"22" лютого 2012 р. м. Київ К-18637/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Подолянко Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Козівського районного споживчого товариства
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2007 року
у справі № 14/259-3316
за позовом Козівського районного споживчого товариства
до Козівської міжрайонного державної податкової інспекції
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Козівське районне споживче товариство (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Козівської міжрайонного державної податкової інспекції (далі -відповідач) про визнання нечинними та скасування рішень Козівської МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21 липня 2006 року № 0000912301/0 та від 31 серпня 2006 року № 0000912301/1 (в редакції заяви від 03 листопада 2006 року за вих. 11/154).
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 25 грудня 2006 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Козівської МДПІ 21 липня 2006 року № 0000912301/0 та від 31 серпня 2006 року № 0000912301/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Козівського РСТ 85,00 грн. сплаченого державного мита.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2007 року Господарського суду Тернопільської області від 25 грудня 2006 року скасовано і прийнято нову постанову. В позові відмовлено.
В касаційній скарзі Козівське РСТ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріально та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2007 року та залишити в силі постанову Господарського суду Тернопільської області від 25 грудня 2006 року.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПА в Тернопільській області була проведена перевірка щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, а саме: господарської одиниці -магазину, що розташований за адресою: с. Вибудів Козівського району, та належить Козівському РСТ, за результатами якої було складено акт № 010037 від 31 серпня 2006 року.
В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків у розмірі 1244,00 грн. сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій у розмірі 44,00 грн.
21 липня 2006 року Козівська МДПІ на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0000912301/0, яким на підставі статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до Козівського РСТ штрафні (фінансові) санкції у сумі 6000,00 грн.
Вказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржувалося позивачем в адміністративного порядку, за наслідками якого його скаргу було залишено без задоволення, а податковим органом було прийнято рішення від 31 серпня 2006 року № 0000912301/1 на аналогічну суму штрафних (фінансових) санкцій.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що грошові кошти у сумі 1200,00 грн. належали ОСОБА_1, а не позивачу, у зв'язку з чим підстави для притягнення Козівського РСТ до відповідальності, передбаченої статтею 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення вимог пункту 13 статті 3 цього Закону відсутні.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що виявлені перевіркою факти правопорушень є доведеними, з урахуванням положень пункту 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з акту перевірки, 13 липня 2006 року продавець позивача -ОСОБА_1 здійснила розрахункову операцію за продані нею товари на загальну суму 12,05 грн. Та видала перевіряючим розрахункову квитанцію № 625112
Пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005 року, передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Тобто належним доказом невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, вказаних у денному звіті реєстратора розрахункових операцій повинен бути покупюрний опис готівкових коштів, що складають вказану невідповідність.
Матеріали справи містять опис наявних готівкових коштів (арк. справи 273), який є додатком до акту перевірки від 13 липня 2007 року № 010037, згідно якого працівниками ДПА в Тернопільській області було встановлено, що фактично на час перевірки рахується 1244,00 грн., тоді як відповідно до книги обліку розрахункових квитанцій на місці проведення розрахунків повинно рахуватись 44,00 грн. (з урахуванням суми покупки, здійсненої перевіряючими).
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що перевіряючими була встановлена невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів згідно розрахункових квитанцій за 13 липня 2006 року на суму 1200,00 грн.
Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Статтею 22 цього Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Посилання скаржника в обґрунтування вимог касаційної скарги на те, що готівкові кошти у сумі 1200,00 грн., на яку було встановлено невідповідність, належали ОСОБА_1, яка не являлася продавцем Козівського РСТ, а була продавцем суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, який орендує у позивача приміщення у магазині площею 78 м2 згідно договору оренди майна № 42 від 01 грудня 2005 року, відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні, з огляду на наступне.
Відповідно до абзаців 1, 4 пункту 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), касир та інший працівник, з якими споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом. Забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 (арк. справи 273), вона являється продавцем Козівського РСТ з 01 червня 2006 року, проте оскільки проходить випробувальний термін, трудова угода з Козівським РСТ не укладена.
Матеріали справи містять також журнал реєстрації перевірок № 1 ОСОБА_3, який знаходиться у магазині продтоварів, з якого вбачається, що остання перевірка вказаного суб'єкта підприємницької діяльності проводилася 07 травня 2003 року.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій спірними рішеннями.
Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Козівського районного споживчого товариства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2007 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
Касаційну скаргу Козівського районного споживчого товариства залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2007 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна
Суддя Л.І. Бившева