7 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Фадєєнко А.Ф.,
при секретарі - Фабіжевському В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси про зобов'язання провести перерахунок розміру щомісячного відшкодування у зв'язку з пошкодженням здоров'я на виробництві та стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2010 року, -
Позивач ОСОБА_2, звернувшись 3 березня 2008 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що працюючи на Одеському іподромі столяром отримав виробничу травму, що підтверджено актом про нещасний випадок на виробництві № 2 від 30 вересня 1993 року. МСЕК встановлено 10% втрати професійної працездатності. Середньомісячний заробіток складав 330,50 грн. Постановою відділення ВД ФССНВВ та ПЗ в Малиновському районі м. Одеси від 2 жовтня 2006 року № 733 призначено одноразову страхову виплату в сумі 3 305,30 грн. та щомісячну виплату. Позивач вважає, що має право на розрахунок втраченого заробітку відповідно до статті 1197 ЦК України, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Позивач зазначив, що з 1 липня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати було встановлено рівним 375,00 грн., п'ятикратний розмір складав 1 875 грн. та, відповідно, щомісячна виплата, що підлягала відшкодуванню з 2 жовтня 2006 року мала становити 187,50 грн. (375 х 5 = 1 875 : 10%= 187,50). Позивач вважає, що за період з 2 жовтня 2006 року до 1 березня 2007 року йому належить доплатити 772,25 грн., а за період з 1 березня 2007 року до 1 січня 2008 року із застосуванням коефіцієнту 1,183 - 1 827,10 грн. та не донараховану з огляду на п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати одноразову допомогу в сумі
Справа № 22 ц - 3183 - 2011 Категорія 26
Голосуючий у першій інстанції Бжассо Н.В.
Доповідач Вадовська Л.М.
2.
15 444,50 грн. (1 875х10%=18 750-3 305,30=15 444,50). Посилаючись на вказані обставини, позивач просив зобов'язати відповідача призначити та проводити щомісячні виплати відшкодування шкоди, починаючи з 1 січня 2008 року в розмірі 221,81 грн. з послідуючою індексацією та компенсацією; стягнути з відповідача недораховані щомісячні виплати за період з 2 жовтня 2006 року до 1 січня 2008 року в сумі 2 599,35 грн. та одноразову виплату в сумі 15 444,50 грн. (а.с.2-4).
Відповідач відділення виконавчої дирекції ФССНВВ та ПЗ України в Малиновському районі м. Одеси позов не визнав (а.с.20-22, 85-87).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2010 року позов задоволено (а.с.99-101).
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції ФССНВВ та ПЗ України в Малиновському районі м. Одеси просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 отримав виробничу травму у 1993 році, втрата його професійної працездатності визначена рівною 10%. Суд застосував до спірних правовідносин положення статті 1197 ЦК України в редакції 2003 року та провів розрахунки, виходячи із встановленої на 2006 рік мінімальної заробітної плати в сумі 375,00 грн. у п'ятикратному розмірі з послідуючим застосуванням коефіцієнту 1,183. Суд зобов'язав відповідача призначити та проводити щомісячні виплати відшкодування шкоди з 1 січня 2008 року у розмірі 221,81 грн., стягнув не донараховану суму щомісячної виплати за період з 2 жовтня 2006 року по 1 січня 2008 року в сумі 2 599,35 грн. та не донараховану одноразову виплату в сумі 15 444,50 грн.
Висновки суду першої інстанції щодо розрахунків щомісячної та одноразової страхової виплати не відповідають обставинам справи та вказують на неправильне застосування норм матеріального права, що згідно п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає встановленими такі факти та відповідні ним правовідносини.
10 вересня 1993 року в 15.30 годин ОСОБА_2 під час роботи на станку внаслідок порушення правил техніки безпеки отримав травму на виробництві, про що 30 вересня 1993 року складено акт № 2 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 (а.с.5).
Згідно довідки Травматологічної МСЕК від 21 січня 1998 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлена стійка втрата професійної працездатності 10% безстроково (а.с.10).
2 жовтня 2006 року ОСОБА_2 звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Малиновському районі м. Одеси з заявою про призначення йому страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, що стався в період його роботи на іподромі у 1993 році (а.с.24-25).
Згідно довідки від 29 листопада 2006 року № 68 Одеського державного сільськогосподарського іподрому середня заробітна плата ОСОБА_2 до ушкодження у 1993 році здоров'я складала 330,53 грн. (а.с.131).
3.
Постановою від 2 жовтня 2006 року № 733 відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Малиновському районі м. Одеси ОСОБА_2 як потерпілому на виробництві внаслідок нещасного випадку, що стався 10 вересня 1993 року під час роботи на Одеському державному сільськогосподарському іподромі, на підставі наданої довідки про середню заробітну плату до настання страхового випадку, що становила 330,53 грн., та висновку МСЕК про втрату професійної працездатності 10% призначено одноразову допомогу в сумі 3 305,30 грн., щомісячну страхову виплату, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 33,05 грн. з 1 жовтня 2006 року безстроково (а.с.7-8, 132-133).
Постановою від 24 березня 2007 року № 733 «а» відділенням виконавчої дирекції ФССНВВтаПЗ в Малиновському районі м. Одеси ОСОБА_2 перераховано щомісячну страхову виплату та призначено щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 39,10 грн. з 1 березня 2007 року безстроково (а.с.134, 135).
Постановою від 7 квітня 2008 року № 733 відділенням виконавчої дирекції ФССНВВтаПЗ в Малиновському районі м. Одеси ОСОБА_2 перераховано щомісячну страхову виплату та призначено щомісячну грошову суму в розмірі 43,99 грн. з 1 березня 2008 року безстроково (а.с.136).
Постановою від 31 березня 2009 року № 1526/733/733/1 відділенням виконавчої дирекції ФССНВВтаПЗ в Малиновському районі м. Одеси ОСОБА_2 перераховано щомісячну страхову виплату та призначено щомісячну грошову суму в розмірі 46,76 грн. з 1 березня 2009 року безстроково (а.с.137).
Постановою від 15 квітня 2010 року № 1526/733/733/2 відділення виконавчої дирекції ФССНВВтаПЗ в Малиновському районі м. Одеси ОСОБА_2 перераховано щомісячну страхову виплату та призначено щомісячну грошову суму в розмірі 46,76 грн. з 1 березня 2010 року безстроково (а.с.138).
Таким чином, мають місце правовідносини по відшкодуванню шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, що складається, зокрема, із виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Правовідносини, що виникли, врегульовані наступним чином.
Страховий випадок мав місце 10 вересня 1993 року.
На час настання страхового випадку чинними були Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (Правила втратили чинність згідно з постановою КМУ від 11.07.2001 р. № 807).
23 вересня 1999 року прийнято Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІУ (далі Закон № 1105-ХІУ), який набрав чинності з 1 квітня 2001 року. В пункті 3 Прикінцевих положень Закону встановлено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і
4.
організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Передбачалась передача підприємствами, установами, організаціями Фонду соціального страхування від нещасних випадків по акту документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розмірів цієї виплати та послуг.
Встановлено із пояснень сторін, що Одеський державний сільськогосподарський іподром проводив ОСОБА_2 певний час страхові виплати, однак документи до Фонду не передавав. ОСОБА_2 звернувся до Фонду самостійно 2 жовтня 2006 року.
ОСОБА_2 як особі, яка підпадає під дію статті 8 Закону № 1105-ХІУ, в силу пункту 3 Прикінцевих положень цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно до статті 28 призначив страхову виплату, а саме щомісячну страхову виплату втраченого заробітку (відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності та згідно статті 29 щороку перераховує розмір страхової виплати у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року, визначена раніше сума щомісячної страхової виплати не зменшується.
ОСОБА_2 щомісячна страхова виплата встановлена згідно статті 34 Закону № 1105-ХІУ відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. ОСОБА_2 з 3 січня 1998 року має ступінь втрати професійної працездатності 10%, його середньомісячний заробіток до ушкодження здоров'я у 1993 році після перерахунку карбованців у гривни становив 330,52 грн. (а.с.10, 131). Одночасно ОСОБА_2 було призначено одноразову допомогу в розмірі 3 305,30 грн., виходячи з вищевказаних даних щодо ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку до ушкодження здоров'я.
Порушень прав ОСОБА_2 з боку відповідача колегією суддів не встановлено.
ОСОБА_2 вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок страхових виплат заявив з підстав статті 1197 ЦК України в редакції 2003 року, однак дана норма матеріального права спірні правовідносини не регулює, оскільки ОСОБА_2 має право на відшкодування шкоди, заподіяної йому як працівнику підприємства ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а стаття 1197 ЦК України поширюється на випадки відшкодування шкоди у не договірних зобов'язаннях.
Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про охорону праці», Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою КМУ від 25 серпня 2004 року № 1112, трудовим законодавством (оскільки ушкодження здоров'я пов'язується з виконанням трудових відносин) тощо.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази мають бути належними та допустимими. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач не довів належними та допустимими доказами неправильність призначення 2 жовтня 2006 року йому як потерпілому на виробництві страхової виплати та послідуючих щорічних перерахувань. За таких обставин, з огляду на незастосування до спірних правовідносин положень статті 1197 ЦК України в редакції 2003 року, правові підставі для задоволення позову ОСОБА_2 відсутні.
5.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2010 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси про зобов'язання провести перерахунок розміру щомісячного відшкодування у зв'язку з пошкодженням здоров'я на виробництві та стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
А.Ф.Фадєєнко