ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
18.09.2008 р. № 11/76
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді
Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Мельникової Л.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Вознесенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі
Вознесенського міськрайонного центру зайнятості
до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»
про стягнення коштів в розмірі 642,46 грн.
Вознесенський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Вознесенського міськрайонного центру зайнятості Миколаївської області (далі позивач) звернувся з позовом про стягнення з ВАТ «Укртелеком»642,46 грн. суми витрачених коштів на професійну перепідготовку вивільненого працівника Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(далі -ВАТ «Укртелеком, відповідач).
Ухвалою суду від 04.04.2008 р. відкрито провадження у справі, призначене попереднє судове засідання.
Ухвалою суду від 03.06.2008 р. закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 січня 2007 року до Вознесенського міськрайонного центру зайнятості звернувся з питання працевлаштування ОСОБА_1, який 02.01.2007 р. був вивільнений з роботи в цеху лінійно-кабельних споруд № 17 Центру технічної експлуатації первинної мережі № 10 філії «Дирекція первинної мережі»ВАТ «Укртелеком»у зв'язку із скороченням штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
У період з 15.05.2007 до 05.06.2007 безробітний ОСОБА_1 пройшов перенавчання на підставі заяви останнього згідно з договором від 10.05.2007 року у Південній академії підвищення кваліфікації, що також підтверджується наказом Південної академії підвищення кваліфікації кадрів № 165 від 05.06.2007 р. «Про закінчення навчання»(копії зазначених документів наявні у справі).
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор та позивач посилаються на ч. 2 п. 4 статті 26 Закону України „Про зайнятість населення", якою передбачено, що у випадку коли протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну підготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок коштів підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.
Сума витрачених коштів на перенавчання згідно з довідками виданими Миколаївським обласним та Вознесенським міськрайонним центром зайнятості складає 642,46 грн., в тому числі 219,63 грн. -вартість навчання і 422,83 грн. стипендія.
До Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»було направлено Вознесенським міськрайонним центром зайнятості претензію про відшкодування коштів у сумі 642,46 грн., витрачених на навчання безробітного ОСОБА_1
У зв'язку з тим, що відповідачем претензію відхилено, позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення на позов тим, що професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організується державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього учбових центрах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, як це зазначено у ч. 2 ст. 24 Закону України «Про зайнятість населення».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд , -
11 січня 2007 року до Вознесенського міськрайонного центру зайнятості звернувся з питання працевлаштування ОСОБА_1, який 02.01.2007 р. був звільнений з посади водія автомобілю в цеху лінійно-кабельних споруд № 17 Центру технічної експлуатації первинної мережі № 10 філії «Дирекція первинної мережі»ВАТ «Укртелеком»у зв'язку із скороченням штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
У Вознесенському міськрайонному центрі зайнятості у січні 2007 р. гр. ОСОБА_1 зареєстрований як безробітний.
Матеріалами справи також підтверджено, що у період з 15.05.2007 до 05.06.2007 року безробітний ОСОБА_1 пройшов перенавчання згідно з договором від 10.05.2007 року у Південній академії підвищення кваліфікації за напрямком „Основи організації підприємницької діяльності”.
Після закінчення навчання громадянин ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № 644576 від 13.06.2007 знаходиться в матеріалах справи). У зв'язку з цим за наказом Вознесенського міськрайонного центру зайнятості № НТ070618 від 18.06.2007 р. ОСОБА_1 знято з обліку (витяг у матеріалах справи).
Позивач стверджує, що громадянин ОСОБА_1 протягом двох років, що передували вивільненню, не підвищив своєї кваліфікації та не одержав суміжної професії.
23.10.2007 на адресу ВАТ «Укртелеком»позивачем надіслано претензію про відшкодування Вознесенському міськрайонному центру зайнятості коштів у сумі 642,46 грн., витрачених на професійне навчання безробітного ОСОБА_1. У відповіді на претензію відхилено.
Судом також встановлено, що Центр технічної експлуатації первинної мережі № 10 філії «Дирекція первинної мережі»є структурним територіальним підрозділом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»без права юридичної особи, а тому належним відповідачем у справі є ВАТ «Укртелеком».
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначаються Законом № 803 «Про зайнятість населення».
Відповідно до пунктів 1 та 3 статті 18 цього Закону для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення, передбачених на ці цілі.
За змістом абзацу 2 пункту 4 статті 26 Закону № 803 органи державної служби зайнятості мають право стягувати з підприємств, установ, організацій витрати на підвищення кваліфікації або професійну перепідготовку вивільнених працівників.
