21 січня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Парапана В.Ф., Драгомерецького М.М.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Одеської дирекції ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
встановила:
06 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди (а.с.4-5).
08 лютого 2010 року позивач подав до суду уточнений позов до ОСОБА_2 та Одеської дирекції ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди (а.с.62-64), який у червні 2010 року ще раз уточнив, остаточно просячи стягнути з ОСОБА_2 на його користь 27628 грн. матеріальної шкоди, 24000 грн. і 8400 грн. моральної шкоди, вартість проведеної експертизи та судові витрати, а з Одеської дирекції ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» - 2550 грн. моральної шкоди та 1146,12 грн. матеріальної шкоди, спричинених ушкодженням здоров'ю (а.с.89-91).
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 26 липня 2009 року о 18.00 годині на вул.1-го Травня в м. Іллічівську Одеської області ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Мазда» реєстраційний НОМЕР_2, не обрав безпечну швидкість руху та не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з належним йому (позивачу) автомобілем марки «Тойота Яріс» реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодивши його.
За висновком судової автотоварознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту автомобілю складає 52618,74 грн., а сума матеріальної шкоди - 33078,78 грн.
Вважає, що з відповідача підлягає стягненню саме сума відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу складників, що підлягають заміні.
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді забиття та садни тканини лобної ділянки голови, закритої черепно-мозкової травми в формі струсу головного мозку, забиття м'яких тканин шиї, у зв'язку з чим знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Іллічівської басейної лікарні на ВТ в період з 26 липня 2009 року по 03 серпня 2009 року та на амбулаторному лікуванні - з 04 серпня 2009 року по 14 серпня 2009 року. На придбання ліків та медичне обстеження ним було витрачено 1146,12 грн.
Крім матеріальної шкоди йому була спричинена і моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях у зв'язку із знищенням майна, а також моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Після повернення з рейсу дальнього плавання та знаходячись у відпустці, він (позивач) був позбавлений можливості поїздки на відпочинок, який планувався з сім'єю. А відсутність компенсації вартості пошкодженого автомобілю позбавила його та його сім'ю можливості користуватися автомобілем, що завдавало незручностей та порушило звичний образ життя.
Моральну шкоду, спричинену пошкодженням майна, він оцінюється в розмірі 24400 грн. та обґрунтовує це тим, що на протязі 10 місяців з моменту аварії він, з вини відповідача, позбавлений можливості користування автомобілем. Грошовим еквівалентом такої можливості, на його думку, може слугувати розмір орендної плати за користування автомобілем аналогічної марки. Відповідно до публікаційних оголошень в пресі та інтернету, вартість оренди автомобіля аналогічного класу складає приблизно 2400 грн. на місяць. Тому вартість втраченого ним права користування автомобілем складає 24000 грн., що, на його думку, і є еквівалентом моральної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля.
Моральна шкода також полягає у завданні болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку ушкодженням здоров'я, внаслідок чого перебував на лікуванні впродовж 18 діб. Ушкодженням здоров'я йому спричинена моральна шкода в розмірі 10960 грн., яку він обґрунтовує тим, що його середній заробіток за останнім контрактом в першому півріччі року складав 2305 доларів США на місяць, або 76,83 доларів США за добу. Відповідно за 18 діб такий заробіток складав би 1382,94 доларів США. Тому розмір моральної шкоди, пов'язаний з пошкодженням здоров'я, на його думку, складає 10960 грн., що еквівалентно 1382,94 доларам США (по курсу НБУ станом на 02 червня 2010 року).
05 листопада 2009 року страхова компанія в особі Одеської дирекції ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» виплатила йому матеріальну шкоду, спричинену пошкодженням автомобіля в сумі 24990 грн. Тому позовні вимоги на зазначену суму він не заявляє, а просить стягнути з ОСОБА_2 різницю між розміром матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням майна та страховим відшкодуванням, що за його підрахунками складає 27628,00 грн., моральна шкода, що спричинена пошкодженням майна - в розмірі 24000 грн., моральна шкода, що спричинена ушкодженням здоров'я за вирахуванням тієї суми, що підлягає сплаті страховиком: 10960 грн. - 2550 грн. = 8410грн.
Зі страховика, на його думку, підлягає стягненню сума моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, в межах ліміту відповідальності, а саме 2550 грн. та матеріальна шкода, спричинена ушкодженням здоров'я в сумі 1146,12 грн.
За таких обставин він був вимушений звернутися до суду з позовом.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позов та просили задовольнити його у повному обсязі, стверджуючи, що заперечення відповідача та його представника є безпідставними і необґрунтованими.
Відповідач в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що про день, час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, але ж в своїх письмових запереченнях, поданих до суду, зазначив, що позов визнає частково, а саме визнає той факт, що саме з його вини 26 липня 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено автомобіль позивача, але не згоден з розміром матеріальної шкоди та не визнає факт існуванням моральної шкоди з його вини, з наступних підстав.
На момент дорожньо-транспортної пригоди відповідач розумів, що матеріальні збитки та моральну шкоду, завдані позивачеві, як пошкодженням автомобілю так і ушкодженням здоров'я, буде відшкодовувати страхова компанія.
Одразу ж після аварії, у встановленому законом порядку і в передбачений страховкою термін, він повідомив страхову компанію про страховий випадок, і будь - яких претензій від позивача до нього не було.
Він (відповідач) декілька разів, відвідував позивача у лікарні та пропонував останньому матеріальну допомогу, а саме пропонував відшкодувати збитки, які позивач поніс з приводу лікування, однак позивач відмовився від такої допомоги, мотивуючи це тим, що він потім, а саме після проходження курсу лікування визначить повну ціну.
Про те, що матеріальна шкода, спричинена пошкодженням автомобілю перевищує страхову суму, він дізнався лише зі змісту позовної заяви.
Від нього ніяким чином не залежав той факт, що страховку в сумі 24990 грн. позивач отримав лише 05 листопада 2009 року, у зв'язку з чим, не з його вини позивач не міг відремонтувати автомобіль та користуватися ним в період з 26 липня 2009 року по 05 листопада 2009 року.
Представник відповідача в судовому засіданні визнав позов частково, а саме погодився з тим, щоб з відповідача на користь позивача було стягнуто різницю між матеріальною шкодою встановленою судовою експертизою та фактично сплаченою страховою компанією сумою грошей (24490 грн.), пояснивши, що при визначені розміру матеріальної шкоди, крім відновлювальної вартості, повинно бути враховано і коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля. Заперечував проти задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди та висловив думку в частині позовних вимог до ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», вважаючи, що позовні вимоги до страхової компанії не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Представник відповідача ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» в судове засідання не з'явився і не повідомив про причини своєї неявки, незважаючи на те, що про день, час та місце розгляду справи ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» було повідомлено належним чином.
Рішенням суду позов був задоволений частково, було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану пошкодженням транспортного засобу в сумі 8088,78 грн., моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'ю в сумі 1200 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 145,49 грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., витрати по оплаті експертизи в сумі 860 грн. Також було стягнуто з Одеської дирекції ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'ю в сумі 1146,12 грн., моральну шкоду, завдану ушкодження здоров'ю в сумі 2550 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 82,80 грн.
Крім цього, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1444,74 грн.
В решті позовних вимог було відмовлено.
Частково не погодившись з вказаним рішенням, позивач просить його частково скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Так, суд першої інстанції правильно встановив наступні обставини.
26 липня 2009 року о 18.00 годині на вул.1-го Травня в м. Іллічівську Одеської області, з вини відповідача ОСОБА_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено автомобіль позивача марки «Мазда» реєстраційний НОМЕР_2, що визнано сторонами та підтверджується чинною постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 11 серпня 2009 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП (а.с.6).
Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №2415 від 29 квітня 2010 року (а.с.73-83) вартість відновлювального ремонту автомобілю марки «Мазда» реєстраційний НОМЕР_2 складає 52618,74 грн., а сума матеріальної шкоди, завданої пошкодженням зазначеного автомобілю дорівнює 33078,78 грн., при цьому розмір матеріальної шкоди рахується за формулою: «Вартість відновлювального ремонту» х «Коефіцієнт фізичного зносу» х «Втрата товарної вартості».
Під час дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді забиття та садни тканини лобної ділянки голови, закритої черепно-мозкової травми в формі струсу головного мозку, забиття м'яких тканин шиї, у зв'язку з чим знаходився, як на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Іллічівської басейної лікарні на ВТ в період з 26 липня 2009 року по 03 серпня 2009 року, так і на амбулаторному лікуванні в період з 04 серпня 2009 року по 14 серпня 2009 року, що підтверджується актом судово-медичного обстеження №274 від 26 вересня 2009 року (а.с.10-11).
На придбання ліків та медичне обстеження позивач витратив 1146,12 грн., що підтверджується фіскальними чеками та квитанцією (а.с.92-94).
За таких обставин, судом правильно було встановлено, що під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26 липня 2009 року, пошкодженням автомобілю позивача, відповідачем було завдано матеріальну шкоду.
При цьому розмір матеріальної шкоди, завданої в результаті пошкодження транспортного засобу, повинно визначається з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, тобто за формулою визначеною у висновку судової автотоварознавчої експертизи №2415 від 29 квітня 2010 року (а.с.73-83), у зв'язку з чим, суд першої інстанції правильно визначив, що розмір матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобілю позивача складає 33078,78 грн.
Під час розгляду справи як судом першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, позивачем та його представниками не було надано доказів того, що під час ремонту автомобіля позивачем були використані нові вузли та агрегати.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що з ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню 8088,78 грн. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу.
Позивачем не надано доказів факту спричинення йому відповідачем ОСОБА_2 моральної шкоди в результаті пошкодження автомобілю, а той факт, що позивач, отримавши частину страхової виплати 05 листопада 2009 року (а.с.40), звернувся до суду позовом 06 листопада 2009 року (а.с.4-5), є переконливим доказом відсутності вини відповідача у неможливості позивача почати відновлювальний ремонт пошкодженого автомобілю в період з 26 липня 2009 року до 06 листопада 2009 року, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована.
Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ушкодженням здоров'я позивачу було завдано маральної шкоди. Однак, розрахунок розміру зазначеної шкоди, зазначений у позові позивачем, є необґрунтованим і безпідставним, оскільки розмір заробітної платні, яку отримував позивач до відпустки, під час якої сталася дорожньо-транспортна пригода, ніякого значення у даному випадку не має. Тому судом правильно було стягнуто на користь позивача з ОСОБА_2 1200 грн., та з ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» в межах ліміту страхової відповідальності - 2550 грн.
З наданих позивачем письмових доказів (а.с.92-94) вбачається, що на лікування та медичне обстеження ним було дійсно витрачено 1146,12 грн., у зв'язку зазначена сума підлягає стягненню з ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», так як вона не перевищує ліміту страхової відповідальності за шкоду завдану здоров'ю потерпілого.
У відповідності до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги в цій частині рішення.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Судова колегія вважає, що в цій частині рішення є законним та обґрунтованим, а тому, колегія суддів в цій частині залишає його без зміни.
В той же час, судова колегія не може погодитися з рішенням суду в частині стягнення з позивача судових витрат в сумі 1444,74 грн.
Так, стягуючи з позивача вказану суму, суд посилався на ст. 88 ЦПК України, вказуючи, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Судова колегія вважає, що вказане посилання не може вважатися правильним та законним, так як вказана стаття регламентує тільки розподіл між сторонами вже понесених судових витрат.
Якщо ж суд вважав, що позивач не в повній мірі сплатив державне мито, то він повинен був вирішувати це питання під час прийнятті позовної заяви в порядку ст.ст. 119, 121 ЦПК України, або вже в порядку ч.1 п. 8 ст. 207 ЦПК України.
Більш того, суд задовольнив позов частково, а тому стягувати судові витрати з позивача в повному обсязі від заявленої ним суми ціни позову не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому рішення в цій частині повинно бути скасовано у зв'язку з порушенням норми процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія ,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15 жовтня 2010 року - змінити. Виключити з резолютивної частини рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15 жовтня 2010 року вказівку щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 1444,74 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецький