13 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційні скарги військової частини № А0800 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини № А0800 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м.Одеси про зобов'язання здійснити перерахунок та стягнення доплати, заборгованості та моральної шкоди,
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини № А 0800 та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси, в якому просив зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду виплачувати йому щомісячне відшкодування шкоди в розмірі 1233,95 грн., стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду на його користь одноразово щомісячне відшкодування шкоди за період з 1 квітня 2001 року по 1 липня 2009 року в розмірі 57 695,12 грн., стягнути з В/Ч А0800 на його користь одноразово щомісячне відшкодування шкоди за період з 1 січня 2000 року до 1 квітня 2001 року у розмірі 4 747,44 грн. та завдану йому моральну шкоду в розмірі 50000 грн.
9 березня 2010 року позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду на його користь одноразового щомісячного відшкодування шкоди за період з 1 квітня 2001 року по 1 березня 2010 року в розмірі 74 074,43 грн.
Позивач посилається на те, що він працював в 1973 році теслярем 4 розряду у військової частині 42033 (в наступний час правонаступник - військова частина А0800), і 2 серпня 1973 року на виробництві отримав травму. В 1974 році внаслідок травми йому було встановлено 50 відсотків втрати працездатності.
У військової частині йому виплачувалось відшкодування шкоди у зв'язку з травмою на виробництві по рішенню суду, і згідно останнього рішення Одеського обласного суду від 17 грудня 1975 року, військова частина повинна була виплачувати йому щомісячно по 48 рублів 43 коп.
У зв'язку зі створенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, його справа була передана до відділення Фонду з щомісячним відшкодування шкоди у розмірі 37 грн. У Фонді позивачу щорічно перераховували щомісячне відшкодування шкоди і на теперішній час позивач отримує 126 грн. 59 коп. що відповідає 50 відсотків втраченого заробітку.
Позивач вважає, що такий розмір щомісячного відшкодування шкоди не відповідає дійсності, по вині військової частини А0800 йому своєчасно, тобто з 1992 року, не перерахували щомісячне відшкодування шкоди, як того вимагало законодавство.
Позивач вважає, що на теперішній час щомісячне відшкодування шкоди повинне складати 1233,95 грн. Перерахунок щомісячного відшкодування шкоди позивачем був зроблений виходячи з щомісячного відшкодування шкоди визначеного судом в 1975 році у розмірі 48 рублів 43 коп., і з урахуванням прийнятих постанов Кабінету Міністрів України і інших законодавчих актів, регулюючих порядок перерахунку відшкодування шкоди, яке виплачувалось згідно радянського законодавства до 1 січня 1992 року.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
Представник військової частини А0800 позовні вимоги позивача не визнав, пояснив, що позивач має право вимагати перерахунок тільки з часу звернення до суду, так як він пропустив строк позовної давності. Крім того представник військової частини наполягав на тому, що так як військова частина А 1297 розформована 30 грудня 2004 року і документи здані до архіву, то немає ніяких відомостей, які б дали змогу провести перерахунок ОСОБА_1 в військовій частині А0800.
Представник відділення Фонду позов визнав частково, згоден з тим, що щомісячне відшкодування шкоди позивачу виплачувалось у військовій частині невірно, менших розмірів ніж було встановлено судом в 1975 році, замість 48 рублів 43 коп. До відділення Фонду справа ОСОБА_1 була передана з щомісячним відшкодуванням шкоди у розмірі 37 грн., що потягнуло зменшення страхових виплат у відділенні Фонду, але представник відділення Фонду вважає, що ОСОБА_1 необхідно зробити перерахунок з часу звернення до суду, так як вини відділення Фонду у невірному розрахунку немає.
Рішенням суду було зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси виплачувати ОСОБА_1 щомісячне відшкодування шкоди починаючи з 1 вересня 2010 року у розмірі 1233 грн. 95 коп. Було стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Київському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 одноразово щомісячне відшкодування шкоди за період з 1 квітня 2001 року до 1 вересня 2010 року в розмірі 80714 грн. 95 коп. Також було стягнуто з в/ч А0800 на користь ОСОБА_1 одноразово щомісячне відшкодування шкоди за період з 1 січня 2000 року до 1 квітня 2001 року у розмірі 4747 грн. 44 коп., та моральна шкода у розмірі 2000 грн.
На вказане рішення відповідачі подали апеляційні скарги, в яких Фонд просить змінити рішення суду та стягнути всю недонараховану суму з військової частини, а військова частина просить скасувати рішення суду в частині стягнення коштів з військової частини, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга в/ч А0800 підлягає частковому задоволенню, а апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Київському районі м. Одеси необхідно відхилити, виходячи з наступного .
Судом першої інстанції правильно було встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_1 працював у військової частині № 42033 теслярем 4 розряду і 2 серпня 1973 року отримав виробничу травму. У військовій частині № 42033 складено Акт про нещасний випадок на виробництві по формі Н-1, а 20 листопада 1974 року лікарняною експертною комісією Ленінського району м. Одеси позивачу було встановлено 50 відсотків втрати професійної працездатності. Відшкодування шкоди позивачу виплачували у військовій частині № 42033 по рішенню Одеського обласного суду від 17 грудня 1975 року у розмірі 48 рублів 43 коп. У зв'язку зі створенням 1 квітня 2001 року Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, справа ОСОБА_1 була передана до відділення Фонду в Київському районі м. Одеси, але в довідці про втрачений заробіток було вказано, що щомісячне відшкодування шкоди складає 37 грн. У відділенні Фонду продовжили позивачу виплачувати щомісяця по 37 грн. і після обов'язкового щорічного перерахунку на коефіцієнти, встановлені центральним органом статистики, сума відшкодування складає 126,59 грн.
Позивач неодноразово звертався до керівництва військової частини та відділення Фонду в Київському районі м. Одеси з проханням перерахувати щомісячне відшкодування шкоди у бік збільшення, але йому було відмовлено і він надав до суду розрахунок щомісячного відшкодування шкоди використав для цього нормативні акти з цього питання.
Суд перевіривши розрахунки щомісячного відшкодування шкоди, надані позивачем дійшов до правильного висновку, що розрахунки відповідають нормативним актам, що регулюють порядок перерахунку щомісячного відшкодування шкоди, яке було призначене згідно радянського законодавства.
Щомісячне відшкодування шкоди у розмірі 48 рублів 43 коп. яке призначене судом в 1974 році, необхідно збільшити на коефіцієнт 4,1, який відповідає періоду призначення шкоди 1971-1975 року і такий порядок регулюється Постановою КМУ «Про коректування рівня пенсій, призначених до введення в чинність Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 2 грудня 1991 року. Постановою КМУ «Про додаткові заходи у зв'язку з підвищенням заробітної плати» від 21 березня 1992 року №140. Після такого перерахунку щомісячне відшкодування шкоди буде в розмірі 198 руб. 56 коп. (48,43 руб. х 4,1 = 198,56 руб.).
Перераховане таким чином щомісячне відшкодування шкоди послідовно збільшується на коефіцієнти підвищення рівня мінімальної заробітної плати. Такий порядок передбачений Законом України «Про підвищення соціальних гарантій для працюючих» від 3 липня 1991р. №І280-ХІІ, Постановою КМУ від 31 грудня 1991 року № 391, Правилами відшкодування шкоди...» від 23 червня 1993р. № 472, якими передбачено відшкодування шкоди шляхом коригування з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів, мінімальної заробітної плати, а також у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги.
Позивач вірно збільшив щомісячне відшкодування шкоди на коефіцієнти 2,6-2,16-2,25-2,55-2,0-1,5-2,89 - 3,0- 25,0-1,108 - 3,0-1,22-1,34-1,22-1,31.
