Справа №2-169/2012 року
13 березня 2012 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Андрейчука Т.В.
при секретарі - Білик С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, -
У квітні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_2.
Позивач зазначила, що власником сусідньої квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2
Як стверджувала ОСОБА_1, у 2010 році відповідач самовільно, без отримання відповідного дозволу зменшив товщину стін між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, у результаті чого було суттєво знижено звукоізоляцію квартири позивача, що в свою чергу спричинило підвищення рівня зовнішніх шумів.
Внаслідок підвищення рівня зовнішніх шумів у квартирі АДРЕСА_2, наслідком якого є неправомірні, на думку ОСОБА_1, дії ОСОБА_2, якими позивачеві створені нестерпні умови для проживання.
З цих підстав ОСОБА_1 просила суд усунути їй перешкоди у користуванні належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання відповідача відновити первісну товщину стін між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.
У судовому позивач підтримала позов, просила суд його задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, мотивуючи це тим, що він є сусідом ОСОБА_1 Йому та членам його сім'ї належить на праві власності квартира АДРЕСА_1. Як зазначив ОСОБА_2, він не зменшував товщину стін між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, про що неодноразово складались відповідні акти. Таким чином, на думку ОСОБА_2, правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2. Зазначена квартира була придбана нею за договором купівлі-продажу від 27.11.1995 року (а.с.5).
07.02.1989 року виконавчим комітетом Подільської районної ради народних депутатів м. Києва від 07.02.1989 року було ухвалено рішення №37, відповідно до якого ОСОБА_2 було надано ордер на сім'ю з чотирьох чоловік на право зайняття квартири АДРЕСА_1. На підставі цього ордера відповідач з сім'єю вселились у цю квартиру та залишились проживати у ній. У подальшому зазначеними особами квартира була приватизована згідно з Законом України “Про приватизацію державного житлового фонду”.
Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_1, розташована поруч квартирою АДРЕСА_2, яка належить на праві власності позивачеві.
У судовому засіданні ОСОБА_1 стверджувала, у 2010 році відповідач самовільно, без отримання відповідного дозволу зменшив товщину стін між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, у результаті чого було суттєво знижено звукоізоляцію квартири позивача, що в свою чергу спричинило підвищення рівня зовнішніх шумів. Внаслідок підвищення рівня зовнішніх шумів у квартирі АДРЕСА_2, наслідком якого є неправомірні, на думку ОСОБА_1, дії ОСОБА_2, позивачеві створені нестерпні умови для проживання.
Ч.1 ст.60 ЦПК України покладає на кожну зі сторін обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач самовільно, без отримання відповідного дозволу зменшив товщину стін між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. Для з'ясування зазначених обставин судом за клопотанням представника позивача 13.07.2011 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу (а.с.37-38), однак з вини позивача експертне дослідження проведене не було. Повторного клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи ОСОБА_1 не заявляла.
Більш того, як вбачається з акта обстеження квартир АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 від 30.11.2010 року, складеного комісією, до складу якої входили працівники ЖЕК №509 комунального підприємства “Житлосервіс “Оболонь” в Оболонському районі м. Києва ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.28), акта обстеження квартир АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 від 14.12.2010 року, складеного комісією, до складу якої входили працівники ЖЕК №509 комунального підприємства “Житлосервіс “Оболонь” в Оболонському районі м. Києва ОСОБА_3, ОСОБА_6, представник управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації ОСОБА_7, працівник комунального підприємства “Житлосервіс “Оболонь” в Оболонському районі м. Києва ОСОБА_8 (а.с.27), акта обстеження квартир АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 від 16.03.2011 року, складеного комісією, до складу якої входили працівники ЖЕК №509 комунального підприємства “Житлосервіс “Оболонь” в Оболонському районі м. Києва ОСОБА_3, ОСОБА_9, представник управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації ОСОБА_7, працівник комунального підприємства “Житлосервіс “Оболонь” в Оболонському районі м. Києва ОСОБА_10, працівник комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” ОСОБА_11, помічник прокурора Оболонського району м. Києва Янішевська О.В. (а.с.26), у квартирі АДРЕСА_1 не виявлено жодних перепланувань несучих конструкцій та перепланування чи порушення стін, у тому числі суміжної з квартирою АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_1
За таких обставин, суд вважає недоведеним факт зменшення ОСОБА_2 товщини стін між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, а тому приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову.
Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст.ст.15. 16, 383, 391 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.В. Андрейчук
15.03.2012 Справа № 2-169/12