ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
29.09.2008 р. № 9/244
09:19
За позовомВідкритого акціонерного товариства «БТА Банк»
доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000634320/3 від 09.01.2008 р.
Суддя: Кротюк О.В.
Секретар судового засідання: Таран Т.К.
Представники:
Від позивачаСамусенко К.С.
Від відповідачаПросянок О.В. (довіреність б/н від 25.09.2008 р.)
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків з вимогами визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000634320/3 від 09.01.2008 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки при поверненні орендованого майна не відбувається передача товарів, робіт, послуг, а тому така операція не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень, у спосіб та порядку, встановлених Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки позивачем порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
встановив:
Позивач 18.12.2002 року уклав з ТОВ “Лізинг-Центр” (орендодавець) договір оренди не житлового приміщення за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева 127, 3 поверх.
Позивач за згоди орендодавця здійснив ремонтні роботи зазначеного приміщення, затрати на проведення яких згодом було оприбутковано позивачем, на балансову вартість капітальних інвестицій, створено окремий об'єкт основного фонду групи 1, який в подальшому амортизувався як фінансовому та і в податковому обліку, що не заперечується сторонами.
У відповідності до положень підпункту 4.14 зазначеного вище договору оренди поліпшення орендованого приміщення зроблені зі згоди орендодавця, за рахунок та власними силами орендаря, які не можуть бути відокремлені без погіршення стану, приміщення переходять у власність орендодавця без компенсації витрачених коштів.
Додатковою угодою від 28 березня 2005 року зазначений вище договір оренди сторонами було припинено. Актом прийому-передачі (повернення) від 30 червня 2005 року зафіксовано факт повернення відповідного приміщення орендодавцю.
Підпункт 1.4. статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР, від 03.04.1997; далі - Закон про ПДВ) визначає поставку товарів і послуг. У відповідності до зазначених термінів закон висуває вимоги щодо їх оформлення у формі цивільно-правових договорів, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.
У відповідності до статті 4.2. Закону України “Про податок на додану вартість” у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
У відповідності до положень підпункту 8.8.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)" (№334/94-ВР від 28.12.1994; далі - Закон про прибуток) у разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу (оренди) такий орендар користується правилами, визначеними підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 цієї статті для заміни основних фондів. При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об'єкта.
Підпунктом 8.4.8. пункту 8.4 статті 8 Закону про прибуток встановлено, що у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:
а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;
б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.
Враховуючи зазначене вище у сукупності суд зазначає, що операція з повернення майна (орендованого приміщення) орендодавцю проведена позивачем у відповідності до норм Закону про прибуток. Разом з тим, окрім передачі орендованого майна має місце у відповідності до договору оренди не житлового приміщення передача у власність орендодавця відповідних поліпшень, які є відповідним активом.
Таким чином, враховуючи норми Закону про ПДВ, зміст умов договору оренди від 18.12.2002 р., суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог. Адже на підставі цивільно-правового договору має місце відчуження (перехід права власності) відповідного активу без будь-якої відповідної компенсації його вартості, що підпадає під об'єкт оподаткування податком на додану вартість. У зв'язку з цим штрафні санкції за даних обставин нараховано відповідачем обґрунтовано.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В. Кротюк