19 серпня 2011 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Виноградової Л.Є.
Сегеди С.М.
при секретарі Карпенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа ОСОБА_4) про знесення об'єкту незаконного будування та відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2010 року,
встановила :
09 листопада 2006 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання відновлення несущих стін у квартирі АДРЕСА_1, знесення незаконно побудованого балкону, стягнення матеріальної шкоди у розмірі 3 140 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 послався на те, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2.
Відповідачем - його сусідкою, власником квартири АДРЕСА_1 у тому ж будинку, був реконструйований балкон з порушенням норм СНіП, що перешкоджає його супутниковій антені сприймати сигнал та є погрозою для життя оточуючих.
02 листопада 2006 року у його відсутність була знесена металева перегородка тамбура, поштова скриня та система відеоконтролю, яка складалась з відеокамери та мікрофону. Будівельні роботи проводяться на протязі доби та кожний день неділі й супроводжуються шумом.
Головуючий у першій інстанції - Непорада М.П. Справа № 22 ц - 2956/2011 р.
Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 34
Позивачем було надіслано заяви до ДАБК та ДЕЗу, на які отримані відповіді, згідно них реконструкція у квартирі АДРЕСА_1 -самовільна.
Матеріальна шкода, спричинена позивачу складається з вартості металевого тамбуру з дверима, двох замків, поштової скрині, відеокамери та мікрофону, шафи, шпалер та леноліуму, що становить 3 140 грн.
Моральна шкода, спричинена позивачу полягає у наявності цілодобового шуму, порушенні нормального образу життя та вимушеним візитам до державних установ, а також, як зазначив позивач у своїй заяві, якою збільшено розмір моральної шкоди до 20 000 грн. у вимушені його продати квартиру АДРЕСА_2.
Вищевикладене, як вважав позивач, підтверджує необхідність знесення незаконно побудованого балкону, стягнення матеріальної шкоди у розмірі 3 140 грн. та стягнення моральної шкоди.
У судовому засіданні:
- позивач підтримав вищевказаний позов та просив його задовольнити;
- відповідач та її представник заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на відсутність доказів у підтвердження позовних вимог.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відмовляючи в задоволенні вищевказаного позову суд першої інстанції виходив з того, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22 липня 1997 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, на праві загальної дольової власності належала квартира АДРЕСА_2, загальною площею 64,8 кв.м (т. 1, а.с. 03).
Згідно з копією технічного паспорту зазначеної вище квартири від 15 жовтня 1999 року, кожне приміщення, як житлове так і підсобне, у квартирі позначено номером, вказано розміри його сторін, однак приміщення тамбуру, яке зазначав позивач, що належить до його квартири, не має вищевказаних ознак (т. 1, а.с. 102).
Оригінал технічного паспорту позивач жодного разу суду для ознайомлення не надав.
Також, відповідно до приписів Київської районної адміністрації Одеської міської ради № К-2127 від 12 жовтня 2006 року, позивача та відповідача було зобов'язано демонтувати тамбур, який знаходиться перед квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 27, 32).
Згідно приписів інспектора Державного пожежного нагляду МНС України від 13 вересня 2006 року та від 28 вересня 2006 року, позивача, відповідача було зобов'язано демонтувати тамбур, який знаходиться перед квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 28, 31).
Відповідно до припису КП «ДЕЗ «Чубаївське» № 308 від 26 вересня 2006 року позивача ОСОБА_2 було зобов'язано демонтувати тамбур, який знаходиться перед квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що відображена у копії технічного паспорту перегородка тамбуру перед квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 була встановлена незаконно та могла бути демонтована будь-якою організацією з вищенаведених, дії яких не могли мати ознаки неправомірності, а відтак й вимоги позивача, щодо стягнення саме з відповідача вартості пошкоджених речей під час демонтажу не підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем не було надано матеріальних доказів, щодо вартості усіх вказаних ним предметів, які були пошкоджені під час демонтажу перегородки тамбуру.
Згідно висновку експертизи від 10 червня 2008 року, реконструкція балконів у будинку АДРЕСА_1 має непоодинокий випадок і є потенціальною небезпекою для всіх мешканців вказаного будинку, включаючи позивача (т. 1, а.с. 95-99).
Згідно висновку про технічний стан несущих конструкцій і елементів квартири АДРЕСА_1 від 01 квітня 2007 року, роботи по ремонту балкона зроблені з додержанням будівельних норм і правил (т. 1, а.с. 162-175).
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28 травня 2009 року, реконструкція балкону і перепланування приміщень квартири АДРЕСА_1, не порушує права власника квартири АДРЕСА_2 - позивача ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 204-209).
Згідно відповідей головного державного санітарного лікаря м. Одеси від 13 червня 2008 року, відділення з питань наглядово-профілактичної діяльності Київського РВ м. Одеси № 530 від 19 червня 2008 року, можлива подальша експлуатація реконструйованої квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 114-115).
Районним судом правильно встановлено, що позивач ОСОБА_2, згідно договору купівлі-продажу квартири від 23 січня 2010 року, на теперішній час не є власником квартири АДРЕСА_2, а відтак проведена реконструкція у сусідній квартирі не може на теперішній час порушувати його права (т. 2, а.с. 08-09).
На підставі цього, судом першої інстанції було винесено ухвалу від 02 квітня 2010 року (т. 2, а.с. 19), якою залучено до участі у справі третю особу - ОСОБА_4, який є нинішнім власником квартири АДРЕСА_2.
Однак, ОСОБА_4 на теперішній час до суду з відповідною заявою не звертався.
Судова колегія вважає, що районний суд, зокрема, на підставі ст. 383 ЦК України, дійшов до вірного висновку, що позовна вимога, відносно знесення самочинно збудованого балкону не підлягає задоволенню, оскільки балкон відповідачем було лише збільшено, а не добудовано, є заяви суміжних власників квартир, які підтверджують, що збільшення балкону не порушує їх прав, права позивача на теперішній час порушуватись не можуть вказаною реконструкцією, оскільки він не є власником суміжної квартири, а її власник не заявляв про порушення його прав.
Судова колегія погоджується з висновком районного суду стосовно відмови ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не довів протиправності дій відповідача з вищевказаних підстав.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що ОСОБА_2 не довів ті обставини, на які вони посилався як на підставу своїх вимог щодо вищевказаного позову, що є його обов'язком згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2010 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа ОСОБА_4) про знесення об'єкту незаконного будування та відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Суду Касаційної інстанції України.
Судді С.П. Гайворонський
Л.Є. Виноградова
С.М. Сегеда