"22" лютого 2012 р. м. Київ К-19014/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Подолянко Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області
та касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Господарського суду Хмельницької області від 24 жовтня 2007 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року
у справі № 9/15/16/504-НА
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна податкова адміністрація у Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, -
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування повністю рішення Славутської ОДПІ від 05 грудня 2006 року № 0001082302/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Господарського суду Хмельницької області від 24 жовтня 2007 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Славутської ОДПІ від 05 грудня 2006 року № 0001082302/0 про застосування до приватного підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 612,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. відшкодування сплаченого державного мита.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року постанову Господарського суду Хмельницької області від 24 жовтня 2007 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПА у Хмельницькій області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Хмельницької області від 24 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В касаційній скарзі Славутська ОДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Хмельницької області від 24 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
24 листопада 2006 року згідно плану проведення перевірок відділом оперативного контролю на листопад 2006 року та наказу ДПА у Хмельницькій області від 31 жовтня 2006 року № 238 «Про проведення перевірок», працівниками ДПА у Хмельницькій області на підставі направлень від 24 листопада 2006 року № 1686 та № 1717 була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, а саме: господарської одиниці -магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить приватному підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої було складено акт №001418.
Перевіркою було встановлено порушення позивачем, зокрема, пунктів 1, 2, 5, 8 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало здійснення розрахункової операції без використання зареєстрованої у встановленому порядку розрахункової книжки та без видачі розрахункової квитанції; проведення 24 листопада 2006 року розрахункових операцій на загальну суму 370,25 грн. без видачі розрахункових квитанцій; відсутності 16-ти цінників на товарах, які знаходяться у продажу.
05 грудня 2006 року на підставі вказаного акта перевірки Славутська ОДПІ прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001082302/0, яким на підставі пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та згідно зі статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосувала до приватного підприємця ОСОБА_1 суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 612,00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом при проведенні перевірки позивача було порушено приписи статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно частини 1 статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Частиною 2 статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Також, як вбачається з матеріалів справи, продавець магазину, який належить позивачу, ОСОБА_2 допустила перевіряючих до проведення перевірки та не перешкоджала у її проведенні.
За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог лише з підстав порушення податковим органом вимог законодавства щодо порядку проведення перевірки є неправомірними.
Згідно з пунктами 1, 2, 5, 8 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України; реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України.
Відповідальність за вказані порушення встановлена статтями 17, 23 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Разом з цим, матеріали справи містять пояснення продавця магазину, який належить позивачу, ОСОБА_2 (арк. справи 23 -зворотна сторона), в яких вона вказала, що: розрахункову квитанцію на суму 15,00 грн. перевіряючим видано не було; 24 листопада 2006 року розрахункові операції на суму 370,25 грн. були здійснені без видачі розрахункових квитанцій; відсутні 16 цінників на товари, які знаходяться в продажу. Також ОСОБА_2 відзначила, що зауважень до перевірки та до перевіряючи вона не має, що підтверджується графою «зауваження до перевірки»акту перевірки.
Проте, суди попередніх інстанцій вказаним обставинам належної правової перевірки не дали, тоді як зазначені обставини є предметом доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.
Відповідно до частин 1-3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Господарського суду Хмельницької області від 24 жовтня 2007 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області та касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Хмельницької області від 24 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна