20 вересня 2011 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Сегеди С.М.
Кононенко Н.А.
при секретарі Карпенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 (яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4) до ОСОБА_5 (треті особи орган опіки та піклування Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, Крижанівська сільська рада Комінтернівського району Одеської області) про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди заподіяних джерелом підвищеної небезпеки за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 травня 2011 року,
встановила :
01 квітня 2011 року ОСОБА_2 (діючи в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, просила стягнути з відповідача матеріальні збитки у сумі 3280, 00 грн., моральну шкоду 50 000,00 грн., витрати по оплаті юридичних послуг 1000,00 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення, та державне мито на користь держави.
У судовому засіданні:
- позивач та її представник уточнили позовні вимоги в частині матеріальних збитків, та просили суд стягнути з відповідача 3050,00 грн. в рахунок матеріальних збитків, в решті позовні вимоги залишені без змін;
- відповідач позовні вимоги в частині матеріальних збитків визнала лише частково за декількома квитанціями, що підтверджували придбання медичних матеріалів та препаратів, призначених лікарем, в решті позов не визнала повністю.
Головуючий у першій інстанції - Барвенко В.К. Справа № 22 ц - 6846/2011 р.
Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 32
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 травня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.
Суд першої інстанції:
- cтягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 1000,00 (одна тисяча) грн.;
- стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду в сумі 4000,00 (чотири тисячі) грн.;
- стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 1000,00 (одну тисячу) грн. витрат на оплату юридичних послуг;
- стягнув з ОСОБА_5 на користь державного бюджету України 51,00 (п'ятдесят одну) грн. витрат на оплату державного мита за розгляд позову в частині матеріальних збитків;
- стягнув з ОСОБА_5 на користь держави витрати на оплату інформаційно - технічного забезпечення судового процесу в сумі 120,00 (сто двадцять) грн.;
- стягнув з ОСОБА_5 на користь державного бюджету України 40,00 (сорок) грн. витрат на оплату державного мита за розгляд позову в частині моральної шкоди;
- стягнув з ОСОБА_2 на користь державного бюджету України 400,00 (чотириста) грн. витрат на оплату державного мита за розгляд позову в частині моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 червня 2011 року внесено виправлення в резолютивну частину рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 травня 2011 року у справі № 2-1402/11.
Після слів «Стягнути з ОСОБА_5 на користь державного бюджету України», вважати написаним 184,00 (сто вісімдесят чотири) грн. витрат на оплату державного мита за розгляд позову в частині моральної шкоди.
Після слів «Стягнути з ОСОБА_2 на користь державного бюджету України», вважати написаним 16,00 (шістнадцять) грн. витрат на оплату державного мита за розгляд позову в частині моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 травня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині заподіяння матеріальної шкоди в розмірі 500 грн. та в частині заподіяння моральної шкоди в розмірі 500 грн., в решті позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Задовольняючи частково вищевказаний позов суд першої інстанції правильно виходив з наступного.
Відповідно до положень ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 242 ЦК України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Згідно із положенням ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнань, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 3.6. Методичних рекомендацій з розроблення правил утримання домашніх тварин в населених пунктах, затверджених Наказом № 175 від 09 листопада 2007 року Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, особи, які утримують домашніх тварин, мають право з'являтись з ними поза місцями утримання (супроводжувати їх).
При цьому особа зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною.
Районним судом вірно встановлено, що 13 червня 2011 року приблизно о 20.40 год. по провулку Молодіжний в с. Ліски Комінтернівського району Одеської області не були створені належні умови для утримання собак породи «німецька вівчарка», які потрапили на вулицю, і в результаті чого покусали малолітніх ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Після події малолітнім ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в обласні дитячій лікарні було надано необхідну первинну медичну допомогу.
У подальшому діти проходили медичне обстеження за місцем свого мешкання у Комінтернівській ЦРЛ Одеської області, лікарями надано медичну консультацію, прописано деяке лікування та приймання певних ліків.
Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 липня 2010 року у справі № 3-1676/2010 р. ОСОБА_5 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2. ст. 154 КУпАП.
На підтвердження завданих джерелом підвищеної небезпеки матеріальних збитків позивач надала квитанції, які підтверджують купівлю медичних предметів, ліків, купівлю автомобільного топлива, оплату благодійних внесків.
Суд першої інстанції правильно вказав, що вина відповідача доведена матеріалами адміністративної справи, факт спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки сторонами у судовому засіданні визнаний, але щодо об'єму завданої шкоди сторони згоди не дійшли.
Згідно досліджених судом медичних документів, лікарем кожній дитині було прописано заспокійливі засоби, протигемотомні та ранозагоювальні препарати, перев'язки, знеболювальні.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненою шкодою здоров'ю потерпілих суд обгрунтовано вважав доведеним, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів, які свідчать, що саме внаслідок незабезпечення належного утримання відповідачем службових собак, останні нанесли укуси малолітнім дітям, внаслідок чого вони отримали ушкодження, тобто шкоду для здоров'я.
Законодавцем визначено, що будь-яке перебування домашньої тварини без супроводу поза межами місця її постійного утримання - є протиправним.
Судова колегія вважає, що районний суд обґрунтовано, на підставі ст.ст. 15, 16, 22, 23, 242, 1167 ЦК України, дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної та моральної шкоди, витрат, пов'язаних з розглядом даної справи.
Так, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив спричинення позивачеві з боку відповідача моральної шкоди в вищевказаному розмірі, оскільки як вбачається із роз'яснень даних в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При цьому, районний суд правомірно зауважив, що потерпілі малолітні діти зазнали фізичного болю та психічних страждань, душевного болю внаслідок тривалості відновлення фізичного та психічного стану здоров'я, тривалості лікування.
Із всього вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно зі ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 травня 2011 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 (яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4) до ОСОБА_5 (треті особи орган опіки та піклування Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, Крижанівська сільська рада Комінтернівського району Одеської області) про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди заподіяних джерелом підвищеної небезпеки - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Суду Касаційної інстанції України.
Судді С.П. Гайворонський
С.М. Сегеда
Н.А. Кононенко