21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
06 березня 2012 р. Справа № 2/294-05
За скаргою: Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій щодо повернення виконавчого документа - наказу господарського суду № 2/294-05 від 26.12.2005 року незаконними і скасування постанови органу ДВС від 16.09.2011 року про повернення виконавчого документу у справі № 2/294-05
за позовом: дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021)
до: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012)
про стягнення 4541398,16 грн.
Головуючий суддя Нешик О.С.
Cекретар судового засідання Снігур О.О.
За участю представників сторін:
Стягувача (скаржника): ОСОБА_1 (довіреність № 2-14 від 27.12.2011 року),
Боржника: ОСОБА_2 (довіреність № 02/12-Д від 30.12.2011 року),
відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області: ОСОБА_3 (доручення від 28.02.2012 року)
Рішенням господарського суду Вінницької області від 12 грудня 2005 року у справі №2/294-05 позов дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь позивача 3310285,32 грн. основної заборгованості; 131931,19 грн. пені; 243347,09 грн. штрафу; 102850,98 грн. річних та 401835,28 грн. інфляційних.
Рішення суду набрало законної сили, на його виконання 26.12.2005 року виданий наказ, що направлений стягувачу.
21 лютого 2012 року до господарського суду Вінницької області надійшла скарга дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №1577/6 від 15.02.2012 року на дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області.
Згідно розпорядження керівника апарату суду від 21 лютого 2012 року в зв'язку з перебуванням у відпустці судді Мельника П.А., в провадженні якої перебувала справа №2/294-05, дану скаргу передано на розгляд судді Нешик О.С.
Ухвалою суду від 24.02.2012 року скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №1577/6 від 15.02.2012 року на дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої Головного управління юстиції у Вінницькій області призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.03.2012 року.
За відсутності відповідного клопотання розгляд скарги здійснюється без технічної фіксації судового процесу.
Заслухавши пояснення заявника та заінтересованих осіб, розглянувши матеріали справи та подані учасниками судового процесу докази, судом встановлено наступне.
Наказ господарського суду Вінницької області у справі №2/294-05 від 26.12.2005 року надійшов на адресу підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Вінницького обласного управління юстиції 07.03.2006 року.
На підставі заяви стягувача та вказаного наказу постановою від 10.03.2006 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС Вінницької області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
16.09.2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Белзою О.І. прийнято постанову про повернення виконавчого документа (наказу №2/294-05, виданого 26.12.2005 року) стягувачу.
Вказана постанова затверджена начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Сусковим А.О.
Як вбачається із тексту постанови від 16.09.2011 року, прийняття останньої мотивовано внесенням боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та прийняття участі у процедурі погашення заборгованості згідно з Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та порушенням відносно боржника провадження у справі про банкрутство №10/176-05.
В якості нормативної підстави вказана постанова містить посилання на приписи п.9 ч.І ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".
Не погоджуючись із діями відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Вінницькій області при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.09.2011 року дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" подала скаргу до господарського суду Вінницької області в порядку, встановленому ст.121-2 ГПК України, заявивши вимогу про визнання дій органу ДВС щодо повернення виконавчого документа стягувачу незаконними та скасування постанови від 16.09.2011 року про повернення виконавчого документа стягувачу.
Обґрунтовуючи подану скаргу, стягувач посилається на незаконність оскаржуваної постанови, оскільки остання була винесена з порушенням норм Законів України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та "Про виконавче провадження".
Зокрема стягувач вказує, що прийнята постанова про повернення виконавчого документа суперечить приписам п.3.7. ст.3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", п.п.8, 15 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".
Боржник та орган ДВС заперечують проти поданої стягувачем скарги та просять в її задоволенні відмовити з наведених у письмових запереченнях підстав.
Так, у запереченні на скаргу (від 02.03.2012 року №1532/2.1-30/7) орган ДВС, посилаючись на порушення справи про банкрутство боржника і введення в зв'язку з цим мораторію на задоволення вимог кредиторів та внесення ВАТ "Вінницягаз" до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у погашенні заборгованості, вказує на наявність у нього підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до приписів п.9 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".
В письмовому запереченні, яке надійшло до суду 06.03.2012 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" вважає постанову органу ДВС про повернення виконавчого документа стягувачу законною та такою, що винесена в межах норм чинного законодавства України з огляду на те, що при порушенні провадження у справі про банкрутство ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тобто встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти, що є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до приписів п.9 ч. 1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" посилається на те, що при поданні скарги заявником пропущено строк для її подання.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та органу ДВС, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, оцінивши докази, які мають значення для розгляду скарги і її вирішення по суті, суд дійшов висновку про правомірність та обгрунтованість доводів, вказаних у зазначеній скарзі, та її задоволення в повному обсязі виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
При цьому, ст. 116 ГПК України визначено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.
Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на піде ґавах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Як вказувалось вище, оскаржувана постанова прийнята органом ДВС на підставі п.9 ч. 1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".
У пункті 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Згідно ч.2 названої статті про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.
Разом з тим, судом під час розгляду скарги встановлено, що відносно боржника 09.11.2005 року порушено провадження у справі про банкрутство (справа №10/176-05). Відповідно до ухвали від 09.11.2005 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Згідно ухвали від 10.02.2011 року у справі № 10/176-05 продовжено термін проведення підготовчого засідання по справі № 10/176-05 до 01.01.2013 року.
