27 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.
при секретарі - Поповій Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Третя одеська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою, та по зустрічному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою,
встановила:
В березні 2005 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Київського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1, третя особа - Третя Одеська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_4, який не залишив заповіту.
Після його смерті відкрилася спадщина по закону на 1/3 частину спадкового майна що складає 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.
Згідно договору купівлі-продажу від 30 січня 2003 року спірна квартира належить померлому ОСОБА_4 та відповідачці ОСОБА_1 в рівних долях.
Відповідачка ОСОБА_1 постійно проживає у зазначеній квартирі.
Спадкоємцями першої черги по закону після смерті ОСОБА_4 є його син від першого шлюбу - ОСОБА_3, дружина померлого - ОСОБА_1, та його матір - ОСОБА_2
У встановлений законом строк позивачка ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва на спадщину по закону, але їй було відмовлено у зв'язку с тим, що відповідачка ОСОБА_1 не надала оригінал договору купівлі-продажу спірної квартири.
Позивачка ОСОБА_2 просить суд визнати за нею право власності у порядку спадщини за законом 1/3 частини спадкового майна, що складає 1/6 частину квартири № АДРЕСА_1, після смерті її сина ОСОБА_4
В лютому 2005 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Київського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою, посилаючись на те, що йому на підставі сумісної часткової власності належить 1/6 частина від 1/3 частки трикімнатної квартири (загальною площею 64,9 кв.м.) квартири АДРЕСА_1. Позивач просить суд виділити йому та ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 житлову кімнату площею 12,7 кв.м., залишивши підсобні і господарські приміщення в загальному користуванні співвласників, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права володіння і користування житловою кімнатою 12,7 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, а так само володіння й користування підсобними й господарськими приміщеннями, які перебувають у користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2
ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не визнала, та звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою, посилаючись на те, що 30 січня 2003 року нею, сумісно із ОСОБА_4, з яким вона знаходилась у зареєстрованому шлюбі, була придбана в рівних частках кв. АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, не залишивши заповіту, та після його смерті відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частки зазначеної квартири, яка була прийнята в рівних частках (тобто по 1/6 частки) сином померлого - ОСОБА_3 та його матір'ю ОСОБА_2
ОСОБА_1 зазначає, що після смерті її чоловіка, між нею та відповідачем ОСОБА_3 виник спір про розподіл та порядок користування спадковим майном, а саме ОСОБА_3 наполягає на передачу йому в користування житлової кімнати, площею 12,7 кв.м. та лоджії 2,9 кв.м., а взагалі 15,6 кв.м., залишивши при цьому в загальному користуванні кухню, коридор та санвузол, котрі складають близько 12 кв.м., що значно більше перевищує спадкову масу майна.
ОСОБА_1 просить суд постановити рішення, яким визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши їй в користування житлову кімнату площею 17,2 кв.м., житлову кімнату площею 12,7 кв.м., лоджию площею 2,9 кв.м., відповідачам виділити в користування житлову кімнату площею 10,6 кв.м. із балконом площею 2,26 кв.м., інші приміщення залишити в загальному користуванні сторін.
Представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засідання позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали, просили задовольнити позови у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.
Представник відповідача по первісним позовам та позивача по зустрічному позові, позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не визнала, просила відмовити в задоволенні позовів, зустрічний позовом просила задовольнити.
Представник третьої особи - Третьої одеської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, сповіщався належним чином про час та місце слухання справи, до матеріалів справи залучений лист з проханням слухати справу за їх відсутністю, вирішення спору залишено на розсуд суду.
Рішенням суду позови ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були задоволенні, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове, яким задовольнити її зустрічний позов в повному обсязі, та відмовити в задоволенні позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права при винесені оскаржуваного рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_1в графі «мать» вказано ОСОБА_2.
Згідно договору купівлі-продажу, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 належить у рівних долях квартира АДРЕСА_1.