Такі коефіцієнти розраховані Міністерством праці та соціальної політики та передбачені постановою Кабінету Міністрів України №276 від 26 травня 1992 року, постановою Верховної ради України від 16 листопада 1992 року №2779-ХІІ, Декретом КМУ від 29.12.1992р. №19-92, постановою ВРУ від 06.06.1993 №3243-ХІІ, постановою ВРУ від 27.08.1993 р. №3415-ХІІ, постановою ВРУ від 25.11.1993 Р.№3653-ХІІ, постановою ВРУ від 22.02.1996 р. №49/96-ВР, постановою КМУ від 26.07.1996 р. №832, Указом президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25.08.1996 р. №762/96, законом України від 24.12.1997р. №780/97, законом України «Про внесення зміни до статті 2 Закону України «Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1998 рік, 1999 рік», законом України від 01.06.2000 року №1766-111 «Про встановлення мінімального розміру заробітної плати на 2000 рік».
Після збільшення щомісячного відшкодування шкоди у розмірі 198 руб. 56 коп., яке було розраховане на кінець 1991 року, на усі коефіцієнти, передбачені переліченими актами, щомісячне відшкодування шкоди на час створення Фонду (на 1 квітня 2001 року) складає 360 грн. 55 коп.
У відділенні Фонду позивачу збільшували щомісячне відшкодування шкоди на коефіцієнти збільшення середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу статистики, як передбачено ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві..» від 23.09.1999p. №1105-XV.
Центральним органом статистики передбачені такі коефіцієнти - 01.03.2002 р. -1,193, 01.03.2003 - 1,182, 01.03.2004 - 1.152, 01.03.2005 - 1,152, 01.03.2005 р. - 1,238, 01.03.2006 - 1,203, 01.03.2007 р. - 1.183, 01.03.2008 р. - 1,125, 01.03.2009 р. - 1.063, 01.03.2010 р.- 1,00.
При збільшенні щомісячного відшкодування шкоди у розмірі 360 грн. 55 коп. на коефіцієнти, які застосовуються у Фонді, щомісячне відшкодування шкоди в наступний час складає 1233 грн. 95 коп. (360,55 грн. х 1,193 x 1,182 x 1,152 x 1.238 х 1,208 х 1,183 x 1,125 x 1,063 х 1,0= 1233,95 грн.).
Суд прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачу необхідно донарахувати щомісячне відшкодування шкоди у відділенні Фонду в Київському районі м. Одеси за період з 1 квітня 2001 року, по 1 вересня 2010 року, тобто за весь цей час, згідно п.43 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я..» затвердженим постановою КМУ від 23.06.1993р. №472 - «якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці», ст.40 Закону України №1105-14.
Суд також правильно прийняв до уваги роз'яснення, викладені в п.22 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. №6 зі змінами та доповненнями - «за вимогами про продовження платежів або стягнення недовиплачених сум відшкодування у зв'язку з помилковим зниженням його розміру з вини власника підприємства, установи, організації виплата проводиться за весь попередній час, протягом якого належало відшкодувати шкоду, без обмеження будь-яким строком».
Позивачу безпідставно виплачувалось щомісячне відшкодування шкоди у розмірі 37 грн., і такий розмір був переданий до відділення Фонду в 2001 році, хоча згідно рішенню суду позивачу був встановлений більший розмір щомісячного відшкодування шкоди.
Хоча недоплата склалася по вині № 42033, але згідно листа виконавчої дирекції Фонду за №480-08-1 від 22.03.2007 року всю доплату за період з 01.04.2001 року до 01.09.2010 року повинно здійснювати виплату в Фонді. Такі вимоги передбачені ст.7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2002 року №2272-ІІІ.
За період з 01.04.2001 року до 01.09.2010 року позивачу недовиплачено 80718 грн. 20 коп. Ці кошти повинні компенсувати у відділенні Фонду в Київському районі м. Одеси.
