"01" березня 2012 р. Справа № 2-523/12
№523\12
1 березня 2012 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого -судді Войнаренко Л.Ф.
при секретарі -Терновій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Лебедівської сільської ради про визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку,
В лютому 2012 року позивачі звернулись до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно , яке залишилось після смерті ОСОБА_3, а саме на земельну ділянку площею 0,512 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і ведення підсобного господарства.
Свої позовні вимоги позивачі мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько -ОСОБА_4. Після його смерті відкрилась спадщина, на яку мали право його дружина та вони, двоє дітей. До нотаріальної контори звернулась з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3, дружина ОСОБА_4. Вони, діти ОСОБА_4, від прийняття спадщини відмовились на користь матері. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати ОСОБА_3 померла. Вони в установлений законом строк звернулись з заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Під час оформлення спадщини з»ясувалось, мати не встигла зареєструвати своє право власності на земельну ділянку , яку отримала у спадок після смерті свого чоловіка ОСОБА_4
Просять визнати за ними в порядку спадкування право власності по 1\2 частині за кожним на земельну ділянку площею 0,512 га , яка розташована по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і ведення підсобного господарства.
В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали і просять задовольнити.
Відповідач -представник Лебедівської сільської ради в судове засідання не з»явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, направив суду листа про слухання справи в його відсутність, проти позову не заперечує.
Заслухавши пояснення позивачів, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4.
Після його смерті залишилось спадкове майно, в тому числі житловий будинок та земельна ділянка. 22 травня 2009 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3, в тому числі з урахуванням двох третин майна , від якого відмовились ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на її користь , а саме на земельну ділянку розміром 0,512 га, що розташована на території АДРЕСА_1, що належала померлому ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія 1-КВ №114403. Дане свідоцтво ОСОБА_3 не було зареєстроване.
Суд визнає право власності на земельну ділянку площею 0,512 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і ведення підсобного господарства , яка розташована АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.
26 серпня 2009 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Заповіт на день смерті не змінено і не скасовано.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.
Після її смерті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в передбачений законом шестимісячний строк звернулись до державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, заведено спадкову справу №300\2011.
Суд приходить до висновку, що визнаючи земельну ділянку спадковим майном після смерті ОСОБА_3 спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають рівні права на спадкове майно, тому їх частини мають бути рівними по 1\2 частині кожному.
Позовні вимоги позивачів є обоснованими, такими , що не порушують прав інших осіб, тому суд позовні вимоги задовольняє.
На підставі ст.ст. 1222,1225,1261,1268,1278,1296 ЦК України, керуючись ст.208,214,215,218 ЦПК України, суд
Позов задовільнити. .
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом \ по 1\2 частині кожному на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , а саме на земельну ділянку площею 0,512 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і ведення підсобного господарства , яка розташована АДРЕСА_1.
На рішення суду може бути подана протягом десяти днів апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області
Суддя Л.Ф. Войнаренко