83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
05.03.12 р. Справа № 5006/24/2/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
При секретарі судового засідання Гудковій К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, м. Красноармійськ
до відповідача: Акціонерного товариства закритого типу «Донецький міський молочний завод №2», м. Донецьк
про: стягнення 5 975,94 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - за довір. №б/н від 11.01.2012р.
від відповідача: ОСОБА_1 - за довір. №б/н від 03.03.2012р., НОМЕР_1 - за довір. №б/н від 03.03.2012р.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу «Донецький міський молочний завод №2» про стягнення в порядку регресу виплачених ОСОБА_3 за період з 01.02.2010р. по 01.09.2011р. щомісячних страхових виплат у зв'язку з травмою на виробництві, у розмірі 5 966,99 грн., комісійну винагороду банку за виплату страхових сум ОСОБА_3 у розмірі 8,95 грн., а всього 5 975,94 грн.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 1166, 1187 ЦК України.
На підтвердження позовних вимог надано суду: копію довідки про доходи №149 від 13.09.2011р., копію договору №05-2010 щодо здійснення виплат страхових відшкодувань на користь фізичних осіб м. Красноармійськ Донецької області, Україна від 09.07.2010р., копії реєстрів перерахування виплат за період лютий 2010р. - серпень 2011р., копію постанови Вищого господарського суду України від 15.02.2011р. по справі №25/98.
Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав пред'явлення позову до юридичної особи, назва якої змінилась, а також у зв'язку з тим, що позивач не направляв відповідачу відповідну вимогу про сплату щомісячних страхових виплат та винагороди банку у загальній сумі 5 975,94 грн. При цьому відповідач зазначає, що він не висловлював позивачу відмову від сплати проведених виплат, якщо такі були здійснені, тому вважає, що права та інтереси позивача порушені не були, у зв'язку з чим просить провадження у справі припинити згідно п. 1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
На підтвердження заперечень надано суду: копію ухвали господарського суду Донецької області від 08.11.2011р. по справі № 25/47, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копію витягу зі Статуту ПАТ «Донецький ММЗ №2».
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську зверталось до господарського суду Донецької області з позовом до АТЗТ "Донецький міський молочний завод №2" про стягнення 9 382 грн. 63 коп.
Як було встановлено судом першої інстанції, 29.12.2006 року приблизно о 19 год. 15 хв. на території Красноармійського району Донецької області, а саме: автодорозі Київ -Луганськ -Ізваріно відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Мерседес-Бенц НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить АТЗТ "Донецький міський молочний завод № 2", яким керував водій ОСОБА_4, та автомобіля ЗИЛ ММЗ-4502, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить філії ВАТ Облавтодор "Красноармійський автодор", яким керував водій ОСОБА_3, внаслідок чого останньому були завдані тілесні ушкодження середньої важкості.
Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля Мерседес-Бенц НОМЕР_2, що встановлено вироком Красноармійського міського районного суду Донецької області по справі № 1-209/07 від 22.03.2007 року, згідно якого останній визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого статтею 286 частини 1 Кримінального кодексу України.
Згідно витягу з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги № 019871 від 13.04.2007 ОСОБА_3 в результаті завданих з вини водія ОСОБА_4 тілесних ушкоджень було встановлено 20% втрати професійної працездатності у зв'язку з травмою на виробництві.
Відділення фонду, відповідно до норм Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. на підставі заяви потерпілого внаслідок ДТП - ОСОБА_3, здійснив страхові виплати за період з 01.06.2007 року по 01.02.2010 року на загальну суму 9071грн.17коп.; суму 45грн.36коп. склала плата за переказ (комісійна винагорода) згаданих страхових сум банку за виплату страхових сум ОСОБА_3 та витрати по лікарняному листу ОСОБА_3 в розмірі 266грн.10коп. Загальний розмір сплачених позивачем сум становить 9382 грн. 63 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.06.2010 р. у справі № 25/98 у позовних вимогах Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області до АТЗТ "Донецький міський молочний завод №2" про стягнення 9382 грн. 63 коп. відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2010 р. рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2010 року у справі № 25/98 скасовано, стягнуто з відповідача на користь позивача 9382 грн. 63 коп., державного мита - 102 грн.00коп. та за апеляційною скаргою - 51грн.00коп., стягнуто витрати в розмірі 236 грн.00коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, доручено господарському суду Донецької області видати наказ.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2011р. залишено без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2010 р. у справі №25/98 (а.с.38-39).
Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, факти встановлені господарським судом в межах справи №25/98 мають преюдиціальне значення при розгляді справи 5006/24/2/2012.
Предметом спору у цій справі є стягнення у порядку регресу з відповідача сум, виплачених ОСОБА_3 за період з 01.02.2010р. по 01.09.2011р. щомісячних страхових виплат у зв'язку з травмою на виробництві, у розмірі 5 966,99 грн., комісійну винагороду банку за виплату страхових сум ОСОБА_3 у розмірі 8,95 грн., а всього 5 975,94 грн.
