Справа № 2-7/2012
"05" березня 2012 р.
іменем України
05 березня 2012 р. Первомайський міський суд Луганської області
у складі судді Мазки Н.Б.
при секретарі Жиляковій Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Первомайську цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії Первомайського відділення № 7855 про визнання удаваним правочином кредитного договору № 986 від 22 серпня 2007 р., про зобов'язання зробити перерахунок договірних зобов'язань в гривневий еквівалент на дату 22 серпня 2007 р., перерахунок сплачених коштів в гривню,
за зустрічним позовом ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії Первомайського відділення № 7855 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнював, до ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії Первомайського відділення № 7855, посилаючись на те, що 22 серпня 2007 р. між ним та відповідачем укладено кредитний договір № 986. При цьому ним була надана достовірна інформація про свій фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів ним була надана довідка про отримання доходу у національній валюті України за шість місяців.
Далі в позовній заяві вказано наступне.
Відповідного п.1.1 кредитного договору відповідач зобов1язаний надати йому, позивачу-позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок автосалону.
Відповідно до п.1.1 позичальник зобов1язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 13,2 % річних, що нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами.
У п.1.1 кредитного договору зазначено, що позичальник зобов'язується щомісячно в термін до 20 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного платежу.
У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № 986 від 22 серпня 2007 р., відповідно до умов договору застави він, позивач, передав банку в заставу рухоме майно -транспортний засіб марки RENAULT KANGOO 2007 року сірого кольору, придбаного згідно з договором купівлі-продажу № R0814/к від 21 серпня 2007 р. укладений з АООТ «Компанія Апекс», та на даний час використовується моєю сім1єю.
Правовідносини, які виникли із кредитного договору, за суттю є зобов'язаннями, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язань.
Данні кредитні договору порушують його, позивача, права, як споживача, а саме:
1. Порушення прав споживача при невиконанні відповідачем Закону України «Про захист прав споживача»в частині письмового повідомлення споживача про орієнтовану сукупність вартості кредиту.
2. Постанова НБУ № 168.
3. Ст.235 ЦК України.
Несправедливістю є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору у випадку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону банк покладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушення ч.3 ст.13 ЦК України.
Таким чином, використання банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний договір пункт, що значно погіршує становище позичальника, як споживача порівняно з банком в разу настання певних подій, що дає право для позичальника відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживача», суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов1язків на шкоду споживача. Таким чином, кредитний договір має бути в цілому на вимогу споживача визнаним недійсним.
Ст.11 Закону України «Про захист прав споживача». 2. Перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовий формі про і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст.ст.15, 23 цього Закону.
Ст.18. Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. 2.Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
3. Несправедливими є, зокрема, умови договору про:
10. установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;
13. визнання ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладання договору;
14. надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідальність продукції умовам договору або надання йому виконавчого права щодо тлумачення договору.
5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Ст.19. Заборона нечесної підприємницької практики. 1. Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає:
1. вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прав недобросовісної конкуренції; 2. будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
2. Якщо підприємницька практики спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно:
1. основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;
5. характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
6. правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Ст.21 Порушення прав споживачів. 7. ціну продукції визначено неналежним чином.
Ст.22 Судовий захист прав споживачів. 1. захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. 2. при задоволенні вимог споживача суд однозначно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. 3.споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов1язані з порушенням їх прав.
Саме постанову Національного банку України № 168 було порушено відповідачем, яка набрала винності 25 травня 2007 р..
Договорі правовідносини при укладання кредитних договорів на момент заключення.
Сума основаного боргу: сума розрахунку при підписанні кредитного договору -70 000 гр; сума заборгованості с 2007 р. -теперішній 2010 р. -111 720 гр; істотна різниці -41 720 гр.
Відсотки за користування на рік: при підписанні кредитного договору -9 240 гр 13,2 % на рік; с 2007 р. - теперішній 2010 р.- 14747 гр 04 к 13,2 %; істотна різниця -5507 гр 04 к. Ітого: 70 000 гр + 9 240 гр = 79 240 гр; 111 720 гр + 14 747 гр 04 к = 126 467 гр 04 к; різниця 41 720 гр + 5 507 гр 04 к = 47 227 гр 04 к.
Також з договору випливає те, що тримавши кошти в розмірі 70 000 гр, % він, позивач, повинен сплачувати як з не отриманих 111 720 гр. Таким чином за 84 місяці договору:
На місяць при підписанні договору: 770 гр - % + 833 гр 33 к - тело = 1 603 гр 33 к;
на сьогодні: 1 228 гр 92 к - % + 1 330 гр 00 к -тело = 2 558 гр 92 к; істотна різниця: 955 гр 59 к на місяць. По договору строк кредиту 84 міс: при підписанні договору 134 679 гр 72 к; на сьогодні 214 949 гр 28 к; істотна різниця 80 269 гр 56 к.
таким чином, явно існує порушення цивільних та матеріальних прав, а також позивач просить звернути увагу на суму різниці, яка складає 80 269 гр 56 к -переплата на яку він, позивач-позичальник, не розраховував та в період фінансової кризи, яка знизила його прибуток в рази.
На підставі вищевказаного він, позивач, має право вимагати визнання кредитного договору недійсним.
2. Договір був складений на отримання кредиту та був сплачений відповідачем, котрий перерахував кошти автосалону АООТ «Компанія Алекс», в гривневому еквіваленті на поточний рахунок автосалону, та свідчить про отримання саме кредиту на придбання автомобілю в національній валюті.
Зазначене підтверджується тим, що наданий кредит носить цільовий характер та був виданий для часткової оплати вартості автомобіля, проте, у дійсності він, позивач, ні у доларах США ні у іншій валюті не отримував, всі банківські операції з видачі кредиту і оплаті коштів на р/р АООТ «Компанія Алекс»виконувались через поточний рахунок відкритий на його ім1я, кредит було видано шляхом зарахування грошових коштів на вказаний поточний рахунок позивач, на цей же рахунок було зараховані грошові кошти, які нібито пройшли конвертацію. Також при конвертації валюти він, позивач, отримав збитки в різниці, які склали: на день отримання кредиту курс складав 5 гр за 1 долар США = 70 000 гр. На день переведення отриманих коштів з долара США в національну валюту складає 4,72 гр за 1 долар США 0,28 гр *14 000 доларів США = 3 920 гр.
Єдиним законним засобом платежу на території України є гривня, операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребують індивідуальної ліцензії, відповідач, як агент валютного контролю, не мав права за законом надавати кредит в іноземній валюті для його використання з метою проведення розрахунку іноземного валютною між резидентами України на її території без індивідуальної ліцензії НБУ, відповідач перерахував на виконання умов договору купівлі-продажу в якості оплати кредитних коштів за автомобіль, на користь АООТ «Компанія Алекс». Згідно договору купівлі-продажу, що на думку позивача, переконливо свідчить про те, що між позивачем та відповідачем насправді було укладено кредитний договір в національній валюті України -гривні, що не суперечить законодавству України, але кредитний договір було замасковано під договір кредитування в доларах США, що суперечить положенням Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Зазначає, що відповідно до ч.2 ст.235 ЦК України, якщо правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Позивач вважає, що оскільки правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин; оскільки між сторонами фактично було укладено договір про надання позивачу кредиту в національній валюті України -гривні, в розмірі 70 000 гр, що було еквівалентно 14 000 доларів США по комерційному курсу відповідача, який на 22 серпня 2007 р. складав 500 гр за 100 доларів США, тобто відносини між позивачем та відповідачем мають бути врегульовані саме таким договором. З моменту укладення договору, в тому числі, справно гасить свої боргові зобов1язання та плату за користування кредитом, встановлені кредитним договором та графіком платежів, що є додатком № 1 до кредитного договору він, позивач, станом на 25 серпня 2011 р. та сплатив 67 280 гр 93 к. Крім того, зобов'язання за кредитним договором він, позивач, виконує в гривні, а те, що в квитанціях вказано дві суми сплаченого кредиту: в доларах і гривні вважає саме ознакою удаваності правочину, оскільки зобов1язання фактично виконується у гривні.
Позивач також посилається на ч.1 ст.524 ЦК України, у відповідності до якої зобов1язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні.
Разом з тим, згідно з ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійснення розрахунків на території України за зобов1язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до п.1 глави 3 розділу П Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 р. за № 281, резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов1язань (у тому числі власних операцій суб1єктів ринку) за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо) в іноземній валюті на підставі кредитних договорів і та інше.
Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України, грошове зобов1язання має бути виконане у гривнях, однак ч.3 цієї статті встановлює, що використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов1язаннями допускається у випадках, порядку та умов, встановлених законом.
Пункт «г»ч.4 ст.5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19 лютого 1993 р. № 15-93 визначає, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання особою індивідуальної ліцензії. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України віл 14 жовтня 2004 р. № 483 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 09 листопада 2004 р. № 1429/10028, надає право уповноваженим банком використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії за умови, що банк є ініціатором або отримувачем за валютною операцією.
Позивач звертає увагу на те, що єдиним ініціатором є саме він, позивач, який звернувся до банку з заявкою на отримання кредитних коштів. Таким чином отримувачем та ініціатором був лише він, позивач. Він ініціюючи отримав у відповідача кредитні кошти в розмірі 14 000 доларів США (70 000 гр).
Також пункт «г»ч.4 ст.5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19 лютого 1993 р. № 15-93 визначає, що для використання застави, як грошового забезпечення в іноземної валюті потребує саме індивідуальної ліцензії, а відповідачем саме була застосована застава, яка засвідчена нотаріальним договором, для виконання зобов1язання саме в іноземній валюті. Договір купівлі-продажу з автосалону свідчить про ціну за авто саме суми в 70 000 гр.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Згідно з п.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов1язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки між ними, сторонами, фактично був укладений договір про надання йому, позивачу, кредиту у національній валюті України в розмірі 70 000 гр, що було еквівалентом 14 000 гр доларів США по комерційному курсу на момент укладення договору, його відносини з відповідачем мають бути врегульовані саме таким договором.
Сума сплачена ним, позивачем, на день отримання коштів за конвертацію валюти в розмірі 3 920 гр повинна бути відрахована з 70 000 гр, таким чином, як одразу повернута та встановити фактично отриманий розмір кредитних коштів в розмірі 66 080 гр. Подальше виконання договірних відносин є термін сплати до 21 вересня 2014 р. та сплати відсоток в розмірі 13,2 % річних.
Позивач просить визнати удаваним правочином кредитний договір № 986 від 22 серпня 2007 р., укладений між ним та відповідачем; стягнути з відповідача судові витрати в сумі 37 гр; зобов1язати відповідача зробити перерахунок договірних зобов1язень в гривневий еквівалент на дату 22 серпня 2007 р. зробити перерахунок сплачених коштів в гривню.
ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії Первомайського відділення № 7855 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, посилаючись на те, що ВАТ “Державний ощадний банк України” з місцезнаходженням: м.Київ, ул.Госпітальна. 12 «г», в особі філії Первомайського відділення № 7855 на підставі кредитного договору № 986 від 22 серпня 2007 р. надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 14 000 доларів США під відсоткову ставку 13, 2 % річних. В забезпечення кредиту був укладений договір застави транспортного засобу № 546 від 22 серпня 2007 р. та договір поруки № 1 від 22 серпня 2007 р. між кредитором та ОСОБА_2. Кредитним договором № 986 від 22 серпня 2007 р. передбачені зобов1язання сторін: банку кредитору та ОСОБА_2 -боржника, які боржник порушує до теперішнього часу, а саме: п.1.4.2. здійснення боржником страхування транспортного засобу, який знаходиться в заставі кредитора, п.1.5.1.3. несплата відсотків за користування кредитом, п.3.3.4. несплата основного боргу по кредиту. П.3.1. договору поруки передбачає, що поручитель відповідає у тому ж обсязі що і боржник по його зобов1язаннях. Договором поруки передбачено, що у разі порушення боржником виконання зобов1язання кредитор (вимоги п.п.2.1. договору поруки) має право вимогати від поручителя виконання зобов1язаннчя боржника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору в порядку, передбаченому цим договором.
