"14" червня 2006 р.
Справа № 8-11/51-05-1727А
За позовом Прокурор Приморського району м.Одеси;
в особі, якою є Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів;
до відповідача Українсько-австріійсько-німецьке спільне підприємство "Новолог"
про стягнення 545050,08грн.
Суддя Атанова Т.О.
Представники:
від прокурора: не з'явився;
від позивача: Одинцова Л.М. довіреність від 28.12.2005р. №04-1/458;
від відповідача: Тарасенко В.С. довіреність від 10.01.2006р. № 7;
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.06.2006р. по 14.06.2006р
згідно ст. 150 КАС України.
Суть спору: Заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Українсько-Австрійського-Німецького спільного підприємства “Новолог» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 545050,08 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2002 р.
25.04.2006 р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло уточнення позовних вимог, у якому позивач уточнив повне найменування відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новолог», просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новолог» штрафні санкції у розмірі 545050,08 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2002 р. та розглянути справу у порядку адміністративного судочинства.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, відзив на позов надав, позов не визнав з підстав, вказаних у відзиві на позов.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін,
суд встановив:
Згідно Статуту Українсько-Австрійське-Німецьке спільне підприємство “Новолог» перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю “Новолог», якє є його правонаступником.
Відповідно до ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції Закону України від 05.07.2001 р. № 2606-111) та Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами ті організаціями штрафних санкцій до відділень соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2001 р. № 1767 відповідач повинен був забезпечити працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а у разі не забезпечення зазначеного нормативу перерахувати Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місця не зайняте інвалідом.
Розмір відповідних відрахувань підприємствами коштів до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів залежить від кількості не створених робочих місць.
Посилаючись на акт перевірки від 28.10.2004р. № 119 »а» позивач вважає, що у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити у 2002 році 19 робочих місць для працевлаштування інвалідів, але Українсько-Австрійським-Німецьким СП “Новолог» фактично було створено 1 робоче місце.
Таким чином, кількість не зайнятих робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2002 році становить 18 (вісімнадцять) та згідно розрахунку платежу Українсько-Австрійського-Німецького СП “Новолог» повинно сплатити штрафні санкції у сумі 545050,08 грн.
На підставі ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Оцінюючи надані докази в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що у позові Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, слід відмовити з наступних підстав:
У судовому засіданні представник відповідача пояснив , що дійсно не створив робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2002 р., відповідно до встановленого нормативу, та не інформував Державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця для їх працевлаштування, але чинним законодавством обов'язок пошуку відповідної кількості інвалідів для працевлаштування покладений на органи, перелічені у ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
На думку суду, представник позивача не довів певними засобами доказування, що інваліди направлялись певними органами для працевлаштування до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новолог», а відповідач відмовляв їм у працевлаштуванні.
Крім того, санкції, передбачені ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» є адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 20 Господарського Кодексу України, які згідно ч.4 ст.217 ГК України застосовуються у встановленому Законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Частиною 2 ст. 238 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, а в даному випадку -Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Частиною 1 ст. 239 ГК України встановлено, що серед адміністративно-господарських санкцій органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень, та у порядку, встановленому Законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарський штраф.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф -це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законодавством.
Штрафні санкції за не створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2002 р. підлягали оплаті до 15.04.2003 р., акт перевірки, яким встановлено порушення, складено 28.10.2004 р. До господарського суду позивач звернувся з позовною заявою з пропуском строку позовної давності без клопотання про відновлення цього строку, тому згідно ст. 267 ЦК України підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи вище викладене суд вважає, що у задоволенні позовних вимог з підстав, вказаних прокурором та позивачем, слід відмовити.
Керуючись ст. 94, ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
1.У позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України .
Суддя Атанова Т.О.