Як вбачається з матеріалів справи Відділення Фонду здійснило страхові виплати ОСОБА_3 за період 01.02.2010р. по 01.09.2011р. у розмірі 5975,94 грн. (сума страхових виплат) + 8,95 грн. (0,15% від перерахованих коштів плати за касове обслуговування відповідно до договору №СБО/25-10/НЮ від 09.07.2010р.) = 5 966,99 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи копії довідки про доходи ОСОБА_3 за лютий 2010р. - серпень 2011р. (а.с.3), копії зводних відомостей на зарахування сум страхових виплат у відділення «Промінвестбанк» за лютий 2010р. - серпень 2011р. (а.с.14-32)
Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до статті 21 вищевказаних Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Статтею 11 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та статтею 13 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” визначено, що страховий ризик - це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок.
Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно з статтею 2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.
Статтею 6 цього Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
За приписами статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Зазначені грошові суми складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Відповідно до наведених приписів статей 2, 6 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. потерпілий - ОСОБА_3 є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником - роботодавцем ВАТ Облавтодор "Красноармійський автодор".
Взаємовідносини позивача і відповідача регулюються цивільним законодавством та знаходяться поза сферою дії Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на статті 1166 та 1187 Цивільного кодексу України. Суд дійшов висновку, що в даному випадку до спірних правовідносин підлягає застосуванню норми статті 1187 Цивільного кодексу України як спеціальної норми права.
Стаття 1187 Цивільного кодексу України визначає, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Як вже було встановлено господарським судом в межах справи № 25/98, власником автомобіля Мерседес-Бенц НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 є АТЗТ «Донецький міський молочний завод №2».
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Таким чином, відповідач має нести відповідальність, відшкодовуючи позивачеві понесені витрати з виплати сум постраждалій особі ОСОБА_3
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.
Головною умовою відшкодування збитків (шкоди) є наявність складу цивільного правопорушення, який утворюють наступні елементи: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, вина. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів виключає настання відповідальності
Дане правило застосовується і до відшкодування позадоговірної шкоди, визначеної ст. 1166 ЦК України. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, передбачена ст. 1166 ЦК України шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії такої особи були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
За загальним правилом, встановленим статтею 1195 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську та присуджує до стягнення з відповідача суму сплачених позивачем страхових виплат в розмірі 5 975,94грн. Відповідач доводів позивача належними доказами не спростував.
Господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що пред'явлення позову до юридичної особи, назва якої змінилась, а також у зв'язку з тим, що позивач не направляв відповідачу відповідну вимогу про сплату щомісячних страхових виплат та винагороди банку у загальній сумі 5 975,94 грн. є підставою для припинення провадження у справі згідно п. 1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки Конституційний суд України в рішенні від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 роз'яснив, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. У зв'язку з тим, що відповідач не надав суду доказів перерахування позивачу щомісячних страхових виплат та винагороди банку у загальній сумі 5 975,94 грн., то вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо назви відповідача суд виходить з наступного.
Як передбачено п.п. 4, 5 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій: 1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства; 2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону. Датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство. Приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.
З наявної в матеріалах справи копії статуту Публічного акціонерного товариства «Донецький міський молочний завод №2» вбачається, що зміни до статуту підприємства внесені з метою приведення діяльності Акціонерного товариства закритого типу «Донецький міський молочний завод №2» у відповідність із Законом України «Про акціонерні товариства», Публічне акціонерне товариство «Донецький міський молочний завод №2» є правонаступником майна, прав та обов'язків Акціонерного товариства закритого типу «Донецький міський молочний завод №2».
Враховуючи, що зміна найменування підприємства з Акціонерного товариства закритого типу «Донецький міський молочний завод №2» на Публічне акціонерне товариство «Донецький міський молочний завод №2» не є його перетворенням в розумінні приписів Закону України «Про акціонерні товариства», а також те, що найменування сторони змінилося і цю зміну зареєстровано в установленому порядку, господарський суд вважає за необхідне змінити найменування відповідача у цій справі на Публічне акціонерне товариство «Донецький міський молочний завод №2».
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Змінити назву відповідача у цій справі з Акціонерного товариства закритого типу «Донецький міський молочний завод №2» на Публічне акціонерне товариство «Донецький міський молочний завод №2».
Позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську до Публічного акціонерного товариства «Донецький міський молочний завод №2», м. Донецьк, про стягнення 5 975,94 грн., задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донецький міський молочний завод №2» (83062, м. Донецьк, вул.Клінічна, 8, р/р 26000959677068 у філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537, ЄДРПОУ 00445162) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську (85300, Донецька область, м. Красноармійськ, пров. Мостовий, 30, р/р 37170400901060 УДК в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25968458) щомісячні страхові виплати у зв»язку з травмою на виробництві, які були виплачені ОСОБА_3 у розмірі 5 966,99 грн., комісійну винагороду банку за виплату страхових сум ОСОБА_3 у розмірі 8,95 грн., за період з 1 лютого 2010 року по 1 вересня 2011р., а всього 5 975,94 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донецький міський молочний завод №2» (83062, м. Донецьк, вул. Клінічна, 8, р/р 26000959677068 у філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537, ЄДРПОУ 00445162) на користь Державного бюджету (отримувач - Управління державного казначейства у Київському районі м.Донецька на р/р 31212206700006 в Головному управлінні державного казначейства України в Донецькій області, МФО - 834016, ЄДРПОУ - 34687001, код бюджетної класифікації - 22030001) судовий збір в розмірі 1 609,50 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 12.03.2012р.
Суддя Величко Н.В.
Надруковано 3 прим.:
1 - у справу
1 - позивачу
1 - відповідачу
(062) 381-91-20