ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-20/1025-201213.03.12
За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства
Дніпровського району м. Києва
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма -Україна»
Про стягнення 12 423,10 грн.
Суддя Палій В.В.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1- предст. (дов. від 30.08.2011р.)
від відповідача Янковий В.К.- директор (наказ №С-00010 від 01.02.2009р.)
Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 12 423,10грн. (8739,43грн. - основного боргу, 585,72грн. - 3% річних, 1520,67грн. -збитків від інфляції), який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №131/419-К про надання послуг від 01.07.2003р., а також суми судового збору у розмірі 1609,50грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.01.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №5011-20/1025-2012, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 15.02.2012р.
Представник позивача у судовому засіданні 15.02.2012р. надав суду витребувані ухвалою суду документи.
Вказані документи долучені судом до матеріалів справи та з резолюцією судді передані для подальшої реєстрації до канцелярії суду.
Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (станом на 15.02.2012р.), доступ до якого офіційно забезпечений суду, адресою місцезнаходження відповідача є: 02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, 15.
У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 15.02.2012р. відкладено.
У судовому засіданні 28.02.2012р. представник позивача надав суду уточнення до позовної заяви, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість за фактично надану послугу з централізованого опалення у розмірі 10917,10грн, а саме: 8739,43грн. основного боргу, 1520,67грн. -збитків від інфляції, 585,72грн. -3% річних, а також, сплачений позивачем судовий збір. Підставою уточнення позовних вимог стало те, що строк дії договору №131/419-К про надання послуг від 01.07.2003р. закінчився з 02.07.2008р., а заборгованість за фактично надану послугу з централізованого опалення виникла у період з 01.12.2008р. по 31.12.2011р.
Згідно з п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
У даному випадку, позивачем у поданій заяві змінено підставу позову. Відповідна процесуальна дія вчинена позивачем до початку розгляду справи по суті, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.
За наведених обставин, суд приймає подану заяву до розгляду.
Також, представник позивача звернувся до суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи витягів з ЄДРПОУ щодо позивача та відповідача. До клопотання також додано Акт на опломбування від 15.07.2010р., на підтвердження здійснення опломбування в приміщенні, яке орендує відповідач.
Клопотання представника позивача судом задоволено та надані представником позивача документи з резолюцією судді передані для подальшої реєстрації до канцелярії суду.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що в орендованому приміщенні ніколи не було опалення, отже, підстави для стягнення нарахованої позивачем суми заборгованості -відсутні. До відзиву додано Акт №2-06/162 від 29.06.2010р., на підтвердження того, що у приміщенні орендаря початково були відсутні опалювальні прилади та демонтовані безпроектні опалювальні прилади.
З метою ознайомлення із додатково наданими сторонами спору документами, розгляд справи 28.02.2012р. відкладено.
У судовому засіданні 13.03.2012р. представник відповідача надав суду письмові пояснення по справі, у яких повідомив суд про укладені відповідачем договори із ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»та АЕК «Київенерго».
Надані письмові пояснення долучені судом до матеріалів справи та з резолюцією судді передані для подальшої реєстрації до канцелярії суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -
01.07.2003р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (підприємство) та ТОВ «Сігма-Україна»(споживач) було укладено договір № 131/419-К про надання послуг (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1. договору підприємство на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК “Водоканал”, AT “Київенерго”, СП “Укр-Кан-Пауер”) зобов'язується транспортувати по внутрішньобудинкових мережах нежилого приміщення площею 145,90 м. кв. за адресою: м. Київ, пр. П. Тичини, 15 комунальні послуги, виставляти споживачеві до оплати платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг.
Згідно п. 1.2. договору споживач у відповідності до даного договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.
Згідно п. 1.3 договору додаток № 1 до договору визначає потребу споживача в окремій комунальній послузі і є невід'ємною частиною даного договору.
В п. 1.4. договору зазначено, що додаток № 2 до договору згідно Положення про порядок відшкодування власникам житла витрат на технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 17.10.1996 № 87, визначає частку споживача у відшкодуванні витрат по обслуговуванню внутрішньобудинкових мереж.