Отже, даний спір є публічно-правовим та відповідно до приписів статті 4 та частини другої статті 17 КАС України (за відсутності встановленого законом іншого порядку його судового вирішення) на нього поширюється компетенція адміністративних судів.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття статтею 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” визначене як система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до розділу 1 Положення про порядок надання Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 13.02.2001 № 53/59, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.04.2001 за № 345/5536, професійне навчання організовується державною службою зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності чи відомчого підпорядкування за наявності в них ліцензій на надання освітніх послуг. Відповідно до розділу 6 цього ж Положення професійне навчання безробітних здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету.
Відповідно до п. 2 ст. 24 Закону України "Про зайнятість населення" професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організується державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього учбових центрах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Джерелами формування коштів Фонду згідно ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" є:
- страхові внески страхувальників - роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами; асигнування державного бюджету;
- суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та Закону України "Про зайнятість населення", інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також: суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;
- прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку; благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб; інші надходження відповідно до законодавства України.
Частиною 2 статті 16 цього Закону передбачено, що кошти Фонду використовуються, зокрема на виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону. Так, у статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначені види соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", серед яких є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у навчальних закладах державної служби зайнятості або на договірній основі в інших навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях.
Підприємства, установи та організації будь-якої форми власності з моменту їх державної реєстрації реєструються платниками страхових внесків на випадок безробіття.
ВАТ «Укртелеком»як роботодавець відповідно до вимог ст. 1 та ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", зареєстрований Фондом загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття платником страхових внесків на випадок безробіття та сплачує їх у відповідності до згаданого закону.
У відповідності до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною 2 пункту 4 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що у випадку коли протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну підготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок коштів підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.
Оскільки Закон України «Про зайнятість населення»прийнятий у 1991 році, положення статті 26 цього Закону не застосовуються, як такі, що суперечать положенням статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Крім того, з наведеної норми статті 26 вбачається, що обов'язковою умовою для відшкодування підприємством коштів є неможливість підвищення кваліфікації чи здобуття суміжної професії за попереднім місцем роботи.
Доказів того, що гр. ОСОБА_1 не мав можливості для підвищення кваліфікації чи здобуття суміжної професії під час роботи у структурному підрозділі ВАТ «Укртелеком»суду не надано. Будь-яких доказів на підтвердження звернення гр. ОСОБА_1 до керівництва Центру технічної експлуатації первинної мережі № 10 філії «Дирекція первинної мережі»ВАТ «Укртелеком»чи безпосередньо до позивача з цього приводу та відмови йому у зв'язку з неможливістю підвищення кваліфікації чи здобуття суміжної професії суду не надано.
Іншою умовою для відшкодування підприємством коштів, встановленою частиною 2 пункту 4 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення", є необхідність підвищити кваліфікацію або пройти професійну підготовку вивільненого працівника при працевлаштуванні.
Суду не надано доказів і того, що після вивільнення ОСОБА_1 його неможливо було влаштувати на посаду водія. Доказів відсутності відповідних вакансій для подальшого працевлаштування та необхідності підвищити кваліфікацію або необхідності пройти професійну підготовку для отримання цілком нової професії ОСОБА_1 позивачем не надано. При цьому суд також відзначає, що після проходження перенавчання ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець для здійснення підприємницької діяльності, що було можливо і без професійного перенавчання.
Також згідно з матеріалами справи безробітний ОСОБА_1 проходив навчання у Південній академії підвищення кваліфікації кадрів Міністерства промислової політики України на підставі договору № 125/07 від 04.05.2007. Даний договір укладений між Миколаївським обласним центром зайнятості та Південною академією підвищення кваліфікації кадрів. Згідно з п. 3.1. Договору, обласний центр зайнятості відшкодовує Південній академії підвищення кваліфікації кадрів витрати, пов'язані з навчанням безробітних громадян згідно з попереднім кошторисом у сумі 3 852,79 грн. із розрахунку 256,86 грн. за одного слухача на весь період. Будь-яких доказів на підтвердження відносин між позивачем та академією або сплати цих витрат Вознесенським міськрайонним центром зайнятості суду не надано. Як встановлено судом, Миколаївський обласний центр зайнятості є окремою юридичною особою, яка здійснює свої повноваження як робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
За таких обставин, позивачем не доведено суду, з яких саме підстав Вознесенський міськрайонний центр зайнятості звертається з позовними вимогами про відшкодування коштів, витрачених на професійну перепідготовку ОСОБА_1
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що у позивача відсутні достатні докази, які підтверджують обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Винокуров
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -10.10.2008.