"12" березня 2012 р. Справа № 15/32
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівАкулової Н.В.,
Алєєвої І.В.,
розглянувши
касаційну скаргу Іноземного підприємства "Технопарк"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 р. (головуючий суддя: Лобань О.І., судді: Ткаченко Б.О., Федорчук Р.В.)
на рішенняГосподарського суду міста Києва від 09.08.2011 р. (суддя Хоменко М.Г.)
у справі№ 15/32 Господарського суду міста Києва
за позовомІноземного підприємства "Технопарк"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"
провизнання договору фінансового лізингу недійсним,
за участю представників
позивачане з'явились;
відповідачаМукоїда Л.В.;
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2011 р. у справі № 15/32, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р., відмовлено у задоволені позовних вимог Іноземного підприємства “Технопарк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 28.02.2009 р. №-02/08.
Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду і постанову апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема ч. 1 ст. 27 ГПК України, ч. ч. 1-3, 5 ст. 203, ч. 3 ст. 5 ЦК України, ч. ч. 4, 7 ст. 179 ГК України та ст. ст. 3, 4 Закону України "Про фінансовий лізинг". Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки тому, що спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, сторони спору неправомірно врегулювали спірним договором відносини, які виникли до його укладення, предмет спірного договору індивідуально не визначений, а ціна договору не узгоджується з ціною, вказаною у раніше укладеному між сторонами договорі фінансового лізингу. Скаржник також стверджує, що судами всупереч вимогам процесуального законодавства не залучено до участі у справі в якості третьої особи ТОВ "Хюндай-Трак".
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. В судове засідання 12.03.2012р. представники позивача не з'явились. Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, а також встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” -лізингодавець (далі - відповідач) та Іноземним підприємством “Технопарк” - лізингоодержувач (далі - позивач) 14.02.2008 р. було укладено договір фінансового лізингу № L1735-02/08. Предметом лізингу згідно з п. 1.1 договору та специфікацією (додаток № 2 до договору) визначено автомобіль Hyunday HD-270 (самоскид) рік випуску 2007, V двиг. = 12920 куб. см, вартістю 600.000,00 грн.
Між Іноземним підприємством “Технопарк”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Хюндай-Трак” (продавець) 14.02.2008 р. було укладено договір купівлі-продажу № Р1735-02/08 (надалі - договір купівлі-продажу), згідно з п. 1.1 та додатком № 1 (специфікації) якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити транспортний засіб -автомобіль Hyunday HD-270 (самоскид) рік випуску 2007, V двиг. = 12920 куб. см, вартістю 600.000,00 грн.
Зазначений автомобіль згідно з договором купівлі-продажу був набутий лізингодавцем у власність, 26.02.2008 р. зареєстрований у ВРЕР-5 при УДАЇ м. Києва (держномер АА 6012 НА) та 27.02.2008 р. переданий від лізингодавця лізингоодержувачу згідно з актом приймання-передачі предмета лізингу.
Між позивачем і відповідачем 28.02.2009 р. була укладена угода, згідно з п. 4 якої, з моменту підписання угоди та договору в новій редакції, попередня редакція договору №Ll735-02/08 від 14.02.2008 р. втрачає чинність.
Таким чином, 28.02.2009 р. між сторонами було укладено договір фінансового лізингу №1735-02/08 у новій редакції.
Відповідно до ст. 215 ЦК України (далі -ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Істотними умовами договору купівлі-продажу, визначеними ЦК, є умови про предмет, кількість товару (ст. 669 ЦК).
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, при укладанні договору, угоди про внесення змін до договору від 28.02.2009 р. та договору в новій редакції (на момент вчинення кожного правочину) сторонами дотримані вимоги, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
На момент підписання угоди про внесення змін до договору від 28.02.2009 р. позивач визнав існуючу на той час заборгованість та погодився на реструктуризацію боргу. За результатами чого був укладений договір в новій редакції. Всі додатки до договору та договору в новій редакції (з урахуванням укладеної угоди) підписані сторонами, тобто по всіх умовах сторонами було досягнуто згоди.
Відповідно до п. 2.1 договору та п. 2.1 договору в новій редакції лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця. Крім того, договір купівлі-продажу підписаний трьома сторонами: продавцем, покупцем та лізингоодержувачем. Специфікація, що є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу, погоджена сторонами. Товар -предмет лізингу -відповідає специфікації та був отриманий лізингоодержувачем (позивачем). На момент підписання договору у новій редакції предмет лізингу вже був прийнятий позивачем.
При цьому безпідставними є посилання скаржника на те, що сторони спору неправомірно врегулювали спірним договором відносини, які виникли до його укладення, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в додатку № 2 до договорів зазначено, що предметом лізингу є автомобіль самоскид Hundai HD 270, 2007 року випуску. Аналогічний предмет лізингу (автомобіль самоскид Hundai HD 270, 2007 року випуску) зазначений в акті приймання-передачі предмета лізингу. Тобто, предмет лізингу зазначений як в специфікаціях, так і в акті приймання-передачі предмета лізингу та повністю співпадає. При цьому предмет лізингу (як встановлено судами, належним чином зареєстрований в державних органах) фактично отриманий позивачем без зауважень, а тому посилання на те, що предмет лізингу є невизначеним, безпідставні.
Що стосується доводів про зміну вартості предмета лізингу у новій редакції договору, то судами встановлено що, відповідно до п. 1.1.1 угоди від 28.02.2009 р. про внесення зміни до договору фінансового лізингу від 01.02.2008 р. № L1735-02/08 сторони погодили, що реструктуризація заборгованості лізингоодержувача здійснюється шляхом збільшення заборгованості лізингоодержувача з погашення вартості предмета лізингу на суму нарахованої комісії та штрафних санкцій за простроченими рахунками, а також переоцінену на підставі п. 6.1.4 додатку № 4 до договору.
Доводи скаржника про те, що спірний договір є удаваним, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до п. 1.1 договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Судами встановлено що, предмет лізингу був спеціально придбаний товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (лізингодавцем) у товариства з обмеженою відповідальністю “Хюндай-Трак” (продавця) та переданий іноземному підприємству “Технопарк” (лізингоодержувачу) у тимчасове володіння та користування, а лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачував лізинові платежі.
Відтак, метою договору є передача майна (предмета лізингу) у тимчасове володіння та користування лізингоодержувачу за плату та на визначений строк та отримання від цього прибутку. Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є саме договором фінансового лізингу. Наведені вище встановлені судами фактичні обставини правовідносин сторін спростовують й посилання позивача на те, що спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків.
Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що судами всупереч вимогам процесуального законодавства не залучено до участі у справі в якості третьої особи ТОВ "Хюндай-Трак", оскільки відповідних клопотань як сторонами, так і ТОВ "Хюндай-Трак" в порядку ст. 27 ГПК України не заявлялось, а прийняття рішення в даній справі не порушує його прав та обов'язків.
Відповідно до статті 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Згідно зі статтею 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.
Відповідно до статті 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Іноземного підприємства "Технопарк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 р. у справі № 15/32 -без змін.
Головуючий суддяО.О. Євсіков
суддіН.В. Акулова
І.В. Алєєва