Справа № 2-4794/11
30.01.2012 року Суворовський районний суд м. Херсона в складі:
головуючого: судді Головко О. В.
при секретарі: Дровосєковой В. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ЕРСТЕ БАНК»про визнання договорів частково недійсними, -
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати частково недійсним кредитний договір №014/3728/2/07414, укладений 04.12.2007року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте банк», а саме п.10.1.1, також визнати частково недійсним договір поруки № 014/3728/2/07414/2, а саме п.5.3.1 та скасувати рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі за позовом ПАТ «Ерсте Банк»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/3728/2/07414 від 04.12.2007року та договором поруки.
В судовому засіданні представник позивачів та позивач ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги та підтвердили викладені обставини в позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд прийшов до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 04.12.2007року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №014/3728/2/07414, відповідно до якого позивачу були надані кредитні кошти. В забезпечення виконання основного зобов'язання між відповідачем по справі та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №014/3728/2/07414/2.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про третейські суди" та ст.17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
Ці випадки зазначені в ст. 6 Закону України "Про третейські суди", і в переліку винятків справи у спорах про стягнення заборгованості відсутні.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого, статті 2, статті 3, пункту 9, статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування", Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків встановлених законом (ст.17 ЦПК України, ст.12 ГПК України, ст.6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом способами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.5 ст.55 Конституції України).
Це конституційне право може бути скасоване або обмежене (ч.2 ст.22, ст.64 Конституції України).
Одним із способів реалізації права будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.
Таким чином, зміст п.10.1.1. кредитного договору 014/3728/2/07414 від 04.12.2007 р. не суперечить ані вимогам діючого законодавства, ані домовленості між сторонами, що викладена у договорі поруки у формі третейського застереження згідно ст.ст.12,13 Закону України "Про третейські суди".
Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди , або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і проте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Згідно з ч.1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Отже, наявність в пункті 10.1 Кредитного договору та наявність в пункті 5.3.1 договору поруки посилання на те, що спори між сторонами підлягають розгляду в третейському суді, не є підставою для позбавлення сторін права на звернення до суду загальної юрисдикції у разі існування спору між сторонами.
В Узагальненнях ВСУ практики застосування судами Закону України "Про третейські суди" зазначається, що третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину, тому вона має відповідати вимогам, встановленим цивільним законодавством.
Відповідно до статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною щодо якої невідомо настане вона чи ні.
Таким чином, умова сторін щодо розгляду справи у випадку виникнення між ними спору третейським судом не суперечить нормам діючого законодавства.
За умовами кредитного договору та договору поруки взагалі не порушується право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертатися до суду загальної юрисдикції з метою захисту порушених, на їх думку, прав.
Не відповідає обставинам справи і те, що при укладанні кредитного договору відповідач нібито позбавив позивачів на внесення змін до умов кредитного договору у частині порядку розгляду спорів між сторонами, адже Позивач не надав докази того, що він звернувся до банку з клопотанням про виключення даної умови з тексту кредитного договору.
У тексті позовної заяви позивачі посилаються на положення Закону України "Про захист прав споживачів" як на законодавчий акт, що регламенту порядок розгляду спорів між банком та позичальником. Проте позивач ОСОБА_1 не зазначає, які саме його права як споживача фінансових послуг порушені банком. В Узагальненнях судової практики цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010рр.), що підготовлено 07.10.2010 р. Судовою палатою у цивільних справах ВСУ, Верховним Судом зазначається, що застосування Закону України "Про захист прав споживачів" до спорів які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору щодо, які передуються кладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.
Вимога позивачів про скасування рішення Третейського суду при АУБ від 12.11.2010р. по справі № 1381/10 є непідсудною Суворовському районному суду м. Херсона, оскільки ст.51 Закону України "Про третейські суди" визначений порядок оскарження рішення третейського суду, зокрема, ч.4 цієї статті передбачено, що заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.
Компетентним судом згідно ст.2 ЗУ "Про третейські суди" є місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.
Так як справа № 1381/10 за позовом АТ "Ерсте банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №014/3728/2/07414 від 04.12.2007року розглядалась Третейським судом при АУБ за адресою: м. Київ вул.Раскової,15, то відповідно й компетентним судом є Дніпровський районний суд м. Києва.
Статтею17 ЦПК України передбачено, що сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про третейські суди", третейський суд -недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або за відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Так, 21 червня 2005 року Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків бува зареєстрований Київським міським управлінням юстиції про що видане свідоцтво №007-2005.
Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком категорій справ, визначених цією статтею (ст. 6 ЗУ "Про третейські суди").
Після дослідження усіх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або за більшістю голосів третейських суддів, що входять до складу третейського суду приймається рішення по справі ( ч.1ст. 45 ЗУ "Про третейські суди").
Частиною 1 ст.50 ЗУ "Про третейські суди" визначено, що сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.
Справа 1348/10 за позовом АТ "Ерсте Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором є спором, що виник з цивільних правовідносин, а отже підвідомчий Постійно діючому третейському суду при Асоціації українських банків.
Отже, Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків утворений у відповідності до вимог чинного законодавства України був компетентним розглядати справу №13484/10 за позовом АТ "Ерсте Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а прийняте за результатом розгляду даної справи рішення є обов'язковим до виконання сторонами.
Окрім того, ч.3 ст.51 ЗУ "Про третейські суди" передбачений вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду, а саме:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, яків виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відмовив вимогам статей 16-19 цього Закону;
третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
За вказаних обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 10, 57, 60, 212 ЦПК України, ЗУ "Про банки та банківську діяльність, ЗУ "Про третейські суди", суд, -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ЕРСТЕ БАНК»про визнання частково недійсним кредитного договору №014/3728/2/07414, укладеного 14.12.2007року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», а саме п.10.1.1, а також про визнання частково недійсним договору поруки №014/3728/2/07414/2, а саме п.5.3.1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
СуддяО. В. Головко