Справа № 2-2929/11
іменем України
"27" лютого 2012 р. Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - суді: Волошина В.О.
при секретарях: Горошку О.О., Паламарчук А.О., Пелеху В.В., Цапко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Маньківського району Черкаської області, Маньківського РВ УМВС України в Черкаській області, Маньківського районного суду Черкаської області, Управління ДСБЕЗ ГУ МВС України в Черкаській області про відшкодування матеріальної, моральної шкоди; зобов'язання вчинити дії, -
В травні 2010р. позивачка ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-5) до відповідачів: Державного казначейства України, в зв'язку з реорганізацією судом було залучено Державну казначейську службу України (далі по тексту -відповідач 1), Прокуратури Маньківського району Черкаської області (далі по тексту -відповідач 2), Маньківського РВ УМВС України в Черкаській області (далі по тексту -відповідач 3), Маньківського районного суду Черкаської області (далі по тексту -відповідач 4), Спеціального міжрайонного ВДСБЕЗ при УМВС України в Черкаській області в зв'язку з реорганізацією судом було залучено Управління ДСБЕЗ ГУ МВС України в Черкаській області (далі по тексту -відповідач 5), в якому просила суд з урахуванням поданої заяви про зміну позовних вимог (а.с. 123-127): стягнути за рахунок державного бюджету на користь позивачки в рахунок завданої моральної шкоди 800000,0 грн., у відшкодування матеріальної шкоди 34500,0 грн. заробітної плати і 7421,03 грн. -витрати на лікування та копіювання документів; зобов'язати повернути майно, вилучене у позивачки за місцем проживання, згідно протоколу обшуку від 16 вересня 2004р. та 300,0 дол. США, вилучених в міліції.
Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що за час незаконного притягнення, як обвинуваченої у кримінальній справі їй було завдано страждань внаслідок фізичного та психологічного впливу. Заподіяна їй моральна шкода знайшла своє відображення у душевних стражданнях, погіршенні психологічного та фізичного стану, приниженні її честі, гідності, порушенні нормальних життєвих зв'язків та вимушених змінах у повсякденному житті. Вона зазнала великої моральної та фізичної шкоди через неправомірне проведення у неї вдома обшуку, відсторонення її від роботи, яке стало результатом неправомірних, безпідставних та непрофесійних дій органів досудового слідства та суду, які протягом більше ніж двох років провадили активні та незаконні дії, спрямовані на її засудження, наслідком чого є постанова про закриття кримінальної справи за п. 2 ст. 6, 213 КПК України, що завдало їй значної моральної шкоди та призвело до розладів здоров'я і погіршення психологічного стану.
В судовому засіданні позивачка та її представник, заявлені позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зміну позовних вимог підтримали в повному обсязі з підтяв викладених в позові, просили суд позов задовольнити. В подальшому позивачка і представник клопотали перед судом про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідачі 1-5, про час та місце розгляду справи оповіщалися в установленому законом порядку, відповідачами 1-4 було направлено клопотання про розгляд справи у відсутність їх представників, а також письмові заперечення на позов (а.с. 86-89, 91-95, 104-106, 114, 139-141).
Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 15 вересня 2005р. слідчим відповідача 2 було порушено, відносно позивачки кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України
16 вересня 2005р. слідчим відповідача 2, в порядку ст. 115 КПК України позивачку було затримано та поміщено в ізолятор тимчасового тримання Маньківського РВ УМВС України в Черкаській області.
16 вересня 2005р. у будинку позивачки за адресою: АДРЕСА_1 було проведено обшук, згідно постанови відповідача 4 від 16 вересня 2005р.
24 вересня 2005р. слідчим відповідача 2 була винесена постанов про притягнення позивачки, в якості обвинуваченої за ч. 2 ст. 364 КК України та пред'явлено обвинувачення.
