 12 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що до компетенції органів місцевого самоврядування у сфері містобудування на їх території належить право затвердження місцевих містобудівних програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації; внесення змін у зазначені документи за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури відповідно законодавства.
Відповідно до пп. З п. "б" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одним з делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад є здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Згідно до п. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і ст. 144 Конституції України акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" дозвіл на будівництво об'єкту містобудування надається особам, що мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на правах власності або користування і одержання дозволу є їхнім обов'язком. Виконання будівельних робіт неможливе без одержання дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без одержання дозволу відповідних рад згідно ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" або його перереєстрації, а також здійснення будівельних робіт не зазначених у дозволі є самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність відповідно до закону.
В судовому засіданні, районний суд вірно встановив, що згідно листа Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-05-5/3307вх від 23 вересня 2009 року, позивачеві стало відомо про те, що відповідачем ОСОБА_3, яка є власником квартири АДРЕСА_1 самочинно здійснено будівництво будинку.
З матеріалів, надісланих КП ЖКС «Пересипський» вбачається, що відповідач ОСОБА_3 без затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації здійснила самовільне будівництво будинку.
Цей факт підтверджується актом про встановлення факту самочинного будівництва, приписом від 28 липня 2009 року дільниці № 3 КП ЖКС «Пересипський» про термінове призупинення будівельних робіт та оформлення дозвільних документів на прибудову, а також протоколом про вчинення адміністративного правопорушення від 21 липня 2009 року (а.с. 8-18).
Також, факт самовільного будівництва підтверджується планом-схемою ( а.с. 19).
На підставі викладеного вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що матеріали справи не містять даних про розгляд вищевказаного питання уповноваженим органом і немає підтвердження відповідності самочинно збудованого будинку будівельно-технічним нормам.
Також, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.
Судова колегія вважає, що відповідачі не довели ті обставини, на які вони посилались як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.
При цьому суд створив всі умови для змагальності процесу.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 липня 2011 року по цивільній справі за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (третя особа Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради) про знесення самовільно збудованого об'єкту та звільнення незаконно займаної ділянки - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді С.П. Гайворонський
О.Д. Варикаша
В.А. Станкевич