83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
29.02.12 р. Справа № 5006/4/22/2012
Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - довіреність від 17.11.2011р.,
від відповідача - не явився,
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Дружківський фарфоровий завод”
м. Дружківка
до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 с. Мирне м. Слов'янськ
про стягнення 26158,10грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних витрат, пені
Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 26158,10грн., з яких: 17038,36грн. - заборгованість, 1038,80грн. - 3%річних, які нараховані за період з 20.10.2009р. по 31.05.2011р., 2708,86грн. - інфляційні витрати, які нараховані за період з жовтня 2009р. по жовтень 2011р., 5372,08грн. - пеня, яка нарахована за період з 20.10.2009р. по 31.05.2011р. відповідно до ст. 549 ЦК України.
В підтвердження позову позивач надав витратні касові ордери №740 від 01.10.2009р. на суму 10000,00грн., №741 від 02.10.2009р. на суму 10000,00грн., №745 від 05.10.2009р. на суму 10000,00грн., №752 від 06.10.2009р. на суму 10000,00грн., №943 від 29.12.2009р. на суму 2000,00грн., по яким позивач перерахував ОСОБА_2 передплату за автомобіль, підписаний між позивачем та громадянином ОСОБА_2 договір купівлі-продажу транспортного засобу від 20.11.2010р. з актом приймання-передачі транспортного засобу від 02.12.2010р., договір №22/09-09 від 22.09.2009р. з специфікацією, підписаний сторонами, видаткові накладні №55 від 20.10.2009р. на суму 37118,80грн., №16 від 09.11.2009р. на суму 26601,20грн., №164 від 29.12.2009р. на суму 31318,36грн., по яким відповідач отримав товар, заяву про залік зустрічних однорідних вимог № 775 від 29.12.2010р., акт звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений замовленою поштою, причини неявки не повідомив.
Розгляд справи ухвалами господарського суду від 08.02.2012р., 20.02.2012р. відкладався для забезпечення явки представника відповідача в судове засідання та надання сторонами додаткових документів, необхідних для розгляду справи по суті.
Господарський суд не позбавлений права вирішити спір за достатністю документів без явки представника відповідача та відсутності відзиву на позов на підставі ст. 75 ГПК України.
При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом,
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору №22/09-09 від 22.09.2009р. товар, а також 3%річних, інфляційних витрат та пені, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
2
Підставою виникнення обов'язків відповідача по оплаті переданого товару є договір поставки №22/09-09 від 22.09.2009р.
Як встановлено господарським судом, 22.09.2009р. сторонами підписаний договір №22/09-09, за умовами якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) приймає та оплачує на умовах, викладених в договорі, товар, асортимент, кількість та ціна якого вказані в протоколах узгодження цін або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.2.1 договору кількість та асортимент товару узгоджуються в специфікаціях по кожному замовленню покупця.
В специфікації від 21.10.2009р. сторони погодили найменування продукції, її кількість, ціну та загальну суму з ПДВ в розмірі 37118,80грн.
В розділі 3 договору сторони погодили ціну товару, яка за одиницю та за позиціями вказується в специфікаціях, а також загальну суму договору, яка складає суму, визначену на підставі даних специфікацій до діючого договору. Загальна сума договору може бути змінена за згодою сторін у зв'язку зі зміною рівня цін або об'ємів поставки.
Відповідно до п.4.1 поставка здійснюється самовивозом.
Пунктом 6.1 договору встановлений порядок розрахунків: 100% передплата.
В пункті 10.1 договору сторони погодили строк дії договору - з дня його підписання до 31.12.2009р.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Господарським судом встановлено, що в якості доказів передачі товару відповідачу за спірним договором і виникнення у останнього обов'язку здійснити оплату за отриманий товар суду надані наступні накладні: №55 від 20.10.2009р. на суму 37118,80грн., №16 від 09.11.2009р. на суму 26601,20грн., №164 від 29.12.2009р. на суму 31318,36грн., всього на загальну суму 95038,36грн.
Разом з тим, суд вважає, що зазначені первинні документи не можуть розглядатися як докази передачі товару відповідачу в межах умов укладеного спірного правочину, оскільки, у видаткових накладних не міститься посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір, що суперечить вимогам, встановленим Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та іншими підзаконними нормативними актами, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, стосовно порядку відображення господарської операції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіна від 24.05.1995 №88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
3
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п.п.2.1, 2.4).
Крім того, як вбачається з специфікації, сторони погодили в ній поставку товару на загальну суму 37118,80грн., однак, фактично позивач поставив відповідачу товар по накладним на загальну суму 95038,36грн., в тому числі товар, вказівка на який відсутня в специфікації. Викладене вище також підтверджує факт поставки товару поза межами спірного договору.