Так, факт затримання позивачки, в порядку ст. 115 КПК України підтверджується письмовими поясненнями начальника відповідача 3, а факт пред'явлення позивачці обвинувачення у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України 24 вересня 2005р. підтверджується постановою від 07 грудня 2005р. винесеної прокурором відділу нагляду при проведенні слідства органами прокуратури Управління нагляду за розслідуванням кримінальних справи слідчими органів прокуратури Генеральної прокуратури України Хряпою О.В.
07 грудня 2005р. вищезазначена постанова від 24 вересня 2005р. була скасована, а кримінальну справу було направлено до Прокуратури Черкаської області для організації подальшого розслідування.
28 січня 2006р. слідчим відповідача 2 були винесено постанову про перекваліфікацію дій позивачки з ч. 2 ст. 364 КК України на ст. 356 КК України.
12 травня 2006р. слідчим відповідача 3 було винесено постанову про притягнення позивачки, як обвинуваченої за ст. 356 КК України та пред'явлено обвинувачення.
21 червня 2007р. начальником відповідача 3 було винесено постанову про закриття кримінальної справи, відносно позивачки за п. 2 ст. 6, 213 КПК України, тобто за відсутністю складу злочину.
Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
За змістом п. 2) ч. 1 ст. 2 цього Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Шкода відшкодовується державною у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього ( досудового ) слідства, прокуратури або суду ( ч.1 ст.1176 ЦК України ).
Провіряючи обставини по справі судом встановлено, що внаслідок незаконного притягнення позивачки, як обвинуваченої (з 24 вересня 2005р. по 07 грудня 2005р., з 12 травня 2006р. по 21 червня 2007р.), останній спричинені моральні страждання.
Відповідно до положень ст. ст. 1-4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а також враховуючи суть позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, періоду перебування позивачки в статусі обвинуваченої, конкретних обставин справи, характеру моральних страждань, їх наслідків та інших негативних впливів, розмірів мінімальної заробітної плати визначеної Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік»суд вважає вірним визначити розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 8000,0 грн., яка підлягає відшкодуванню за рахунок держави.
Стосовно позовних вимог позивачки про відшкодування їй матеріальної шкоди, яка складається з втраченого заробітку у розмірі 34500,0 грн. і витрат на лікування та копіювання документів у розмірі 7421,03 грн., то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачкою не надано суду доказів того, що вона була прийнята на роботу, розмір її місячної заробітної плати, а також те, що її було відсторонено від роботи. Як і не надано доказів того, що погіршення стану здоров'я позивачки знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням, відносно позивачки кримінальної справи і притягнення її, в якості обвинуваченої, враховуючи, що позивачка є інвалідом ІІ групи, яку набула, ще до порушення, відносно неї кримінальної справи. До того ж, не надано належних доказів на підтвердження витрат на копіювання документів, і ці витрати були пов'язані саме з досудовим розглядом кримінальної справи.
Відносно позовних вимог про зобов'язання повернути майно, вилучене у позивачки за місцем проживання, згідно протоколу обшуку від 16 вересня 2004р. та 300,0 дол. США, вилучених в міліції, то в цій частині позов також не підлягає задоволенню, оскільки позивачкою не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Так, в матеріалах справи міститься лише протокол обшуку (а.с. 8), яке саме майно було вилучено у позивачки остання суду не повідомила, як і не підтвердила право власності на це майно. Також у справі відсутні відомості про вилучення у позивачки грошові кошти у сумі 300,0 дол. США.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 79, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. 1176 ЦК України; ст. ст. 1-4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», суд, -
Позов ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Маньківського району Черкаської області, Маньківського РВ УМВС України в Черкаській області, Маньківського районного суду Черкаської області, Управління ДСБЕЗ ГУ МВС України в Черкаській області про відшкодування матеріальної, моральної шкоди; зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 8000,0 /вісім тисяч/ грн., зобов'язавши Державну казначейську службу України списати в безспірному порядку на користь ОСОБА_2 зазначену суму з єдиного казначейського рахунка Державного бюджету України.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Станом на 02.03.2012р. рішення суду не набрало законної сили.
Суддя: В.О. Волошин
Секретар: В.В. Пелех