14 червня 2011 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Виноградової Л.Є.
Сегеди С.М.
при секретарі Карпенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до приватної виробничої комерційної фірми «Стимул» (далі ПВКФ «Стимул») про стягнення вартості зданої на зберігання речі та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_4 (в інтересах ОСОБА_3) на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2009 року,
встановила :
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПВКФ «Стимул» про стягнення вартості зданої на зберігання речі та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що в ніч з 04 квітня 2003 року на 05 квітня 2003 року на території автостоянки «Стимул» невідомими особами скоєний підпал автомобілів, внаслідок чого мікроавтобус «Volkswagen LT 35», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить позивачу згорів.
Позивач просив зобов'язати відповідача відшкодувати вартість, речі (мікроавтобус «Volkswagen LT 35») яка знаходилася на зберіганні, відповідно до висновку ПМП „ЕКС" від 10 серпня 2004 року, у сумі 71 027 грн., вказуючи, що між сторонами виникли зобов'язання по договору зберігання, тому відповідач повинен нести відповідальність за річ передану на зберігання та зобов'язаний прийняти міри для забезпечення у схоронності прийнятого майна, а також просив стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та судові витрати.
Головуючий у першій інстанції - Лук'янчук О.В. Справа № 22 ц - 3597/2011 р.
Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 31
У судовому засіданні:
- позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі;
- представник відповідача позов не визнав;
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 (в інтересах ОСОБА_3) просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що міськрайонний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відмовляючи в задоволенні вищевказаного позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 являється власником автобусу марки «Volkswagen LT 35», д/н НОМЕР_2.
Згідно з договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) П.В.К.Ф. «Стимул» надана земельна ділянка на умовах оренди строком на 15 років для розміщення автостоянки і СТО в мкр «Южная -14».
В ніч з 04 квітня 2003 року на 05 квітня 2003 року на території автостоянки «Стимул», розташованої по вул. Південна, м. Білгород-Дністровський було скоєно підпал чотирьох автомобілів.
По даному факту, постановою Білгород-Дністровським MB УМВС України від 18 квітня 2003 року була порушена кримінальна справа по факту підпалу мікроавтобусів за признаками ст. 194 ч. 2 КК України.
Згідно постанови від 08 квітня 2004 року досудове слідство по кримінальній справі зупинено до встановлення осіб, які здійснили злочин.
Позивача по даній кримінальній справі визнано цивільним позивачем та потерпілим.
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами ЦК України в редакції 1963 року.
Відповідно до ст. 440 ЦК України (в редакції 1963 року) шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою , яка спричинила шкоду, в повному обсязі.
У судовому засіданні встановлено, що до теперішнього часу не встановлено осіб, які здійснили підпал.
Посилання позивача, представника позивача, що між сторонами виникли зобов'язання по договору зберігання, та відповідач повинен нести відповідальність за річ передану на зберігання та зобов'язаний прийняти міри для забезпечення у схоронності прийнятого майна, суд першої інстанції правильно вважав необґрунтованими виходячи з наступного.
Статутом приватної виробничо - комерційної фірми «Стимул» не передбачені зобов'язання по зберіганню автомобілів.
Ст. 414 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачена форма договору зберігання.
Доказів того, що з ПВКФ «Стимул» було укладено договір зберігання транспортного засобу позивачем та представником позивача не надано. Також позивачем не надано акту прийому на зберігання транспортного засобу.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами не існує договірних зобов'язань за договором зберігання, тому відповідно відповідач не зобов'язаний нести відповідальність за схоронність зданої на зберігання речі.
Виходячи із вищевикладеного, суд першої інстанції вірно вказав, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ПВКФ «Стимул» в частині відшкодування вартості зданої на зберігання речі задоволенню не підлягають.
Судова колегія вважає, що на підставі вищевикладеного, міськрайонний суд дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість задоволення зазначеного вище позову.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судова колегія вважає, що відповідно до засад змагальності процесу згідно зі ст. 10 ЦПК України позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, хоча при цьому, міськрайонний суд створив сторонам всі умови для змагального процесу.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 (в інтересах ОСОБА_3) - відхилити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2009 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до приватної виробничої комерційної фірми «Стимул» про стягнення вартості зданої на зберігання речі та стягнення моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Суду Касаційної інстанції України.
Судді: С.П. Гайворонський
Л.Є. Виноградова
С.М. Сегеда