Таким чином, судом першої інстанції правильно було встановлено, що ОСОБА_4 на момент смерті належала Ѕ частина квартири АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи спадкоємцем майна ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина ОСОБА_1, яка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом 23 вересня 2004 року, син від першого шлюбу ОСОБА_3, який отримав свідоцтво про право на спадщину за законом 29 жовтня 2004 року, та матір померлого - ОСОБА_2, яка вчасно, а саме 09 липня 2004 року, звернулася до Третьої державної нотаріальної контори м. Одеси із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, однак, свідоцтво про право на спадщину за законом вона не отримала до теперішнього часу.
Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з Ѕ частини трикімнатної квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1 на 1/3 частин спадкового майна, що складає 1/6 частину квартири.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_2 є спадкоємцям першої черги.
Таким чином, суд, розглянувши позовну заяву ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін по справі, прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Третя Одеська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом є обґрунтованими та законними, а тому позов в цій частині підлягаючим задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до технічного паспорту від 28.12.2004 року на кв. АДРЕСА_1 зазначена квартира складається із житлової кімнати площею 12,7 кв.м., житлової кімнати площею 10,6 кв.м., житлової кімнати площею 17,2 кв.м., кухні - 9,5 кв.м., ванна кімната, 2,5 кв.м., коридор площею 8,6 кв.м., туалет площею 0,9 кв.м., балкон - 2,9 кв.м. Загальна площа квартири становить 64,9 кв.м., житлова - 40,5 кв.м.
Виходячи з положень ст. 1267 ЦК України про те, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, тобто ОСОБА_1 належить 1/3 частка спадкового майна, що становить 1/6 частку квартири, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить по 1/6 частки спадкового майна, тобто відповідачам належить 2/6 частки спірної квартири, що становить 21,6 кв.м. загальної площі квартири.
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 8-286 від 30 січня 2003 року належить Ѕ частина (що становить 32,45 кв.м. загальної площі) квартири АДРЕСА_1 та 1/6 частка (що становить 10,816 кв.м. загальної площі) спадкового майна в цій квартири, яка відкрилася після смерті чоловіка ОСОБА_3, тобто ОСОБА_1 належить 43,26 кв.м. загальної площі спірної квартири.
Згідно вимог ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до вимог ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідно до наданих до суду документів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 володіють на підставі спільної часткової власності 2/6 частками квартири кв. АДРЕСА_1, тому вимоги позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою є законними та обґрунтованими, так як відповідно до ідеальної частки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками спірної квартири, та їм належить 21,6 кв.м. загальної площі квартири, з якої житлової - 13,5 кв.м., підсобної - 10,8 кв.м., тому вимоги ОСОБА_3 про виділення в користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 житлової кімнати площею 12,6 кв.м. підлягають судовому захисту і задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про виділення їм кімнати площею 10,6 кв.м. повинно бути відмовлено.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суд першої інстанції правильно врахував той факт, що представником ОСОБА_1 не доведено суду та не надано доказів, на які вона посилалася в судових засіданнях, заперечуючи проти позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Також суд прийняв до уваги те, судом неодноразово призначалася судова будівельно-технічної експертиза, але ОСОБА_1 вимоги щодо клопотання експертів та оплату експертизи здійснені не були, що дійсно свідчить про незацікавленість ОСОБА_1 у повному та всебічному розгляді справи.
Врахувавши вказані віще обставини суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 не може вважатися спадкоємцем, так як не отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, хоча мала таку можливість, спростовуються позовною заявою апелянта від 08.07.2008р. (т.2 а.с.3-5), поясненнями по справі, в яких вона сама вказувала, що ОСОБА_2 є також спадкоємцем першої черги, та просила виділити відповідачам, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спільне користування кімнату площею 10,6 кв.м., а не 12,7 кв.м. як вони вимагають. Вказане свідчить тільки про те, що апелянт в процесі всього часу розгляду справи не заперечувала проти надання відповідачам за її позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 можливості в користуванні спадковим майном, однак бажала значно погіршити їх право, зменшивши належну їм долю в частині спільного майна.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: В.О. Панасенков
М.М. Драгомерецький
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду Одеської області Р.Д. Громік