01.04.2001р. - 01.03.2002р. - 360,55 грн. х 11 міс. = 3966,05 грн.; 01.03.2002 р. - 01.03.2003р. - 430,13 грн. х 12 міс. = 5161,63 грн.; 01.03.2003р. - 01.03.2004р. - 508,40 грн. х 12 міс. = 6100,96 грн.; 01.03.2004р. - 01.03.2005р. - 585,67 грн. х 12 міс. = 7028,12 грн.: 01.03.2005р. - 01.03.2006р. - 725,05 грн. х 12 міс. = 8700,60 грн.; 01.03.2006р. - 01.03.2007р. - 872,23 грн. х 12 міс. = 10466,76 грн.; 01.03.2007р. - 01.03.2008р. - 1031,84 грн. х 12 міс. = 12382,08грн.; 01.03.2008р. - 01.03.2009р. - 1160,82 грн. х 12 міс. = 13929,84 грн.; 01.03.2009р. - 01.03.2009р. - 1233,95 грн. х 12 міс. = 14807,4 грн.; 01.03.2010р. - 01.09.2010р. - 1233,95 х 6 міс. = 7403,70 грн. Всього: 89947,14 грн.
З наданої довідки відділення Фонду в Київському районі м. Одеси вбачається, що позивачу за період з 01.04.2001р. до 01.09.2010р. виплачено 9082 грн. 26 коп.
Відділенню Фонду необхідно доплатити позивачу за період з 1.04.2001 року до 01.09.2010 року - 80714,95 грн. 20 коп. (89947,14 грн. -9232,16 грн.=80714,95 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Київському районі м. Одеси не довело обставини, на які посилалося як на підставу своєї апеляційної скарги в цій частині рішення.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Судова колегія вважає, що в цій частині рішення є законним та обґрунтованим, а тому, колегія суддів в цій частині залишає його без зміни.
В той же час, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про те що, на підставі доказів позивача, необхідно задовольнити вимоги позивача про стягнення з в/ч А0800 заборгованості у розмірі 4747 грн.44 коп. та моральної шкоди.
Судом було встановлено, що згідно з рішенням Одеського обласного суду від 17.12.1975 року на користь позивача в/ч № 42033 повинна була виплачувати 48 рублів 43 коп.
Однак, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що в/ч А0800 дійсно є правонаступником в/ч № 42033, і саме в/ч А0800 повинна нести відповідальність за нанесення позивачу матеріальної шкоди, і тим більше - моральної шкоди, так як нанесена шкода повинна стягуватися з винної особи, а позивач жодним чином не обґрунтував, та не надав жодного належного доказу того, що саме діями керівництва в/ч А0800 йому нанесена матеріальна та моральна шкода. Представник в/ч А0800 надав суду докази того, що після в/ч № 42033 яка діяла ще в період СРСР, змінилося декілька військових частин, однак, жодного бухгалтерського документу щодо будь якої заборгованості перед позивачем до в/ч А0800 не надходило, належних доказів того, що в/ч А0800 є правонаступником по обов'язкам в/ч № 42033 ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не було надано, а тому суд першої інстанції безпідставно стягнув з в/ч А0800 матеріальну та моральну шкоду на користь позивача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив помилку при вирішенні питання щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з військової частини А0800 не маючи достатніх і належних доказів щодо того, що в/ч А0800 дійсно є правонаступником в/ч № 42033, що привело до порушення норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення суду підлягає зміні, в цій частині в задоволенні позову необхідно відмовити, у зв'язку з залученням неналежного відповідача.
Належний відповідач по цим вимогам позивача не був встановлений в ході судового розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія ,
вирішила:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Київському районі м. Одеси - відхилити.
Апеляційну скаргу військової частини А0800 - задовольнити частково.
Рішення Київськ ого районного суду м. Одеси від 14 вересня 2010 року - змінити.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А0800 щодо стягнення одноразового щомісячного відшкодування шкоди за період з 1 січня 2000 року до 1 квітня 2001 року та моральної шкоди у повному обсязі.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді В.О. Панасенков
М.М. Драгомерецький