19 серпня 2011 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Сегеди С.М.
Кононенко Н.А.
при секретарі Карпенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_5 (в інтересах ОСОБА_4) на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 січня 2011 року,
встановила :
20 січня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення з неї грошових коштів в сумі 646969,04 грн., а також судових витрат по справі.
30 листопада 2010 року, в процесі розгляду справи по суті позивач уточнив заявлені вимоги та просив суд:
- стягнути з ОСОБА_4 на його користь суму грошових коштів в розмірі 319620,00 грн., переданих в рахунок оплати вартості земельної ділянки;
- стягнути з ОСОБА_4 на його користь індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 7729,04 грн.;
- стягнути з ОСОБА_4 на його користь суму збитку у розмірі вартості переданого завдатку в розмірі 319620,00 грн.;
- стягнути з ОСОБА_4 на його користь судові витрати по справі (а.с. 97-98).
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, однак надав до суду нотаріально посвідчену заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності та пояснення щодо суті спору (а.с.48).
Головуючий у першій інстанції - Копіца О.В. Справа № 22ц -2576/2011 р.
Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 20
В судовому засіданні представники позивача уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити на підставах, викладених в позовній заяві та уточненнях до неї.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась.
В судовому засіданні представники відповідача проти задоволення заявлених вимог заперечували на підставах, викладених в наданих до суду запереченнях на позов, просили в задоволенні позову відмовити (а.с. 58-59).
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 січня 2011 року уточнену позовну заяву ОСОБА_3 задоволено частково.
Суд першої інстанції:
- стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму грошових коштів в розмірі 317440,00 грн., переданих в рахунок оплати вартості земельної ділянки, що еквівалентно 40000 доларів США;
- стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по оплаті державного мита у розмірі 1700 грн. та 120 грн. - за ІТЗ судового процесу.
В іншій частині задоволення уточнених позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 (в інтересах ОСОБА_4) просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія на підставі ст.ст. 42, 74 - 76, 305 ЦПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності відповідачки ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5 (особи, яка подала апеляційну скаргу), оскільки останні належним чином були сповіщені про час та місце судового засідання.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Задовольняючи вищевказану уточнену позовну заяву частково районний суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
10 вересня 2004 року між позивачем, ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 було досягнуто домовленості про те, що ОСОБА_3 передає ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 40000 доларів США у рахунок продажу земельної ділянки.
Факт отримання відповідачкою вказаних грошових коштів посвідчений розпискою, написаною власноручно ОСОБА_4 (а.с.7), що сторонами та їх представниками не заперечувалося, про що також вказано в запереченнях на позов.
В листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 із письмовими вимогами щодо повернення вказаних грошових коштів, у зв'язку з невиконанням останньою взятих на себе зобов'язань (а.с. 9-10).
На вказаний лист ОСОБА_4 жодних заперечень або пояснень не надала, грошові кошти не повернула, договір купівлі-продажу будь-якої земельної ділянки із ним не уклала, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
На підставі матеріалів даної справи, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено, що гроші в сумі 40000 доларів США, сплачені в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком.
Фактично вказані гроші є авансом, тому не підлягають задоволенню уточнені позовні вимоги про стягнення із відповідача індексу інфляції за весь час прострочення, трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 7729,04 грн., суми збитку у розмірі вартості переданого завдатку в розмірі 319620,00 грн.
При цього, судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних договором платежів, підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання.
Правила ст. 571 ЦК про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін.
У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Оскільки вищевказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, то сплачені в рахунок виконання договору зазначені вище кошти є авансом і повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавалися.
В розписці від 10 вересня 2004 року сторони не вказували на доручення ОСОБА_3 ОСОБА_4 виконання певних дій , а власноручно ОСОБА_4 написала, що отримала грошові кошти в рахунок саме продажу земельної ділянки.
Згідно з довідкою Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № К-154-020 від 03 серпня 2010 року ОСОБА_3 земельна ділянка на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області в період часу з 2004 року по 2010 рік не надавалася, не реєструвалась та у приватну власність не передавалась (а.с. 49).
Також, районний суд вірно вказав, що оскільки передані грошові кошти були авансом в рахунок подальшої купівлі ОСОБА_3 земельної ділянки, згода на це його дружини відповідно до вимог ст. 65 СК України не була потрібна.
Із всього вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно зі ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 (в інтересах ОСОБА_4) - відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 січня 2011 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Суду Касаційної інстанції України.
Судді С.П. Гайворонський
С.М. Сегеда
Н.А. Кононенко