03 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Драгомерецького М.М., Парапана В.Ф.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа - ОСОБА_2 «про визнання недійсним частини правочину, розірвання договору та зобов'язання зробити певні дії»,
встановила:
ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною позовною заявою та за уточненими під час розгляду справи у попередньому судовому засіданні вимогами просить визнати недійсним кредитно-заставний договір № OD40AK11310077, укладений 10 червня 2008 року між ПАТ Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1; визнати недійсною згоду співвласника ОСОБА_2 на укладення позичальником договору застави рухомого майна № OD40AK11310077 від 10 червня 2008 року; зобов'язати ПАТ Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» прийняти від ОСОБА_1 суму, що залишилась до сплати основної суми кредиту з розстрочкою платежів на 60 місяців; у відповідності із статтею 22 закону України «Про захист прав споживачів» звільнити позивача від сплати державного мита.
В попередньому судовому засіданні представник відповідача надав клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі несплати заявником судового збору, в зв'язку з тим, що застосуванню до правовідносин між сторонами підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування, що не звільняє позивача від відповідних сплат.
Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що спірні правовідносини між сторонами регулюються законом України «Про захист прав споживачів», що є підставою для звільнення від сплати державного мита.
Суд своєю ухвалою від 28.02.2011р. надав позивачу строк для сплати судового збору в розмірі 1% ціни позову, але не менш 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, роз'яснив, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде залишена без розгляду.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу районного суду скасувати з тих підстав, що вона постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваної ухвали, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що застосування закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови кредитування, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедуру виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.
ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною позовною заявою в якій просить визнати недійсним кредитно-заставний договір № OD40AK11310077, укладений 10 червня 2008 року між ПАТ Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1; визнати недійсною згоду співвласника ОСОБА_2 на укладення позичальником договору застави рухомого майна № OD40AK11310077 від 10 червня 2008 року; зобов'язати ПАТ Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» прийняти від ОСОБА_1 суму, що залишилась до сплати основної суми кредиту з розстрочкою платежів на 60 місяців.
При таких обставинах, суд першої інстанції правильно вказав на необхідність сплати позивачем судового збору у відповідності до чинного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного доказу не надав.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
У зв'язку із цим, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а вимоги апелянта про скасування вказаної ухвали районного суду не основані на законі і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.2 п.1, 312 ч. 1 п. 1, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
В.Ф. Парапан