Порушуючи неодноразово умови кредитного договору боржник сплачував платежі та відсотки за кредитом на місяць пізніше ніж йому визначено кредитним договором та навіть не сплачував кілька місяців взагалі. Умовами кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником умов кредитного договору відповідно до вимог п.3.2.6. банк має право достроково стягнути кредит та суму нарахованих відсотків та інших платежів, що підлягають сплаті.
Дата винесення несплачених платежів фактична сплата
на прострочену заборгованість
02.07.2008 - 111.53 дол США 04.07.2008 - 111.53 дол США
02.09.2008 - 80.25 дол США 05.05.2008 - 80.25 дол США
07.10.2008 - 164.44 дол США 03.10.2008 - 164.44 дол США
05.11.2008 - 145.79 дол США 11.11.2008 - 145.79 дол США
06.01.2009 - 40.71 дол США 23.01.2009 - 40.71 дол США
02.02.2009 - 105.80 дол США
03.03.2009 - 168.68 дол США 25.03.2009 - 274.48 дол США
02.04.2009 - 162.02 дол США
05.05.2009 - 168.68 дол США 20.05.2009 - 259.18 дол США
02.06.2009 - 168.68 дол США 30.06.2009 - 240.20 дол США
03.08.2009 - 168.68 дол США 17.08.2009 - 168.52 дол США
02.09.2009 - 166.64 дол США
02.10.2009 - 168.68 дол США 26.10.2009 - 335.32 дол США
02.11.2009 - 146.02 дол США
01.12.2009 - 168.68 дол США 08.12.2009 - 155.40 дол США
31.12.2009 - 159.30 дол США
05.01.2010 - 165.16 дол США
01.02.2010 - 168.68 дол США
01.03.2010 - 168.68 дол США
01.04.2010 - 168.68 дол США
05.05.2010 - 168.68 дол США 11.05.2010 - 410.56 дол США
01.06.2010 - 168.68 дол США
01.07.2010 - 168.68 дол США 28.07.2010 - 83.78 дол США
02.08.2010 - 168.68 дол США 10.08.2010 - 586.93 дол США
01.09.2010 - 154.45 дол США 30.09.2010 - 154.45 дол США
01.10.2010 - 168.68 дол США 29.10.2010 - 52.01 дол США
01.11.2010 - 168.30 дол США
01.12.2010 - 168.67 дол США 14.12.2010 -300.00 дол США
З боку кредитора на адресу боржникам ОСОБА_2 були спрямовані вимоги про погашення заборгованості за кредитом: № 1423 від 13 травня 2009 р., № 1424 від 13 травня 2009 р., № 86/02-87-4291 від 04 грудня 2009 р., № 86/02-88-4292 від 04 грудня 2009 р., № 86/02-126-839 від 23 березня 2010 р., № 86/02-127-840 від 23 березня 2010 р., № 86/02-325-1429 від 21 липня 2010р., № 86/02-391-1682 від 03 жовтня 2010 р., №86/02-392-1683 від 03 вересня 2010 р. і після отримання цих вимог боржник не виконував в повному обсязі п.п.1.5.3, 3.3.4. в частині погашення частки кредиту та відсотків за користуванням кредиту.
Представник банку просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 986 від 22 серпня 2007 р. у сумі 9 482,44 долари США, судові витрати в сумі 612 гр 20 к, витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гр.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги до банку, просила їх задовольнити, також пояснила, що укладений між ОСОБА_2 та банком кредитний договір є удаваним, оскільки грошові кошти були перераховані до автосалону у безготівковою формою, автомобіль придбавався за гривні. Представник ОСОБА_2 також пояснила, що при укладені кредитного договору вибрав низьку процентну ставку, але у нього змінився майновий стаж не в кращу сторону у зв'язку з кризою.
Представник позивача ОСОБА_2 не визнала зустрічні позовні вимоги банку, просила відмовити у їх задоволенні.
Представник ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії Первомайського відділення № 7855 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зустрічні позовні вимоги банку просив задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 за зустрічним позовом банку в судове засідання не з1явилась, про день, час, місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв про розгляд справи у її відсутність не надходило.
В письмових заперечення вказано наступне: відповідачка не згодна з зустрічними позовними вимогами, оскільки вони є необґрунтованими та суперечать законодавству таким чином, що отримання кредиту в доларовому еквіваленті не відбулось, переказ коштів йшов з банку в безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок автосалону по кредитній угоді з цільовим призначенням в безготівковій формі. При отриманні фактично гривневого кредиту на сьогодні заборгованості по сплаті не існує, а лише тимчасово призупинена в зв'язку з розглядом справи в суді про удаваність правочину. Лише після винесення рішення (конституційного права споживача і громадянина щодо дійсності або удаваності самого договору) відповідач 1 буде або не буде виконувати діючі умови договору. Навіть при 3 уточненій позовній заяві позивач приводить, як довід та доказ розрахунок, котрий не відповідає чинному законодавству: розрахунок складений в незрозумілій формі; вказано суму видач і 14 000, відсутня дата пропуску виконання зобов'язання, сума заборгованості по тілу кредиту, дата пропуску виконання зобов'язання по сплаті за відсотками. В цілому не вказано заборгованості в цілому, накопичувальної. Дата проведення платежу не відповідає здійсненню операції, та є грубим порушенням з боку позивача. Сума сплаченої суми різниться з сумою надходження по кредиту. Пеня нарахована в долах США. Розрахунок зобов'язання не може прийнятися судом як доказ з приводу його недійсності (не зрозуміло ким складений розрахунок, прізвище відповідальної особи за складання даного розрахунку, відсутня печатка юридичної особи) (заперечення містяться на а.с.179, 193).
З наданих сторонами доказів встановлено, що згідно кредитної заявки від 21 серпня 2007 р. ОСОБА_2 звернувся до ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Первомайського відділення № 7855 ВАТ «Ощадбанк» з проханням надати кредит в доларах США , що еквівалентно 70 000 гривень для купівлі транспортного засобу Renault Kangoo строком на 84 місяці (а.с.171).
Згідно заявки поручителя (майнового поручителя) від 21 серпня 2007 р. ОСОБА_2 висловила згоду надати поруку ОСОБА_2 за кредитом, що надається ВАТ «Ощадбанк»у валюті кредиту -доларах США, що еквівалентно 70 000 гривень (а.с.170).
Згідно повідомленню про умови кредитування від 21 серпня 2007 р. ОСОБА_2 на виконання вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»повідомлений юридичною особою - ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Первомайського відділення № 7855 ВАТ «Ощадбанк» стосовно умов кредитування, а саме: умови кредитування -кредит; цільове призначення (мета використання кредиту) придбання автомобілю; форма забезпечення - застава; форма кредитування -безготівково; розмір відсоткової ставки, % - 13,2 %; валюта кредиту -долар США; сума, на яку кредит може бути виданий -еквівалент 70 000, 00 гривень. В повідомленні вказано на те, що цим повідомленням він, ОСОБА_2, підтверджує, що ознайомлений з усіма наявними в установі ВАТ «Ощадбанк»умовами кредитування, з коротким описом відмінностей між ними, отримав всі необхідні роз'яснення і зобов'язання використати кредитні кошти, які можливо надасть йому банку, на зазначені в цьому повідомленні цілі, тобто на придбання транспортного засобу Renault Kangoo. В повідомленні зазначений особистий підпис ОСОБА_2 (а.с.169).
22 серпня 2007 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Первомайського відділення № 7855 ВАТ «Ощадбанк»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 986, згідно п.1.1 якого банк зобов1язується надати позичальнику на умовах цього договору кредит в сумі 14 000 доларів США, що еквівалентно 70 000 гривень, а позичальник зобов1язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в доларах США, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 13,2 % відсотків річних та комісійні винагороди в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.
Згідно п.1.2 кредитного договору кредит надається для здійснення оплати за Renault Kangoo (транспортний засіб) за договором купівлі-продажу № R0814/к від 21 серпня 2007 р., укладеним між позичальником та продавцем транспортного засобу. Розрахунок за автомобіль здійснюється наступним чином:
- позичальник обмінює долари США на національну валюту через касу філії-Первомайського відділення ВАТ «Ощадбанк»№ 7855 по діючому курсу купівлі, вносить гривневий еквівалент проданої валюти в касу банку, та на підставі платіжного доручення перераховує кошти в національній валюті на поточний рахунок продавця згідно договору купівлі - продажу № R0814/к від 21 серпня 2007 р.
- сукупна вартість кредиту, графік платежів вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування визначені в додатку № 1, 2 (а.с.16-19, 49-52).
22 серпня 2008 р. укладено договір застави рухомого майна № 546 між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Первомайського відділення № 7855 ВАТ «Ощадбанк»та ОСОБА_1, згідно п.2 якого - зобов1язанням заставодавця є повернення заставодержателю кредиту в сумі 14 000 доларів США у строк та на умовах, зазначених у кредитному договорі. Предметом застави є рухоме майно, а саме: транспортний засіб автомобіль Renault Kangoo, 2007 року випуску (а.с.53-56).
Згідно до заяви про видачу готівкою № 7855 від 22 серпня отримувачем коштів вказаний ОСОБА_1 Отримано готівкою 14 000, в валюті -доларів США. В розділі «зміст операції»вказано -видано кредит на авто. При цьому був пред1явлений належний ОСОБА_1 паспорт серії НОМЕР_4 отриманий 08.06.1996 р. Розділ заяви «підпис отримувача»- заповнений. Згідно до заяви на переказ готівки від 22 серпня 2007 р. ОСОБА_1 на ім'я АООТ «Компанія Алекс» сплачено 70 000 гривень, призначення платежу -кредит на авто (а.с.131, 132, 14).
13 травня 2009 р. на ім1я відповідачів ОСОБА_1 направлені вимоги про погашення заборгованості станом на 13 травня 2009 р., 01 грудня 2009 р., 23 березня 2010 р. (а.с.57-66).
Банківська ліцензія № 148 видана 16 січня 2002 р. ВАТ «Державний ощадний банк України»зареєстрованому Національним банком України 31 грудня 1991 р. за номером 4 на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с.71).
Дозвіл № 148-4 виданий 21 вересня 2009 р. ВАТ «Державний ощадний банк України»зареєстрованому Національним банком України 31 грудня 1991 р. за номером 4, який має банківську ліцензію за номером 148 видану Національним банком України 16 січня 2002 р. на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»згідно з додатком до цього дозволі. 15 червня 2011 р. ВАТ «Державний ощадний банк України»виданий відповідний дозвіл № 148-4 (а.с.72, 73, 93, 94, 95-100).
Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються вимогами наступних нормативних актів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 ЦК України - зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до вимог ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до вимог ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління Національного Банку України № 275 від 17.07.2001 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 року за № 730/5921, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями,серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями; ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
Таким чином, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Підпункт «в»п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.
Відповідно до вимог п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
В постанові Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вказано на те, що відповідність чи не відповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Правочин може бути визнаний недійсним, лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності передбачених законом.
Згідно до вимог ч.1 ст.225 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
При удаваному правочині сторони навмисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Згідно до вимог ч.2 ст.235 ЦК України, удаваний правочин не визнається недійсним і до нього застосовуються правила щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Якщо правочин, який насправді вчинено суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності, або про визнання його недійсним.
Згідно до вимог 2.1. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які затверджені постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. № 168, - банки зобов'язані перед укладанням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту зазначивши таке:
а) найменування та місцезнаходження банку -юридичної особи та його структурного підрозділу;
б) умови кредитування, зокрема:
можливу суму кредиту;
строк, на який кредит може бути одержаний;
мету, для якої кредит може бути використаний;
форми та види його забезпечення;
необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;
наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача;
тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо);
переваги та недоліки пропонованих смех кредитування;
в) орієнтовану сукупну вартість кредиту з урахуванням:
процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб -страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо);
варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги;
можливості та умов дострокового повернення кредиту;
г) інші умови, передбачені законодавством.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежного виконання).
Статтями 625, 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно до вимог ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати гроші кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини суми кредиту, позикодавець має право дострокового повернення всієї суми позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК Ураїни.
Відповідно до п.14 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадку і в порядку, встановлених законом ( ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК; Декрет Кабінету міністрів України від 19 лютого 19993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх достовірними, а позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що перед укладанням 22 серпня 2007 р. кредитного договору № 986 банком були повністю виконані вимоги Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які саме розроблено відповідно до п.4 ст.7 Закону України «Про Національний банк України», ст.ст.47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», з метою захисту прав споживачів під час укладання кредитних договорів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.
Відповідачем на підтвердження права на момент видачі ОСОБА_1 кредитних коштів здійснювати операції в іноземній валюті, надано банківську ліцензію № 148 видану 16 січня 2002 р. ВАТ «Державний ощадний банк України»зареєстрованому Національним банком України 31 грудня 1991 р. за номером 4 на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1та п.п. 5-11 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Дозвіл № 148-4 виданий 21 вересня 2009 р. ВАТ «Державний ощадний банк України»зареєстрованому Національним банком України 31 грудня 1991 р. за номером 4, який має банківську ліцензію за номером 148 видану Національним банком України 16 січня 2002 р. на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»згідно з додатком до цього дозволу. 15 червня 2011 р. ВАТ «Державний ощадний банк України»виданий відповідний дозвіл № 148-4.
Кредитна заявка ОСОБА_1 від 21 серпня 2007 р. з проханням надати кредит в доларах США , що еквівалентно 70 000 гривень для купівлі транспортного засобу, підписання сторонами 22 серпня 2007 р. кредитного договору № 986, часткове погашення ОСОБА_1 кредиту в долар США, свідчить про те, що сторони за договором в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору і зміст якого не суперечить вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства.
Позивач просить визнати удаваним правочином кредитний договір № 986 від 22 серпня 2007 р., укладений між ним та банком, не спростовуючи факту вчинення з банком саме кредитного договору, не вказує, що мав на меті при його укладанні.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо відсутності істотних порушень діючого законодавства при укладенні спірного договору та щодо відсутності підстав для визнання його удаваним правочином.
Зустрічні позовні вимоги банку підлягає задоволенню, оскільки боржником порушені умови, визначені змістом кредитного договору. Як передбачено вимогами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Керуючись вимогами ст. ст. 212-215 ЦПК України, ст.99 Конституції України, ст.ст.192, 203, 225, 235, 526, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1050,1054 ЦК України; Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які затверджені постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. № 168; Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19 лютого 1993 р., ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління Національного Банку України № 275 від 17.07.2001 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 року за № 730/5921; постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»; постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд
Відмовити в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 про визнання удаваним правочином кредитного договору № 986 від 22 серпня 2007 р., про зобов'язання зробити перерахунок договірних зобов'язань в гривневий еквівалент на дату 22 серпня 2007 р., перерахунок сплачених коштів в гривню.
Зустрічні позовні вимоги ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії Первомайського відділення № 7855 задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії Первомайського відділення № 7855 заборгованість за кредитним Договором № 986 від 22 серпня 2007 р. в сумі 9 482, 44 доларів США за курсом НБУ станом на 05 березня 2012 р., на рахунок № 37394005, МФО 364207, відкритий у філії -Первомайському відділенні № 7855 АТ «Ощадбанк».
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії Первомайського відділення № 7855 витрати по сплаті судового збору по 306 гривень 10 копійок з кожного, по 60 гривень 00 копійок на інформаційне -технічне забезпечення розгляду справи з кожного на рахунок АТ «Ощадбанк»№ 6499590001, МФО 364207.
Повний текст рішення буде виготовлений 12 березня 2012 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Луганської області через Первомайський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.
Суддя