ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 30/2423.02.12
За позовом Приватного підприємства “Баюм”
До Приватного акціонерного товариства Виробничо-будівельний комбінат “Кібер”
Про тлумачення умов договору
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача не з'явився
Від відповідача ОСОБА_1 -представник за довіреністю № б/н від 26.07.11.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства “Баюм” до Приватного акціонерного товариства Виробничо-будівельний комбінат “Кібер” про розтлумачення порядку виконання пункту 3.1 договору від 20.07.08. № 49 стосовно виконання ПРАТ “Кібер”, як наймодавця за вказаним договором, обов'язку щодо вручення наймачу рахунку на сплату орендної плати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.11. порушено провадження у справі № 30/24, розгляд справи було призначено на 26.01.12. о 10-20.
26.01.12. відповідачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство Виробничо-будівельний комбінат “Кібер” проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 14.02.12. о 10-10.
Представник позивача в судове засідання 14.02.12. повторно не з'явився, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва від 28.12.11. та від 26.01.12. у справі № 30/24 не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.12. розгляд справи № 30/24 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 23.02.12. о 09-40.
В судове засідання 23.02.12. представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 14.02.12. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.02.12. проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/24.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -
20.07.08. між ВАТ «Кібер»(правонаступником якого є відповідач) (Наймодавець) та Приватним підприємством “Баюм” (Наймач) укладено Договір № 49 майнового найму (далі -Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Наймодавець передає Наймачу в строкове платне користування майно, що належить Наймодавцю на праві власності, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новоконстянтинівська, 4-а, частина металевого ангару під збирання меблів -69,00 кв. м.
Відповідно до п. 4.2 Договору встановлено, що одностороннє розірвання Договору не допускається, за винятком випадків коли одна із сторін суттєво не виконує його умови. Розірвання Договору достроково та зміна його умов можливі у випадку, зокрема, якщо Наймач не сплачує плату більше місяця.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Наймач сплачує плату за майновий найом за кожний місяць користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Наймодавця до 10 числа поточного місяця на підставі рахунків, які Наймодавець зобов'язаний надати Наймачу не пізніше 5-го числа поточного місяця.
Згідно п. 3.3 Договору, сторонами погоджено, що в разі несвоєчасної сплати за найм в визначені Наймодавцем строки, Наймач сплачує першому пеню в розмірі: від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу 1/365 від подвійної облікової ставки НБУ по рефінансуванню, згідно з Законом України від 22.11.96. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що оскільки виконання обов'язків Наймача щодо сплати орендної плати за договором прямо залежить від виконання Наймодавцем своїх зобов'язань відносно надання позивачу рахунків, є незрозумілим порядок та правомірність розірвання Договору з ініціативи Наймодавця, у випадку невчасної сплати Наймачем орендної плати (п. 4.2 Договору), якщо така несвоєчасна сплата сталася в результаті неналежного виконання умов Договору саме Наймодавцем.
Позивач вказує на те, що жодним пунктом Договору не врегульовано порядок надання Наймодавцем Наймачу рахунків для подальшої їх сплати.
Також позивач посилається на те, що п. 3.3 Договору стосовно визначення наймачем строків сплати орендної плати суперечить п. 3.1 Договору, який встановлює десятиденний строк з дня отримання рахунку для сплати орендної плати, в зв'язку з чим позивачу незрозумілими є строки виконання договірних зобов'язань та порядок стягнення штрафних санкцій за неналежне їх виконання.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ст. 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 213 Цивільного кодексу України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Правила тлумачення змісту правочину визначені в частинах 3, 4 ст. 213 Цивільного кодексу України, згідно з якими при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
Крім того, відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України, тлумаченню підлягає саме зміст правочину, а не його конкретні терміни в окремих пунктах договору.
Як вже було зазначено вище, між сторонами 20.07.08. укладено Договір № 49 майнового найму, відповідно до умов якого відповідач передав в строкове платне користування відповідачу майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новоконстянтиівська, 4-а.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
У відповідності до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 2.3 Договору, сторонами було погоджено, що Наймач зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати Наймодавцю плату за майновий найом, та відповідно до п. 3.1 Договору, Наймач сплачує плату за майновий найом Наймачем за кожний місяць користування приміщенням.
Таким чином, з наведеного вбачається, що Договором, як і чинним законодавством передбачено обов'язок наймача щомісяця вносити плату в повному обсязі за користування орендованим майном, при цьому, порядок надання наймодавцем наймачу рахунку не має істотного значення для виконання цього обов'язку, а тому не потребує тлумачення.
На думку господарського суду, позовні вимоги Приватного підприємства “Баюм” мають на меті уникнути з боку позивача відповідальності у разі несплати ним у визначені Договором строки передбачених платежів, і не викликані якимось непорозумінням змісту пунктів 3.1, 4.2 та 3.3 Договору № 49 майнового найму від 20.07.08.
При дослівному читанні пункту пунктів 3.1, 4.2 та 3.3 Договору № 49 майнового найму від 20.07.08., господарський суд не знаходить будь-яких незрозумілих слів та понять, або термінів, які не дають змоги з'ясувати дійсні наміри сторін, що є необхідною умовою за ст. 213 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства “Баюм” є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позову Приватного підприємства “Баюм” відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяТ.М. Ващенко
Повне рішення
складено 27.02.12.