Справа № 2-6199/11
іменем України
"02" березня 2012 р. Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Голік Н.О.
при секретарі : Крапивній В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»про стягнення коштів та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, у якому просить стягнути суму депозитного вкладу у розмірі 72 229 (сімдесят дві тисячі двісті двадцять дев'ять) грн. 30 коп., 5 335 (п'ять тисяч триста тридцять п'ять) грн. 08 коп. -3% річних, 5 000,00 грн. -моральної шкоди та судові витрати.
Позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №18-ДФ-978-179/08 від 21.07.2008 року на суму 18 000 Євро, строком з 21.07.2008 року по 27.07.2009 року з процентною ставкою 12,25% річних.
Зазначив, що 01.02.2010 року позивачу Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було виплачено 150 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., що за курсом НБУ становить 13 428,82 Євро.
А залишок коштів по вкладу, загальною сумою 6 806,38 євро, що за курсом НБУ станом на 01.02.2011 року становить 72 229 (сімдесят дві тисячі двісті двадцять дев'ять) грн. 30 коп. Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»не сплатив.
Після закінчення строку вкладу позивач звернувся до відповідача з заявою про намір забрати вклад і нараховані відсотки, однак відповідач відповіді не надав та вклад не повернув, що поставило позивача в скрутне становище та змусило звернутися до суду.
Вважає відмову відповідача у видачі позивачу суми вкладу незаконною та такою, що позбавляє позивача права вільно розпоряджатись власними грошовими коштами.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні просив відмовити в позові, зазначивши, що позивач перебуває на черзі щодо отримання коштів та відповідно до черговості кошти будуть йому повернуті.
У поясненнях вказав, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №18-ДФ-978-179/08 від 21.07.2008 року на суму 18 000 Євро, строком з 21.07.2008 року по 27.07.2009 року з процентною ставкою 12,25% річних.
Також вказав, що відповідно до Постанови Правління Національного Банку України від 23.03.2009 року №157 з 24.03.2009 року введено тимчасову адміністрацію в Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»та призначено тимчасового адміністратора та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів на строк шість місяців з 24.03.2009 року до 23.09.2009 року.
Постановою Правління Національного Банку України від 11.09.2009 року за №548 в Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 24.09.2009 року до 23.03.2010 року.
Постановою Правління Національного Банку України від №713 від 02.12.2009 року в АБ «Банк регіонального розвитку»відкликано банківську ліцензію, призначено ліквідатора Євсієнка Ігоря Савелійовича, запроваджено процедуру ліквідації банку та опубліковано оголошення в газеті «Голос України»від 09.12.2009 року в №233.
Зазначив, що позивач у встановлений законом строк заявив ліквідатору АБ «БРР»про свої кредиторські вимоги, що ґрунтуються на укладеному з АБ «БРР»депозитному договору, зазначені вимоги були визнані ліквідатором АБ «БРР»в повному обсязі та включені до 4-ї черги переліку (реєстру) вимог кредиторів АБ «БРР». Також вказав, що частина коштів виплачена позивачу Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а решта коштів буде повернута в порядку черговості.
Щодо 3% річних, то оскільки діяв мораторій вказана вимога не може бути задоволена.
Також щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. то позивачем не надано доказів заподіяння шкоди та з яких міркувань позивач виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується, а отже просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений депозитний договір, а саме: договір №18-ДФ-978-179/08 від 21.07.2008 року на суму 18 000 Євро, строком з 21.07.2008 року по 27.07.2009 року з процентною ставкою 12,25% річних.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатив позивачу 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., що станом на дату виплати, 01.02.2010 року, за курсом НБУ становить 13 428,82 Євро.
Отже залишок коштів по вкладу становить 72 229 (сімдесят дві тисячі двісті двадцять дев'ять) грн. 30 коп., що за курсом НБУ станом на 01.02.2011 року становить 6 806,38 євро.
Відповідач Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»визнав суму боргу перед позивачем, але зобов'язання не виконав та кошти не сплатив.
Відповідач підтвердив існування боргу перед позивачем.
Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
У відповідності з ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У відповідності з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З урахуванням того, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження не виконання відповідачем своїх зобов'язань, за укладеним між сторонами договором, суд вважає, що позовні вимоги в частині вимог щодо стягнення заборгованості по договору загальною сумою 72 229 (сімдесят дві тисячі двісті двадцять дев'ять) грн. 30 коп. підлягають задоволенню.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення зазначеної позивачем суми неповернутого вкладу, а саме: 72 229 (сімдесят дві тисячі двісті двадцять дев'ять) грн. 30 коп.
Відповідно до Постанови Правління Національного Банку України від 23.03.2009 року №157 з 24.03.2009 року введено тимчасову адміністрацію в Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку», призначено тимчасового адміністратора та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів на строк шість місяців з 24.03.2009 року до 23.09.2009 року. Постановою Правління Національного Банку України від 11.09.2009 року за №548 в Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 24.09.2009 року до 23.03.2010 року.
Виходячи з викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 335 (п'ять тисяч триста тридцять п'ять) грн. 08 коп. -3% річних, за період з 28.07.2009 року по 01.02.2010 року (180 днів) та з 01.02.2010 року по 01.02.2011 року (366 днів), підлягають частковому задоволенню у сумі 1 863,75 грн., за період з 24.03.2010 року по 01.02.2011 року, виходячи з наступного розрахунку.
6 806,38 євро х 3% : 100 : 365 х 314 (з 24.03.2010 року по 01.02.2011 року) = 175,66 євро.
175,66 євро х 10,61грн. = 1863,75 грн.
В матеріалах справи, позивачем не наведені належні обґрунтування позовних вимог щодо стягнення суми моральної шкоди, не наведено доказів, які підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказано з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Враховуючи, що позовні вимоги щодо стягнення боргу підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. та судового збору у розмірі 741 (сімсот сорок одна) грн. 91 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 60, 88, 208, 209, 211 - 215, 218, 294 ЦПК України, ст. 41 Конституції України,; ст. ст. 319, 321, 525, 526 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»про стягнення коштів та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 74 191 (сімдесят чотири тисячі сто дев'яносто одна) грн. 43 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»на користь ОСОБА_1 витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 741 (сімсот сорок одна) грн. 91 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: