Справа № 2610/3713/2012
іменем України
"13" березня 2012 р.Шевченківський районний суд м. Києва
В складі: головуючого судді Волокітіної Н.Б.
При секретарі Чернюк А.А.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва про визнання неправомірними дії, зобов'язання здійснити перерахунок соціальної надбавки,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва про визнання відмови відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої йому державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) протиправною, про зобов'язання відповідача проводити нарахування та виплатити у повному обсязі недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є “дитиною війни”, відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст. 6 цього Закону, позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Зупинення дії та внесення змін відповідно до зазначеної ст. 6 визнане рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, 22.05.2008 року неконституційними. Позивач вимушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки бездіяльність відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі. У зв'язку із даними обставинами позивач просив визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати йому державної соціальної допомоги як дитині війни у відповідному розмірі з 09.07.2007 року протиправними, та зобов'язати відповідача нараховувати та виплатити у повному обсязі як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” , починаючи з 09.07.2007 року довічно, а також стягнути з відповідача судові витрати.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Направив до суду заперечення проти позову в якому також просив розглядати дану справу у його відсутність.
Суд, вислухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва і отримує пенсію за віком. На момент звернення позивача до суду з вказаним позовом, нарахування йому доплати до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.
Позивач є дитиною війни в розумінні вищенаведеної норми ст. 1 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, що не заперечується відповідачем, відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законом України.
Згідно з ч.1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства з урахуванням судової практики Європейського суду з питань захисту прав людини.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття в незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Разом з тим, згідно ст.. 7 Закону України, “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність повного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Відповідно до ст.. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту на обсягу існуючих прав і свобод.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп2005 ( справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини -це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини -це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод -це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначені сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Поряд з цим, ч.1 ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розділ ІІ цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, набирає чинності з 01.01.2008 року.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року у справі № 1-29\2007 № 6-рп2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей1 війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Відповідно до п. 41 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”)” до пенсії або щомісячного грошового утримання соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України № 10-рп2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28\2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Положення п. 41 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, однак позивачу не здійснювалися відповідні виплати (підвищення) до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити надбавку до пенсії з 09.07.2007 року довічно в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається позивач звернувся до суду з позовом 13 лютого 2012 року. Також позивачем подано відповідне клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності на звернення до суду, однак при цьому ним не надано жодних доказів поважності пропуску встановленого законом шестимісячного строку позовної давності для звернення до суду з позовом про захист своїх прав.
Згідно ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність залишення без розгляду частини позовних вимог позивача про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити 30 % надбавку до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 12.08.2011 року та відповідно дана частина позовних вимог позивача не підлягають розгляду при вирішенні даної справи (позову) у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності на звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Разом із тим позовні вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити 30 % надбавку до пенсії у межах встановленого строку позовної давності, тобто починаючи з 13.08.2011 року мають бути розглянуті судом в рамках розгляду даної адміністративної справи.
14.06.2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, який набрав чинності 19.06.2011 року.
Пунктом 7 ч. 1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” доповнено п. 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання п. 7 ч. 1 зазначеного Закону Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 року прийнято Постанову № 745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,80 грн. Дана Постанова набрала чинності 23.07.2011 року.
22.12.2011 року ВРУ прийнято Закон України “Про Державний бюджет України на 2012 рік”, який набрав чинності 01.01.2012 року.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” передбачено, що у 2012 році норми і положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
На виконання п. 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” Кабінетом Міністрів України 28.12.2011 року прийнято Постанову № 1381 “Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення”, якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, провадиться у розмірі 7 % прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність. Дана Постанова КМУ набрала чинності 01.01.2012 року.
Отже, на спірні відносини одночасно поширюється дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якою передбачено, що особи, які відносяться до категорії “дітей війни”, мають право на підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії та норма п. 7 ч. 1 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, якою визначено, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, а також норма п. 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік”, якою встановлено, що у 2012 році норми і положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Таким чином, починаючи з 23.07.2011 року визначення розміру підвищення до пенсії особам, які відносяться до категорії “дітей війни”, здійснюється з урахуванням положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, Постанови КМУ № 745 06.07.2011 року “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, а з 01.01.2012 року -з урахуванням Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” та Постанови КМУ № 1381 від 28.12.2011 року “Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення”.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію з урахуванням недоплаченої щомісячної державної соціальної надбавки у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 13.08.2011 року та виплачувати її надалі, є безпідставними і не обґрунтованими, в зв'язку із чим не підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, не пілягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 46, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, ЗУ “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” від 14.06.2011 року, Постановою КМУ № 745 від 06.07.2011 року “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, ЗУ “Про Державний бюджет України на 2012 рік”, Постановою КМУ № 1381 від 28.12.2011 року “Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення”, ст. ст. 2, 8, 10, 11, 13, 17-19, 69-71, 86, 90, 91, 94, 99, 100, 104, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва про визнання неправомірними дії, зобов'язання здійснити перерахунок соціальної надбавки залишити без задоволення.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя