13 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Драгомерецького М.М., Парапана В.Ф.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу судді Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2011p. по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Асоціації «Міар-ТС», третя особа - Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» про визнання недійсними договорів купівлі - продажу, скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, -
встановила:
Позивачі звернулись з позовом про визнання недійсними договорів купівлі - продажу, скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності.
Ухвалою судді від 11.02.2011р. позовна заява була залишена без руху, з наданням строку до 25.02.2011р. для усунення недоліків, які на думку судді виразилися в тому, що рішення третейського суду може бути оскаржено в компетентний суд у випадках, передбачених Законом України «Про третейські суди», на протязі трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом. Відповідно до ст. 16 «Положення про третейський суд», все провадження третейського суду після закінчення розгляду справи передається на зберігання до районного суду, в районі якого відбувався третейський суд. Позивачі в позовній заяві не вказують підстави для визнання за ними права власності на спірну квартиру в рівних частках. Позивачами не вказано посилання на докази на підтвердження причин пропуску строку давності звернення до суду, заяви для поновлення вказаного строку не надано.
Позивачі, на виконання вказаної ухвали, подали в установлений судом строк свої письмові пояснення по суті вимог судді.
Вважаючи, що в установлений строк позивачі не усунули вищезазначені недоліки, суд першої інстанції своєю ухвалою від 28.02.2011 року, визнав позовну заяву неподаною та повернув її позивачам.
Будучи незгодним з ухвалою суду, позивачі подали до суду апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування вказаної ухвали, та направлення справи для подальшого розгляду, у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права при її винесенні.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Так, суд обґрунтовуючи свої висновки щодо залишення позову без розгляду, вказав на те, що заявник не виконав вимоги ухвали від 11.02.2011р., та не усунув вказані в ній недоліки.
Однак, судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими та необґрунтованими.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачі усунули недоліки своєї заяви, подавши 22.02.2011р. листа про виконання ухвали від 11.02.2011р., в якій вказали на правові підстави для свого звернення до суду, та висновки щодо свого не пропуску строку на звернення до суду.
П. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Суд також не мав права звертати свою увагу на пропуск строку давності, так як відповідно ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення ним рішення, а не за ініціативою самого суду. Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови у позові.
Однак, суд першої інстанції, не звернув свою увагу на вказані обставини, та фактично дав оцінку допустимості та законності вказаних в позовній заяві доказів, не розглядаючи справу по суті та не дослідивши ці докази.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що винесена ухвала Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2011p. не може вважатися законною та обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню з направленням матеріалів до того ж суду для продовження розгляду позову по суті, та надання належної оцінки вказаних в позовній заяві доказів.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 311, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу судді Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2011p. - скасувати, справу направити до того ж суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецький