16 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Колеснікова Г.Я.,
при секретарі - Фабіжевському В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи ОСОБА_4 про виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 19 січня 2011 року, -
Позивач ОСОБА_2, звернувшись 29 вересня 2010 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 40,7 кв. м, житловою площею 28,1 кв. м знаходиться в спільній частковій власності її та ОСОБА_4 Шлюб між нею та ОСОБА_4 розірвано, однак обоє залишилися проживати в квартирі. Позивач зазначила, що 14 лютого 2009 року без її згоди в квартиру вселився син чоловіка ОСОБА_3 Посилаючись на безпідставне проживання ОСОБА_3 в квартирі, порушення нормальних житлових умов, позивач згідно визначеного статтею 386 ЦК України захисту права власності просила на підставі статті 116 ЖК України виселити ОСОБА_3 з квартири (а.с.5-6).
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав (а.с.34-35).
Третя особа ОСОБА_4 підтримав заперечення відповідача.
Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 19 січня 2011 року позов задоволено, виселено ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення (а.с.74-76).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Справа № 22 ц - 4063 - 2011 Категорія 42
Головуючий у першій інстанції Тончева Н.М.
Доповідач Вадовська Л.М.
2.
Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 25 червня 1989 року, розірвали шлюб на підставі рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 1 жовтня 2009 року (а.с.8-9).
Квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Виконавчим комітетом Тарутинської селищної ради 30 січня 2008 року замість свідоцтва про право власності на житло, виданого Тарутинським агентством з приватизації житла на підставі розпорядження від 24 вересня 1993 року (а.с.10).
В квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_4.
ОСОБА_3 - син ОСОБА_4 від іншого шлюбу.
Місце проживання ОСОБА_3 з 22 вересня 2004 року по 9 лютого 2009 року було зареєстровано в квартирі АДРЕСА_2, з 3 листопада 2010 року - в будинку АДРЕСА_3.
Письмова згода ОСОБА_2 як співвласника квартири на вселення та проживання в такій ОСОБА_3 відсутня. Наявні в справі матеріали звернень до правоохоронних органів вказують на конфлікт та незгоду позивача на проживання в квартирі відповідача (а.с.11-22, 36).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з непорушності права приватної власності та, встановивши перешкоди позивачу як власнику в користуванні та розпорядженні своїм майном, не дотримання відповідачем порядку вселення в квартиру, самоуправного зайняття жилого приміщення, дійшов обґрунтованого висновку про виселення ОСОБА_3 з квартири.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. ОСОБА_3 не довів, що проживає в квартирі на законних підставах та не порушує прав позивача. Згода батька ОСОБА_4 на проживання в квартирі не є достатньою, оскільки квартира є спільною частковою власністю ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а, відтак, відповідно до положень статті 358 ЦК України вони право спільної часткової власності (володіння, користування, розпорядження) здійснюють за взаємною згодою між собою. Відсутність згоди ОСОБА_2 на проживання в квартирі відповідача не надає йому права проживати в такій з підстав наявності згоди лише ОСОБА_4, оскільки до припинення права спільної часткової власності на квартиру останній не вправі розпоряджатися такою без згоди ОСОБА_2, в тому числі не вправі вселяти в квартиру інших осіб.
Крім того, ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання, його посилання на недійсність свідоцтва про право власності на житло безпідставні (свідоцтво не є спірним, не скасовано тощо), а доводи в тій частині, що батько потребує стороннього догляду, доказами не підтверджені.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази мають бути належними та допустимими, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач не довів належними та допустимими доказами право на проживання в квартирі, натомість, позивач довела порушення своїх прав як власника житла проживанням відповідача в квартирі без її згоди.
Суд першої інстанції з'ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки відповідають таким. Рішення суду ґрунтується на правильному застосуванні
3.
норм матеріального права, ухвалено з дотриманням норм процесуального права.
Підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 19 січня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи ОСОБА_4 про виселення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
Г.Я.Колесніков