03 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Драгомерецького М.М., Парапана В.Ф .
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 березня 2011 року по справі за позовом Кредитної спілки «Придунав'я» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про розірвання договору кредиту та стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Придунав'я», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки № 2125 від 15.12.2007р., та договору застави № 2125 від 15.12.2007 року,
встановила:
Кредитна спілка «Придунав'я» (далі - КС «Придунав'я») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за ним в загальній сумі 12 320,22 грн., та судових витрат в сумі 153,20 грн., мотивуючи тим, що 15 грудня 2007 року між КС «Придунав'я» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 2125 про надання кредиту в сумі 6 776 грн. на строк 12 місяців, плата за користування якого становить 60 відсотків річних від суми залишку кредиту за кожний день користування кредитом, а в забезпечення виконання зобов'язань між КС «Придунав'я» та ОСОБА_1 15.12.2007 року було укладено договір поруки № 2125, за умовами якого ОСОБА_1 несе солідарно з ОСОБА_2 відповідальність перед позивачем за виконання зобов'язань за кредитним договором.
Позивач умови Договору виконав у повному обсязі, проте ОСОБА_2 платежі належним чином не виконав, у зв'язку з чим за відповідачами виникла заборгованість станом на 09.03.2009 року у загальній сумі 12 320,22 грн., яку до теперішнього часу не погашено.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розірвати договір кредиту № 2125 від 15.12.2007 року, стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 12 320,22 грн., що утворилася станом на 09.03.2009 року, тобто на час звернення до суду.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'являвся неодноразово сповіщався належним чином, за місцем реєстрації та проживання.
Представник відповідача ОСОБА_1 за довіреністю у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та надала зустрічну позовну заяву, яку згодом уточнила про визнання не дійсним договору застави та договір поруки №2125 від 15.12.2007р., спираючись на те, що крім поруки, як способу забезпечення виконання зобов'язання, був також укладений договір застави, предметом якого виступив ж/к ТВ TOSHIBA 37 А 3000 PR, на придбання якого і був укладений договір кредиту, надавши до суду довідку з магазину «Фокстрот», з якої видно, що продаж ж/к ТВ TOSHIBA 37 А 3000 PR не здійснювався, тобто договір застави майна був укладений у відсутність цього майна та не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором.
Представник позивача зустрічний позов не визнала, пояснивши, що актами цивільного законодавства не передбачена лімітна кількість видів забезпечення, які можуть бути застосовані до одного зобов'язання і що у випадку неможливості задоволення вимог по одному з видів забезпечення виконання зобов'язання з вини боржника, кредитор має право задовольнити його за рахунок іншого виду забезпечення, також вважає, що договір поруки є укладеним належним чином, а наявність або відсутність договору застави не звільняє солідарного боржника від відповідальності.
Рішенням суду позов Кредитної спілки «Придунав'я» був задоволений. Було розірвано кредитний договір № 2125 укладений між Кредитною спілкою «Придунав'я» та ОСОБА_2, укладений 15.12.2007 року. Було стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь Кредитної спілки «Придунав'я» заборгованість за договором кредиту - 12 320 (дванадцять тисяч триста двадцять) грн., з яких: заборгованість за кредитом - 5 903,00 грн., заборгованість за відсотками - 6 417,22 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове, яким задовольнити її зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
15.12.2007 року між КС «Придунав'я» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № 2125 про надання кредиту в сумі 6 776 грн. на строк 12 місяців, плата за користування якого становить 60 відсотки річних від суми залишку кредиту за кожний день користування кредитом (а.с.3).
Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 3.3 Кредитного договору позичальник погашає кредит та нараховані відсотки за користування кредитом відповідно до графіку розрахунків, що є невід'ємною частиною цього договору.
Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, 15.12.2007 року, в забезпечення виконання зобов'язань між КС «Придунав'я» та ОСОБА_2 був укладений договір застави предмету договору кредиту (а.с. 3).
Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у випадку невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, задовольнити за рахунок закладеного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Ст. 573 ЦК України передбачає, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути у майбутньому. Ч. 1 ст. 574 ЦК України - застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно ч. 2 ст. 576 ЦК України предметом договору застави може бути майно, яке заставодавець набуде після застави. Ч. 6 цієї ж статті встановлює, що предмет застави залишається у заставодавця , якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 п. 2 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у випадку втрати предмету застави, якщо залогодавець не замінив предмет застави.
Також 15.12.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань між КС «Придунав'я» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки (а.с.4).
Згідно Договору поруки у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором кредиту, поручитель відповідає перед кредитором солідарно як за основною сумою кредиту в розмірі неповернутої в строк суми кредиту, так і за сумою відсотків, нарахованих відповідно до умов кредитного договору, а також пені та штрафів, що виникли внаслідок порушення позичальником його зобов'язань за кредитним договором.
26.02.2009 року позивачем на адресу ОСОБА_1 було надіслано письмову вимогу щодо утворення заборгованості за кредитним договором № 2125 від 15.12.2007 року (а.с.9).
Згідно з ч.1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 526 ЦК України закріплює, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї сторони у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України боржник, що не повернув своєчасно суму позики, зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позивача повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилась, та сплати відсотків, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
У зв'язку з цим, станом на 30.09.2010 року на 09.03.2009 року у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла солідарна заборгованість перед КС «Придунав'я» в загальній сумі 12 320 грн., з них заборгованість: за кредитом 5 903 грн., та за відсотками - 6 417,22 грн.
Врахувавши вказані віще обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги первісного позивача підлягають повному задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 березня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецький
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду Одеської області Р.Д. Громік