"05" березня 2012 р.Справа № 10/17-5206-2011
за позовом Публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банк”
до відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_2
про стягнення 40118,33 грн.
Суддя Смелянець Г.Є.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю від 13.05.2011р.
від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю від 04.03.2012р.
Суть спору: ПАТ „ПроКредит Банк” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 40118,33 грн., з яких 28345,27 грн. - борг по кредиту; 4196,09 грн. - борг по відсоткам за користування кредитом, в т.ч. борг по відсоткам за користування кредитом згідно графіку в сумі 3206,33 грн. та борг по відсоткам за фактичне користування простроченим кредитом в сумі 989,76 грн.; 7576,08 грн. -пеня, що нарахована відповідачу за порушення встановлених кредитним договором № 501.41666 від 25.11.2010р. строків погашення грошових зобов'язань.
Під час розгляду справи позивачем на виконання вимог суду здійснений і наданий до суду розрахунок пені у розмірі, який не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, згідно з яким сума нарахованої відповідачу пені становить 1511,42 грн.
Відповідач надав до суду письмові пояснення за вх.№6925/2012, в яких просить суд не враховувати у вартість оплати боргу судовий збір, який оплачений позивачем, та штрафні санкції і штрафну пеню, яка заявлена до стягнення позивачем, а також просить суд дозволити відповідачу провести оплату боргу за рішенням суду до 20.05.2012р., з посиланням при цьому на те, що несвоєчасне повернення кредитних коштів пов'язано із витратами відповідача на оплату лікування батька відповідача у серпні 2011р. та матері і дочки відповідача у жовтні-листопаді 2011р.
Ухвалою від 20.02.2012р. строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів до 13.03.2012р. у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання позивача.
На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
25.11.2010р. між ПАТ „ПроКредит Банк” (кредитор, позивач) і ФОП ОСОБА_2 (позичальник, відповідач) укладений кредитний договір №501.41666, згідно з яким кредитор на підставі цього договору зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, що передбачені цим договором.
У п. 1.2. договору встановлені умови, на яких видається кредит:
Розмір кредиту40000,00 (сорок тисяч гривень 00 копійок)
Строк користування 18 (вісімнадцять) місяців, від дати видачі кредиту включно
Проценти 28,00 (Двадцять вісім) % річних, виходячи з 360 календарних днів у році
Цільове призначення кредитуПридбання основних засобів
Комісія за видачу кредиту4,00 (Чотири) % від розміру кредиту
Комісія за дострокове погашення кредиту1,5 (Один цілий п'ять десятих) % від суми, що достроково погашається
Спосіб видачі кредитуЗарахування коштів на рахунок Позичальника № НОМЕР_2 у Кредитора
Умовами п. 1.3. договору передбачено, що проценти за користування кредитом обчислюються від суми кредиту, яка не є повернутою кредитору (надалі-залишок кредиту) за кожен календарний день користування кредитом до моменту його повного погашення та нараховуються щодо чергових платежів у строки, що зазначені в Графіку як дні платежу.
У розділі 2 договору встановлений порядок видачі та погашення кредиту, а саме встановлено, що кредит видається у дату, вказану в Графіку повернення кредитору і сплати процентів (раніше і надалі -Графік), який є Додатком № 1 до цього договору за умови сплати комісії за видачу кредиту. Дата підписання Графіка та дата видачі кредиту не можуть виходити за межі 10 банківських днів після набуття чинності цим Договором. При видачі кредиту у гривні чи гривневому еквіваленті позичальник доручає кредитору у день його видачі утримати із суми кредиту комісію за видачу кредиту (п. 2.1. договору). Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені Графіком. Дата останнього платежу за Графіком може відрізнятися від дати спливу строку користування кредитом, вказаного у п. 1.2. цього договору, але не більш ніж на 7 календарних днів (п.2.2. договору). При порушенні встановлених цим договором строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 (п'ятнадцять) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1 % за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення. Розмір пені не може бути збільшено, якщо погашено не менш ніж 80% усього боргу чи щомісячно погашається не менш ніж 30% від суми заборгованості (п. 2.4. договору). У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання усіх грошових зобов'язань позичальника, строк виконання яких настав на момент платежу у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості незалежно від призначення платежу, вказаного у розрахунковому документі, на підставі якого вносився платіж, якщо інше не встановлено кредитором: 1) витрати кредитора, пов'язані з погашенням заборгованості; 2) неустойка; 3) проценти за користування простроченою сумою кредиту; 4) заборгованість по процентах за користування кредитом; 5) заборгованість по кредиту; 6) проценти за користування кредитом; 7) кредит; 8) інші грошові зобов'язання (п. 2.6. договору).
Згідно з умовами п.3.2.1. договору у випадку прострочення погашення грошових зобов'язань за цим договором тривалістю більш ніж 3 банківських дні кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту, а відповідно до умов п.3.4. договору позичальник зобов'язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом 5 банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо кредитор вручив вимогу) позичальнику чи поручителям вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимозі.
Додатком № 1 до кредитного договору № 501.41666 від 25.11.2010р. є Графік повернення кредиту та сплати процентів, згідно з яким позичальник з 20.12.2010р. по 20.04.2012р. включно щомісячно до 20 числа кожного поточного місяця перераховує кредитору капітал внеску та проценти внеску в сумі 2743,87 грн. та до 21.05.2012р. перераховує кредитору капітал внеску та проценти внеску в сумі 2743,92 грн.
Поряд з цим судом встановлено, що 25.11.2010р. відповідачем одержаний кредит в сумі 38400 грн., що є різницею між сумою кредиту 40 000 грн. та комісією за видачу кредиту в сумі 1600 грн. (4% від розміру кредитору).
В строк до 20.06.2011р. відповідач повернув позивачу кредит в сумі 11654,73 грн., а з 20.06.2011р. відповідач припинив повертати кредит позивачу. Також в строк до 20.06.2011р. відповідач оплатив позивачу проценти за користування кредитом в сумі 5125,67 грн., а з 20.06.2011р. відповідач припинив оплачувати позивачу проценти за користування кредитом.
31.08.2011р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повне дострокове погашення кредиту, яку відповідач одержав 22.09.2011р., але відповіді на вимогу позивача не надав і грошові кошти позивачу не сплатив, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу по кредиту в сумі 28345,27 грн. та боргу по відсоткам за користування кредитом в сумі 4196,09 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 7576,97 грн., яка нарахована відповідачу з 21.01.2011р. по 09.12.2011р. за порушення строків погашення грошових зобов'язань.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Ч.2 ст.1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Вимогами ч.1 ст.1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
В силу вимог ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Водночас вимогами ч.1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений кредитний договір №501.41666 від 25.11.2010р., згідно з яким позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 40 000 грн. зі сплатою комісії за видачу кредиту в розмірі 4% від розміру кредиту та процентів за користування кредитом в розмірі 28% річних, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом згідно Графіку, який є Додатком №1 до договору, та згідно з яким відповідач з 20.12.2010р. по 20.04.2012р. включно щомісячно до 20 числа кожного поточного місяця перераховує кредитору капітал внеску та проценти внеску в сумі 2743,87 грн. та до 21.05.2012р. перераховує кредитору капітал внеску та проценти внеску в сумі 2743,92 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Між тим, вищевстановлені обставини справи свідчать, що відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання щодо повернення виданого позивачем кредиту, внаслідок чого станом на 09.12.2011р. борг відповідача по кредиту становить 28 345,27 грн., в т.ч. борг, оплату якого прострочено відповідачем в сумі 13152,41 грн. та борг, який стягується позивачем достроково в сумі 15192,86 грн. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу відповідач до суду не надав, а навпаки у письмових поясненнях від 05.03.2012р. за вх.№6925/2012 визнав наявність цього боргу.
Поряд з цим відповідач не належним чином виковував свої зобов'язання щодо оплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого заборгованість відповідача станом на 09.12.2011р. становить 4196,09 грн., в т.ч. борг по відсоткам, що нараховані відповідачу за графіком повернення кредиту та сплати відсотків в сумі 3206,33 грн. та борг по відсоткам, що нараховані відповідачу за фактичне користування простроченою сумою своєчасно неповернутого кредиту в сумі 989,76 грн. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу відповідач до суду не надав, а навпаки у письмових поясненнях від 05.03.2012р. за вх.№6925/2012 визнав наявність цього боргу.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
У ч.6 ст.231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Сплата відповідачем пені у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 (п'ятнадцять) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості передбачена умовами п. 2.4. укладеного між сторонами кредитного договору.
Саме на підставі умов п.2.4. кредитного договору позивачем здійснено нарахування пені відповідачу. Так з 21.01.2011р. по 09.12.2011р. позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 9044,65 грн., а відповідач оплатив пеню в сумі 1467,68 грн. Сума пені, яка не сплачена відповідачем становить 7576,97 грн.
Між тим, вказаний розрахунок пені не відповідає вимогам ч.2 ст.343 ГК України, якою встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а також вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ.
При цьому така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 07.11.2011р. про перегляд постанови ВГСУ від 05.07.2011р. у справі №5002-2/5109-2010 з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а відповідно до вимог ст. 111-28 ГПК України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Згідно з розрахунком пені, який на вимогу суду здійснений позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, сума нарахованої відповідачу пені з 21.01.2011р. по 09.12.2011р. становить 1743,11 грн., а сума оплаченої відповідачем за цей період пені становить 1467,68 грн. Отже, сума пені, яка залишилася несплаченою відповідачем становить 275,43 грн.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу по кредиту в сумі 28345,27 грн., боргу по відсоткам за користування кредитом в сумі 4196,09 грн. та пені в сумі 275,43 грн., а отже і їх задоволення в цій частині.
Клопотання відповідача про звільнення від оплати судового збору, який сплачений позивачем за розгляд даної справи відхилено господарським судом, з огляду на вимоги ст. 49 ГПК України згідно з якою у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Клопотання відповідача про оплату боргу за рішенням суду до 20.05.2012р. також відхилено господарським судом, оскільки відповідач не надав до суду доказів, в підтвердження своїх доводів про скрутне матеріальне становище, а відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банк” задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, рахунок НОМЕР_2 в АТ „ПроКредит Банк”, МФО 320984) на користь Публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банк” (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 107 а, код ЄДРПОУ 21677333, рахунок 290940005 в ЗАТ „ПроКредит Банк”, МФО 320984) борг по кредиту в сумі 28345 (двадцять вісім тисяч триста сорок п'ять) грн. 27 коп., борг по відсоткам за користування кредитом в сумі 4 196 (чотири тисячі сто дев'яносто шість) грн. 09 коп., пеню в сумі 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 43 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 656 (шістсот п'ятдесят шість) грн. 36 коп.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя Смелянець Г.Є.
Повне рішення складено 07 березня 2012 року.