«30» червня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Троїцької Л.Л.,
суддів - Каранфілової В.М., Фальчука В.П.,
при секретарі - Шевляковій О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси на постанову Київського районного суду м.Одеси від 26 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси про визнання відмови в нарахуванні та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії, -
01.07.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси (далі -УПФ), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона належить до категорії громадян, які згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на підвищення розміру пенсії. Однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку та виплати надбавки за період з січня 2006 року по грудень 2008 року включно. Сума недоплати за вказаний період складає 3900,00 грн. Посилаючись на вказане, вона просила поновити строк звернення до суду; визнати відмову відповідача у виплаті соціальної допомоги безпідставною та зобов'язати УПФ виплатити їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за вказаний період часу в сумі 3900,00 грн. (а.с.2-3).
Постановою Київського районного суду м.Одеси від 26 листопада 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірною відмову УПФ щодо проведення нарахування, перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.07. по 31.12.2008 року у розмірі відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язано УПФ здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії, встановленого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за період з 01.07. по 31.12.2008 року.
В іншій частині позову відмовлено.
ОСОБА_1 в апеляційному порядку постанову суду не оскаржувала.
В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову як постановлену з порушенням норм матеріального права та норм Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до ухвалення помилкового рішення та прийняти нове рішення.
Відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року № 2748-УІ «Про внесення змін до розділу ХП «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», справа підлягає розгляду апеляційним судом загальної юрисдикції за правилами КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та постанову суду в межах апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року.
Зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинної на час розгляду справи, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому статтею 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, з урахуванням часу звернення позивачки до суду та вимог ст.ст.99, 100 КАС України, діючих в редакції на час ухвалення постанови, суд першої інстанції виходив з того, що її права порушені і підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову. УПФ повинно виплатити їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком тільки за період з 01 липня по 31 грудня 2008 року.
При цьому, суд правильно застосував правовий статус ОСОБА_1, як дитини війни, і що на неї розповсюджуються пільги та гарантії, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», діючій в редакції на час розгляду справи.
Суд також посилався на те, що правові обмеження Закону України про Державний бюджет України на 2008 рік за період з 22.05. по 31.12.2008 року втратили чинність з прийняттям відповідного рішення Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Вказаним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України про Державний бюджет України на 2008 рік.
В частині позовних вимог щодо нарахування та виплати надбавки до пенсії за 2006 рік, за період з 01.01. по 08.07.2007 року та з 01.01. по 21.05.2008 року, відмовлено по суті, оскільки в цей період дії Пенсійного фонду відповідали діючому на той час законодавству.
За період з 09.07. по 31.12.2007 року судом відмовлено ОСОБА_1, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.
Колегія погоджується з висновками суду і вважає, що вони відповідають матеріалам справи та діючому на час постановлення судового рішення законодавству.
Доводи апелянта про те, що ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, і ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на виникнені правовідносини не розповсюджується, тому правових підстав для визнання дій УПФ неправомірними у суду не було, не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно положень Законів України про Державний бюджет України на 2007 рік та 2008 рік встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивача не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Порядок обчислення мінімальної пенсії за віком міститься у ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування ч.1 ст.28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є обґрунтованим.
Доводи скарги про те, що позивачу виплачувалася з 01.01.2008 року підвищення в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, не є підставою для скасування постанови, оскільки виплачені суми повинні бути зараховані при виконанні судового рішення.
Інших правових доводів скарга не містить.
Згідно із п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного і приймаючи до уваги, що судом першої інстанції судове рішення постановлено відповідно до вказаних норм права, колегія приходить до висновку про відсутність підстав його для зміни або скасування.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205 КАС України, колегія
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси відхилити.
Постанову Київського районного суду м.Одеси від 26 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.М.Каранфілова
В.П.Фальчук
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька