23 серпня 2011 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Виноградової Л.Є.
Сегеди С.М.
при секретарі Карпенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі АКБСР «Укрсоцбанк») про розірвання договору та припинення нарахування відсотків за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 березня 2011 року,
встановила :
ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила розірвати договір про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки № НОМЕР_1 від 05 січня 2007 року, а також припинення нарахування відсотків.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 послалась на те, що 05 січня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки за № НОМЕР_1.
Відповідно до умов договору банк відкриває ОСОБА_2 кредитну лінію в сумі 25000 грн. для задоволення поточних потреб, а ОСОБА_2, зобов'язується здійснювати оплату послуг банку за проведення операцій за рахунком у розмірі, встановленому тарифами. Фінансова криза у державі призвела до погіршення матеріального стану позивачки. ОСОБА_2 вважала, що обставини які склалися обумовлені незалежними від неї зовнішньоекономічними факторами, на які вона не розраховувала при укладенні договору і не могла передбачити їх настання, тому відбулася істотна зміна обставин та відповідно чинного законодавства договір відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки за № НОМЕР_1 має бути розірваний.
Головуючий у першій інстанції - Гниличенко М.В. Справа № 22 ц - 3647/2011р.
Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 27
У судовому засіданні:
- позивачка позовні вимоги підтримала, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, та просила суд позов задовольнити у повному обсязі;
- представник відповідача позовні вимоги не визнала у повному обсязі, пояснивши суду, що настання фінансової кризи не є істотною зміною обставин, до того ж договір може бути розірвано за згодою сторін, однак банк на даний час не має наміру на розірвання договору.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 березня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відмовляючи у вищевказаних позовних вимогах, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.ст. 6, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Як вбачається з ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний.
Районний судом правильно встановлено, що 05 січня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки за № НОМЕР_1. Відповідно до умов договору банк відкриває ОСОБА_2 кредитну лінію в сумі 25000 грн. для задоволення поточних потреб, а ОСОБА_2, зобов'язується здійснювати оплату послуг банку за проведення операцій за рахунком у розмірі, встановленому тарифами (а.с. 09).
З січня 2009 року позивачка не виконує свої зобов'язання за договором банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки за № НОМЕР_1.
Дана обставина справи сторонами не оспорювалась.
Позивачка неодноразово зверталася до банку з проханням провести реструктуризацію боргу, надати «кредитні канікули», зупинити нарахування процентів, розірвати договір та інше, однак банк відмовляв їй з посиланням на те, що у зв'язку з подорожчанням в країні кредитних ресурсів, банк не має можливості знизити відсоткову ставку за кредитом, надати «кредитні канікули» та провести реструктуризацію боргу (а.с. 22-32).
Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що фінансова криза у державі не є істотною зміною обставин, адже укладаючи договір ОСОБА_2 розуміла на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначила для себе правила подальшої поведінки.
Позивачка самостійно виявила бажання на отримання кредиту і лише після ретельного ознайомлення з його умовами та наслідками власноручно підписала договір.
ОСОБА_2 знала та розуміла, які наслідки будуть застосовані до неї у разі не виконання умов договору банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки за № НОМЕР_1.
Посилання на істотну зміну обставин можливе лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначили такі обставини як істотні.
У договорі банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки за № НОМЕР_1 істотні обставини не визначені.
Крім того, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 652 ЦК у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Розірвання (зміна) договору у зв'язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.
За наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у ч. 1 ст. 651 ЦК.
Однак ч. 2 ст. 652 ЦК передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:
- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, для розірвання договору в разі істотної зміни обставин необхідно наявність усіх перелічених умов одночасно.
До того ж, відповідно до ст. 60 ЦПК на позивача покладається, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, вимагаючи розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України.
Однак, ОСОБА_2 не довела наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору.
Із всього вищевикладеного вбачається, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 березня 2011 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про розірвання договору та припинення нарахування відсотків - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Суду Касаційної інстанції України.
Судді С.П. Гайворонський
Л.Є. Виноградова
С.М. Сегеда