"22" лютого 2012 р. м. Київ К-18792/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Подолянко Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя
та заяву про приєднання до касаційної скарги Державної податкової адміністрації в Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2008 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року
у справі № 2-а-1707/08
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до 1. Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя,
2. Державної податкової адміністрації в Донецькій області
про визнання неправомірними дій та визнання недійсним рішення, -
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя (далі -відповідач-1), Державної податкової адміністрації в Донецькій області (далі -відповідач-2) про визнання неправомірними дій посадових осіб ДПА в Донецькій області, які полягали у незаконному проведення перевірки суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1; визнання недійсним рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000952310 від 02 листопада 2007 року у сумі 13882,75 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2008 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії посадових осіб ДПА в Донецькій області, що були виражені в незаконному проведенні перевірки платника податку -суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1. Визнано недійсним рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000952310 від 02 листопада 2007 року у сумі 13882,75 грн.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2008 року залишено без змін.
В касаційній скарзі Жовтнева МДПІ м. Маріуполя, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У заяві про приєднання до касаційної скарги ДПА в Донецькій області підтримала вимоги касаційної скарги Жовтневої МДПІ м. Маріуполя.
У запереченні на касаційну скаргу суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, посилаючись на те, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2008 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПА в Донецькій області була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, а саме: господарської одиниці -магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1, за результатами якої було складено акт № 05810307/2343 від 29 липня 2007 року.
В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у непроведенні розрахункової операції на суму 92,80 грн. через реєстратор розрахункових операцій; не роздрукуванні та невидачі розрахункових документів встановленої форми на суму 241,70 грн.; проведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товару; неведенні обліку товарів за місцем їх реалізації.
02 листопада 2007 року Жовтнева МДПІ м. Маріуполя на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0000952310, яким на підставі пунктів 1, 6 статті 17, статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосувала до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 13882,75 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: доказів письмового повідомлення платника податків про проведення планової перевірки із зазначенням дати початку та закінчення її проведення податковим органом не надано; недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний до відсутності розрахункового документа; видача перевіяючим розрахункового документа із застосуванням режиму попереднього програмування товару підтверджується фіскальним чеком № 7396 від 29 липня 2007 року, тоді як доказів придбання перевіряючими товарів на суму 92,80 грн. податковим органом не надано, а в процесі розгляду справи судами не встановлено протилежного; ведення обліку товарних запасів підтверджується книгою обліку доходів та витрат.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особю ОСОБА_1, проведена ДПА в Донецькій області, та за результатами якої був складений акт № 05810307/2343 від 29 липня 2007 року, була визначена податковим органом як планова, у підтвердження чого ДПА в Донецькій області було надано план-графік перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у готівковій те безготівковій сфері та хронометражних обстежень на липень 2007 року відділу оперативного контролю управління аудиту юридичних осіб ДПА в Донецькій області, узгоджений Головою ДПА в Донецькій області 27 червня 2007 року.
Частинами 1, 2, 4 статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Абзацами 1, 2, 4 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Враховуючи те, що повідомлення про перевірку під розписку позивачу не вручались за десять днів до проведення перевірки, рішення керівником ДПА в Донецькій області про проведення планової позивача не приймалося, а також зважаючи на акт ДПА в Донецькій області від 29 липня 2007 року № 05990628/23-111-2 «Про протидію посадовим особам органів державної податкової служби, які знаходяться при виконання службового завдання», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність дій посадових осіб ДПА в Донецькій області.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій слугував висновок податкового органу про порушення суб'єктом підприємницької діяльності вимог пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки у розрахункових документах зазначається лише назва товару, а не його вид; розрахунковий документ не містить адреси суб'єкта господарювання; суб'єктом підприємницької діяльності видано розрахунковий документ не неповну суму покупки.
Відповідно до пунктів 1, 2, 11 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, позивача притягнуто до відповідальності, зокрема за пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким передбачені фінансові санкції за нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунковий документ -це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Статтею 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, що форма, зміст розрахункових документів, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
На виконання приписів цієї норми останньою було прийняте Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у пункті 3.2 якого зазначено, зокрема, що касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити, як назву та адресу господарської одиниці, а пунктом 2.1 встановлено, що у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.
Водночас недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний у вказаному вище Положенні до відсутності розрахункового документа.
Виданий позивачем 29 липня 2007 року під час здійснення розрахункової операції фіскальний чек № 7396 містив назву господарської одиниці, а саме: «Магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»»та суб'єкта господарювання, якому він належить -приватний підприємець ОСОБА_1
При встановленні факту роздрукування та видачі під час перевірки фіскального чека № 7396, який був предметом оцінки у цій справі і відповідав визначенню розрахункового документа, містив назву господарської одиниці та підтверджував виконання розрахункової операції, притягнення особи до зазначеної відповідальності суперечить закону.
Також до позивача на підставі пункту 6 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) застосовано фінансові санкції у розмірі п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Водночас судами факт відсутності попереднього програмування не встановлений, а окремі недоліки такого програмування не становлять складу правопорушення.
Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, фіскальним чеком від 29 липня 2007 року № 7396 підтверджено проведення позивачем розрахункової операції на суму 82,95 грн. через реєстратор розрахункових операцій та видача розрахункового документа. Доказів придбання перевіряючими товару на суму 92,80 грн. податковим органом судам попередніх інстанцій не надано, не додано таких доказів і до касаційної скарги.
Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про незаконність притягнення позивача до відповідальності за такі порушення є обґрунтованим.
Крім іншого, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням слугував також висновок податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) щодо ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 у відповідності до чинного законодавства вівся облік товарних запасів, що підтверджується витягом з книги обліку доходів та витрат № 173/17-1.
За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про незаконність притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 21 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), за таке порушення є обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя та заява про приєднання до касаційної скарги Державної податкової адміністрації в Донецькій області підлягають залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2008 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя та заяву про приєднання до касаційної скарги Державної податкової адміністрації в Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна
Суддя Л.І. Бившева