За викладених обставин, перелічені видаткові накладні не можуть виступати доказом постачання у межах договору поставки №22/09-09 від 22.09.2009р. та розглядатись у якості підтвердження правової підстави виникнення зобов'язань відповідача щодо оплати товару за цим правочином, тобто у якості доказів підтвердження заявлених позовних вимог.
Враховуючи дані факти, а також приписи ч. 1 ст. 173, ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), вбачається встановлення правовідносин з відповідачем (Покупцем) щодо постачання за наведеною первинною документацією не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно - шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару відповідачу на підставі видаткових накладних, тобто за усною домовленістю.
Таке встановлення правовідносин є у розумінні ч.1 ст.181 ГК України господарським договором укладеним у спрощений спосіб, відображає характер господарських відносин між позивачем та відповідачем, що за своїм змістом є договірними, проте, не підтверджують остаточно поставку товару згідно видаткових накладних, які містяться у матеріалах справи, у межах саме договору поставки №22/09-09 від 22.09.2009р.
Будь-які інші документи, які доводили б здійснення постачання в рамках договору №22/09-09 від 22.09.2009р., в матеріалах справи відсутні.
Отже, суд не вбачає підстав, які б свідчили, характеризували здійснення господарських операцій згідно накладних, що містяться у матеріалах справи у межах та на підставі саме договору поставки №22/09-09 від 22.09.2009р.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про позадоговірний характер господарських правовідносин щодо постачання товару між сторонами по справі.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України доказів факт передачі товару та виникнення у Відповідача заборгованості саме за договором поставки №22/09-09 від 22.09.2009р.
З огляду на наведене, в позовних вимогах в цій частині слід відмовити.
Крім того, позивачем також заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 1038,80грн. 3% річних, які нараховані за період з 20.10.2009р. по 31.05.2011р., 2708,86грн. інфляційних витрат, які нараховані за період з жовтня 2009р. по жовтень 2011р., 5372,08грн. пені, яка нарахована за період з 20.10.2009р. по 31.05.2011р. відповідно до ст. 549 ЦК України.
Обов'язок боржника щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми, так само як і неустойки у вигляді пені, відповідно до ст.ст. 549, 625 ЦК України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” застосовуються у випадку невиконання або неналежного виконання останнім грошового зобов'язання, що спричинило порушення прав постраждалої особи.
Враховуючи, що позивачем не доведено факту порушення ФОП ОСОБА_2 умов договору поставки №22/09-09 від 22.09.2009р., наявності порушеного права станом на момент звернення до суду з позовною заявою, у задоволенні вимог в частині стягнення 1038,80грн. 3% річних, 2708,86грн. інфляційних витрат та 5372,08грн. пені також слід відмовити.
Що стосується заяви про залік зустрічних однорідних вимог № 775 від 29.12.2010р., відповідно до якої зобов'язання ТОВ „Дружківський фарфоровий завод” перед ФОП ОСОБА_2 по договору б/н від 20.11.2010р. на суму 78000,00грн. зараховано в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ТОВ „Дружківський фарфоровий завод” по договору №22/09-09 від 22.09.2009р., господарський суд не приймає її в якості належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України з огляду на наступне:
По-перше, договір б/н купівлі-продажу транспортного засобу від 20.11.2010р., за яким здійснюється зарахування боргу позивача перед ОСОБА_2, укладений позивачем з громадянином, тобто фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання в розумінні ст. 1 ГПК України та не може бути стороною у господарському процесі відповідно до ст. 21 ГПК України.
4
Таким чином, відносини між ТОВ „Дружківський фарфоровий завод” та громадянином ОСОБА_2 з купівлі транспортного засобу, які виникли на підставі договору від 20.11.2010р. не є господарськими, а тому не підлягають розгляду господарськими судами.
По-друге, як встановлено господарським судом, сума боргу відповідача саме за договором №22/09-09 від 22.09.2009р. позивачем не доведена, а тому зарахування її є неправомірним.
Наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2009р. по 19.10.2010р., судом до уваги не приймається, оскільки підписаний ОСОБА_2, а не фізичною особою-підприємцем.
Приймаючи до уваги, що з вини позивача виник цей спір, на нього покладається судовий збір.
На підставі ст.ст.526,530,546,549-551,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173,181,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд -
Відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Дружківський фарфоровий завод” м. Дружківка до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 с. Мирне м. Слов'янськ про стягнення 26158,10грн., з яких: 17038,36грн. - заборгованість, 1038,80грн. - 3%річних, 2708,86грн. - інфляційні витрати, 5372,08грн. - пеня за недоведеністю.
Витрати по оплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 29.02.2012року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.
Суддя Гринько С.Ю.