Відповідно до Переліку комунальних послуг та порядку їх розрахунку (додаток №1) споживачу надаються комунальні послуги з централізованого опалення.
Пунктом 5.5. договору встановлено, що договір діє з 01.07.2003р. по 01.07.2008р.
Матеріали справи не містять доказів укладання сторонами спору додаткової угоди до договору про продовження його дії.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Отже, з 02.07.2008р. договір № 131/419-К про надання послуг від 01.07.2003р. є таким, що припинив свою дію.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем не оплачено фактично надану позивачем послугу з централізованого опалення за період з 01.12.2008р. по 31.12.2011р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 8739,43 грн., на яку позивачем нараховано 585,72грн. -3% річних, 1520,67грн. -збитків від інфляції.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Як передбачено у ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності»за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»від 20.05.1999р., суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підпунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках, затверджувати типові договори.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004р., житлово-комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;
споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;
балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;
виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Як вбачається із предмету спору, позивач, який транспортує комунальні послуги по втрутрішньобудинкових мережах нежитлового приміщення, просить суд стягнути з відповідача, як споживача, заборгованість за фактично надану послугу з централізованого опалення.
Відповідно до ст. 13 вказаного Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Даний спір стосується заборгованості саме за послугу з централізованого опалення.
Відповідно до ст. 16 Закону, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Як вбачається із ст. 19 Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Як вбачається із ст. 20 Закону, споживач, зокрема, має право, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Виконавець, у свою чергу, згідно ст. 21 Закону зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Таким чином, чинним законодавством чітко передбачена обов'язковість укладення договору на надання житлово-комунальних послуг між споживачем таких послуг та виконавцем на основі типового договору.
Відповідно до ст. 26 Закону, істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є:
1) найменування сторін;
2) предмет договору;
3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;
4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;
5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;
6) права та обов'язки сторін;
7) порядок контролю та звіту сторін;
8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;
9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;
10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);
11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;
12) порядок здійснення ремонту;
13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;
14) порядок вирішення спорів;
15) перелік форс-мажорних обставин;
16) строк дії договору;
17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;
18) дата і місце укладення договору.
Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення.
Як передбачено ст. 32 Закону, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Таким чином, взаємовідносини між споживачем і виконавцем житлово-комунальних послуг регулюються та здійснюються виключно на договірних засадах, а саме договорах, укладених згідно з Типовим договором.
При цьому, саме виконавець готує договір на надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Матеріали справи не містять доказів того, що протягом 2008-2011рр. виконавець послуги з централізованого опалення звертався до відповідача із підготовленим договором і відповідач, як споживач, безпідставно ухилявся від його укладення. Також, матеріали справи не містять доказів того, що протягом 2008-2011рр. спір про спонукання відповідача до укладення означеного договору, укладення якого є обов'язковим на підставі закону, був переданий до суду.
При цьому, суд враховує, що позивач не є виробником (виконавцем) послуги з централізованого опалення, а згідно з п. 3.2.2 Статуту забезпечує на підставі укладених договорів між споживачами, виробниками та виконавцями послуг з транспортування холодної, гарячої води, стоків та теплової енергії на опалення для споживачів по внутрішньобудинкових мережах та збір платежів від споживачів зазначених послуг на користь виконавців послуг згідно з договорами.
Також суд враховує, що відповідачем укладено договори безпосередньо із виробниками (виконавцями) послуг з водопостачання та електропостачання, що підтверджується договором №03834/5-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 02.03.2004р., який укладений між відповідачем та ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», а також договором про постачання електричної енергії від 12.05.2010р., який є додатком до додаткової угоди до договору від 03.02.2004р. №3515480, який укладений між відповідачем та АЕК «Київенерго».
Враховуючи вищевикладені обставини, а саме, відсутність укладеного договору про надання послуг з позивачем (у якому підлягають визначенню, зокрема, вичерпний перелік комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті комунальні послуги), підстав для стягнення визначеної у позові суми заборгованості за комунальні послуги (без погодження сторонами їх переліку, вартості, порядку оплати) на користь позивача -немає.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.
Суддя В.В.Палій