Справа № 2-1674/12
12 березня 2012 року Солом”янський районний суд м.Києва в складі:
головуючого -судді Кізюн Л.І.
при секретарі Рівному Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин»про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин»про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якій просив також стягнути з відповідача 745, 25 грн. незаконно утриманих з його заробітної плати.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що він з 01 березня 2007 року працював на посаді провідного аналітика комп'ютерних систем відділу технічного та програмного забезпечення Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин». З вересня 2010 року він суміщав посаду провідного інженера комп'ютерних систем цього відділу. 20 грудня 2011 року його було звільнено за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України.
Посилаючись на те, що звільнення з роботи було незаконним, оскільки він єдиний на підприємстві отримував надбавку за науковий ступінь, йому не було запропоновано посади, яку він суміщав і яка не була скорочена, позивач просив поновити його на роботі і стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У судовому засіданні позивач відмовився від позовних вимог про стягнення з відповідача на його користь незаконно утриманих з його заробітної плати 745,25 грн.
Ухвалою суду від 12 березня 2012 року відмова була прийнята судом та провадження у справі в цій частині позовних вимог було закрито.
Позивач підтримав позов в частині позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просив про його задоволення, посилаючись на те, що його було звільнено з роботи без законних на те підстав та з порушенням встановленого законом порядку.
Представник відповідача позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визнала.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 18 постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»(із послідуючими змінами) при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові.
Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1, частини 2 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва та праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонують працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Згідно роз»яснень, викладених у абзаці першому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»(із послідуючими змінами) розглядаючи трудові спори, пов»язані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов»язані з»ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва та праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним право на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював у Державному підприємстві «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин»з 01 березня 2007 року по 20 грудня 2011 року на посаді провідного аналітика комп'ютерних систем відділу технічного та програмного забезпечення (а.с. 4).
Наказом №1257-к від 19 грудня 2011 року «Про звільнення»(а.с. 9) ОСОБА_1 звільнено з роботи 20 грудня 2011 року за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.
Цим же наказом ОСОБА_1 знято суміщення посади провідного інженера комп'ютерних систем відділу технічного та програмного забезпечення з 20 грудня 2011 року (а.с.8).
Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідач визнав та не заперечував вимогу позивача про поновлення на роботі у зв'язку з звільненням його без законних підстав та закриттям посади, яку суміщував позивач.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України уразі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що при позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.
Згідно з п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 р. №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час.
Суд визначає середній заробіток, виходячи із середнього заробітку позивача за останні два календарні місяці роботи (а.с.50), згідно з наданою відповідачем довідкою, з якої видно, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 13 733, 44 грн. (а.с. 51).
Суму судового збору у розмірі 282, 30 грн. відповідно до ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь держави.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 40, 233, 235, 237-1 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 р. №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, статтями 60, 61, 209, 212- 215, 218, 367 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин»про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного аналітика комп'ютерних систем Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин»з 20 грудня 2011 року.
Стягнути з Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13 733 (тринадцять тисяч сімсот тридцять три) грн. 44 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин»на користь держави судовий збір у розмірі 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 30 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Л.І. Кізюн