Також судом встановлено, що ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно з Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 року, що підтверджується долученою до письмового заперечення боржника випискою з Реєстру станом на 01.02.2012 року.
Відповідно до п.3.2.6 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", підприємство паливно-енергетичного комплексу вважається таким, що бере участь у процедурі погашення заборгованості, з дня видання наказу Міністерством палива та енергетики України про затвердження переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості. Документом, що підтверджує участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, є виписка з Реєстру.
Згідно абзацу 6 п.3.7. Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.
В силу приписів ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.
В силу п.п.8, 15 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", підставою для обов'язкового зупинення виконавчого провадження, зокрема, є порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах, а також внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Частиною 3 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 15 частини першої цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів.
Згідно ч.2 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з поміж іншого зупиняється у випадках, передбачених пунктом 8 частини першої статті 37 цього Закону - до закінчення строку дії значених обставин, а пунктом 15 статті 37 цього Закону, - до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Норма, закріплена в п.п.8, 15 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", визначає обов'язок державного виконавця діяти певним чином і не містить будь-яких виключень щодо зупинення виконавчого провадження при наявності зазначеної обставини - введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та внесення боржника до Реєстру за виключенням певних обставин, передбачених Законом (не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів тощо).
Таким чином, внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь в процедурі погашення заборгованості відповідно до ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та наявність порушеної справи про банкрутство відносно боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є обов'язковими, безумовними та самостійними підставами зупинення виконавчого провадження, крім випадків, встановлених Законом України "Про виконавче провадження".
Отже, зі змісту вказаних вище норм вбачається, що наслідком участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості (зокрема, внесення його до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості) за певних умов та наявність порушеної справи про банкрутство відносно боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є саме зупинення виконавчого провадження на строк участі у цій процедурі, а не повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідна правова позиція наведена у підпункті 1 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.01.2009 № 01-08/33 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)", а також постановах Вищого господарського суду України від 05.10.2011 року у справі № 9/328-09, від 09.11.2011 року у справі № 35/207, від 06.12.2011 року у справі № 29/284-08, від 20.12.2011 року у справі № 5/209-09, від 11.01.2012 року у справі № 14/56, від 12.01.2012 року у справі №4/96-1739.
Посилання боржника на пропущення скаржником строку звернення зі скаргою до суду оцінюється судом критично, оскільки останнє не підтверджено у відповідності до приписів господарського процесуального законодавства належними та допустимими доказами.
Так, із матеріалів, долучених до скарги, вбачається, що постанова про повернення виконавчого документа від 16.09.2011 року надіслана стягувачу за адресою: пр-т.Комарова, 44, м.Київ.
При цьому стягувачем наголошено на отриманні вказаної постанови ним лише 09.02.2012 року.
Слід вказати, що постанова надіслана не на юридичну адресу стягувача, яка до того ж міститься у виконавчому документі (вул.Кловський узвіз, 9/1, м.Київ), а на іншу адресу - пр-т.Комарова, 44, м.Київ. Надіслання постанови відбулось 02.02.2012 року, що вбачається із відбитку штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла оскаржувана постанова.
Відповідно до ч.4 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається із матеріалів справи, скарга стягувачем подана 17.02.2012 року, що підтверджується відбитком штемпеля відділення поштового зв'язку на описі вкладення, з яким надійшла до суду скарга.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що стягувачем строк на подання скарги не пропущений.
Відповідно до ч.3 ст.121-2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.
Як наголошується в п.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 04-5/365 суд за результатами розгляду скарги виносить ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Оцінюючи заперечення боржника та органу ДВС, суд приходить до висновку про їх непереконливість, оскільки останні не спростовують правомірності та обгрунтованості доводів поданої стягувачем скарги, а з огляду на проведений судом аналіз нормативних актів твердження про відповідність дій органу ДВС чинному законодавству грунтується на хибному та помилковому тлумаченні норм Закону України "Про виконавче провадження".
З огляду на встановлені обставини та наведені вище приписи законодавства суд дійшов висновку про безпідставність повернення виконавчого документа стягувачу згідно постанови від 16.09.2011 року ВП № 5302736 та визнання її недійсною.
Задовольняючи скаргу, судом також враховано правову позицію Вищого господарського суду України, яка викладена в п.32 інформаційного листа № 01-08/369 від 29.06.2010 року "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", в якому вказано, що вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним. Господарський суд, приймаючи судове рішення по суті скарги, має в будь-якому разі враховувати положення, викладене в роз'ясненні президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України"№04-5/365 від 28.03.2002 року.
Про неправомірність постанови від 16.09.2011 року свідчить також те, що в матеріалах виконавчого провадження не міститься акту, складеного державним виконавцем відповідно до вимог, встановлених ч.2 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження". Відсутнє посилання на такий акт також і в оскаржуваній постанові.
Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст.86, 115, 121 ГПК України, суд -
1. Скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.09.2011 року ВП №5302736.
3. Визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.09.2011 року ВП №5302736.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи