(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА)
27 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Драгомерецького М.М., Панасенкова В.О.
при секретарі - Поповій Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, -
встановила:
Керуючись ст.ст. 205, 303, 304, 307, 310 ч.1, 313-315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 жовтня 2010 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики - закрити.
Роз'яснити сторонам та іншим учасникам процесу, що вирішення даного спору проводиться в порядку господарського судочинства і відноситься до компетенції господарського суду .
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: В.О. Панасенков
М.М. Драгомерецький
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду Одеської області Громік Р.Д.
27 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Драгомерецького М.М., Панасенкова В.О.
при секретарі - Поповій Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, -
встановила:
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору позики, укладеного 07.12.2009 року між її чоловіком ОСОБА_6 та ОСОБА_2, та їх стягнення, обґрунтовуючи вимоги тим, що чоловік передав сумісне майно, а саме грошові кошти без її згоди, яку, враховуючи розмір коштів, він повинен був отримати у дружини.
Представник позивача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_6, заявила про визнання позову у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явися, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином через свого представника, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався.
Рішенням суду позов був задоволений повністю. Було визнано недійсними договір позики від 07 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 3507000 (три мільйони п'ятсот сім тисяч) гривень, а також було стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати у розмірі 1820 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити ухвалу, якою закрити провадження по справі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, та неповне з'ясування обставин справи.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення сторін по справі, та розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарги підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Ч.1 статті 15 ЦПК України передбачає, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Винесене судове рішення не відповідає цим вимогам.
Відповідно до ч.1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених у п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, а саме, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судова колегія, вивчивши матеріали справи, та оглянувши надані матеріали кримінальної справи, встановила, що між сторонами по справі дійсно виник спір між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо повернення коштів, наданих за позикою.
Однак, судом першої інстанції не були допитані ні сам ОСОБА_4, ні ОСОБА_2, а тому суд не з'ясував обставини при яких були передані грошові кошти, які були зазначені в незавіреної судом копії розписки від 07.12.2009р., на які цілі були передані вказані кошти, в якості кого виступали ОСОБА_4 та ОСОБА_2 при цьому.
Суд першої інстанції обмежився заявою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 про визнання ОСОБА_4 позову своєї дружини ОСОБА_3 в повному обсязі. (а.с. 51).
В ході розгляду справи в апеляційній інстанції, ОСОБА_4 пояснив, що протягом 2009р. він неодноразово передавав ОСОБА_2 грошові кошти для підприємницької діяльності пов'язаної із зерном. Розписок при цьому він не брав. Коли загальна передана сума досягла 3 507 000 грн., він попросив, щоб ОСОБА_2 написав розписку на всю загальну суму переданих раніше грошей, що останній і зробив, написавши власноручно розписку від 07.12.2009р.
Таким чином, апеляційним судом було встановлено, що саме 07.12.2009р. грошові кошти у розмірі 3 507 000 грн. не були передані ОСОБА_4 ОСОБА_2
Крім цього, з матеріалів справи дійсно вбачається, що ОСОБА_4, ОСОБА_2 та його дружина - ОСОБА_8, пов'язані спільною підприємницькою діяльністю, а саме - придбання, переробка, та зберігання зерна.
Так, позивач ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення свого позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2, як підприємцю, переоформлення та відчуження його частки в статутному фонді ПП «Трипілля і К», а також заборони ОСОБА_8 переоформлення та відчуження її частки в статутному фонді ПП «Мрія». В обґрунтування заяви вона вказала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 є подружжям, і відповідно до ч.1,2 ст. 60 СК України відповідач ОСОБА_2 є співвласником частки у статутному фонді ПП «Мрія» (а.с.15).
В якості доказу зазначених обставин, позивачка надала копії витягів з ЄДРЮСтаФО-П (а.с.16-21).
З вказаними доводами позивачки суд першої інстанції погодився, та повністю задовольнив її заяву ухвалою від 08.07.2010р. (а.с.22).
Апелянт надав до апеляційного суду докази спільної підприємницької діяльності ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_8
Так, 01.12.2009р. між ОСОБА_4, як директором ТОВ «Франко-Транспорт», та ОСОБА_8, як директором ПП «Мрія», був укладений договір купівлі - продажу зерна, за яким ТОВ «Франко-Транспорт» придбало у ПП «Мрія» зерно на загальну суму 1 143 200 грн., оплата повинна була бути проведена до 18.01.2010р. (а.с.98).
Того ж дня, між тими ж особами був укладений договір складського зберігання придбаного зерна на території ПП «Мрія» (а.с.99-103).
10, 15, та 22 грудня 2009р. між тими ж сторонами були складені акти приймання - передачі придбаного зерна (а.с.104 - 106).
Відповідач ОСОБА_2 був призначений також членом ліквідаційної комісії ПП «Мрія».
Позивачкою не надано жодного доказу того, що гроші, які були предметом позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, належали їй на праві спільної сумісної власності подружжя, так як сам факт реєстрації шлюбу ще не доводить того факту, що гроші, які належать одному з подружжя є спільним майном.
Надані ОСОБА_4 докази того, що він брав гроші в борг 01.06.2009р. та 20.11.2009р. на загальну суму 1 050 000 грн., не є доказом того, що ці гроші були направлені саме на нужди сім'ї, а не на його підприємницьку діяльність, згоди дружини на позику в договорі та розписці немає (а.с.48,50). Інші докази (а.с.47,49) не відносяться до часу виникнення спору, так як датовані 2010р.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України саме до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Суд першої інстанції не звернув уваги на всі вказані вище обставини, та на те, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як спір виник між суб'єктами господарювання.
Таким чином судова колегія прийшла до висновку про те, що Суворовський районний суд м. Одеси не мав права розглядати даний спір за правилами цивільного судочинства.
За наявності таких обстави рішення місцевого суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 205, 303, 304, 307, 310 ч.1, 313-315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 жовтня 2010 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики - закрити.
Роз'яснити сторонам та іншим учасникам процесу, що вирішення даного спору проводиться в порядку господарського судочинства і відноситься до компетенції господарського суду .
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: В.О. Панасенков
М.М. Драгомерецький