Справа № 1004/93/2012 Провадження № 2/1004/113/2012
02 березня 2012 року
Богуславський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кіхтенка С.О.,
при секретарі Симоненко О.О.,
позивач ОСОБА_1,
представник позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили правна проживання та зняття з реєстраційного обліку,
суд -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати відповідачів такими, що втратила право на користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку з жилого будинку за АДРЕСА_1 посилаючись на те, що 29.10.2003 року згідно договору купівлі-продажу він придбав вищезазначений будинок.
Після укладення договору купівлі-продажу відповідачі добровільно не виписались з купленого будинку.
З огляду на вищевикладене позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач та його представник в судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити ухваливши заочне рішення.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, але про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення судових повісток.
Суд, вислухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини справи, та перевіривши їх наявними у справі доказами, з урахуванням ст. 60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а тому на запитання суду про надання інших доказів, крім наданих, чи неможливості їх витребування і необхідність цієї дії судом, встановлено, що всі докази надані. Протягом усього часу позивач не змінив позовних вимог, а тому суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що житловий будинок за АДРЕСА_1 належить позивачу, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.12.2007 року.
Відповідачі з 29.10.2003 року втратили право на користування жилим будинком АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу.
Конституцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 року відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Таким чином, зміст права власності становлять три складові право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю. Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як установлено в судовому засіданні позивач дійсно не може в повній мірі реалізувати своє право власності щодо житлового будинку.
Таким чином виходячи з обставин встановлених у судовому засіданні та вимог чинного законодавства та приймаючи до уваги те, що відповідачі не набули самостійного права на житло з підстав, передбачених законом (найм, оренда, вселення наймачем чи на підставі ордера тощо - ст. 810 ЦК, ст. ст. 61, 64 ЖК України), суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись стст. 10, 11, 58, 59, 60, 62, 209 ч 3, 224 -228 ЦПК України, стст. 70, 72, 150, 151, 155, 158, 159 ЖК України, стст. 316 ч.1, 317, 319, 321, 379, 381 ЦК України,
Суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили правна проживання та зняття з реєстраційного обліку, - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, місце проживання: АДРЕСА_2 таким, що втратили право на користування жилим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку.
Заочне рішення може бути переглянуте Богуславським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Київської області через Богуславський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня його оголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Головуючий: суддя С. О. Кіхтенко