"06" березня 2012 р. м. Київ К-25412/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
при секретарі Сперкач Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення коштів,
У липні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суд з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення коштів. Зокрема, просив суд зобов'язати відповідача виплатити йому вихідну допомогу у розмірі 57 000 грн; стягнути доплату за вислугу 20 і більше років на посадах слідчих у розмірі 100% суми пенсії; стягнути заборгованість у розмірі 7% від загальної заборгованості на кінець звітного місяця та нарахованих процентів за звітний місяць і суму погашеної заборгованості по кредитному ліміту.
Після зміни позовних вимог вході розгляду справи в суді першої інстанції, позивач просив суд стягнути на його користь 48 304 грн вихідної допомоги; стягнути доплату за вислугу 20 і більше років на посадах слідчих у розмірі 100% суми пенсії; стягнути обов'язкове погашення заборгованості в сумі 7% від загальної заборгованості на кінець звітного місяця та нарахованих процентів за звітний місяць в розмірі 1065 грн; стягнути 288 грн пайових внесків та сплачених процентів за користування споживчим кредитом.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_2 48 862 грн невиплаченої вихідної допомоги. В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, а позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 25.04.2008 року №156 о/с «По особовому складу»позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за віком з 30.04.2008 року з вислугою, що перевищувала 20 календарних років.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, виплачується допомога в порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»грошова допомога нараховується відповідно до посадового окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням.
Судами встановлено, що наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області позивачу було нараховано для сплати вихідну допомогу в розмірі 57558,60 грн. Із вказаної суми, йому було сплачено лише 8696 грн.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої частини вихідної допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ.
Разом з цим, правильними є висновки судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних в частині стягнення доплати за вислугу 20 і більше років на посадах слідчих у розмірі 100% суми пенсії, оскільки, як встановлено судами, наказ про встановлення позивачу такої доплати не видавався. До того ж, Указом Президента України від 18.12.2007 року №1234/2007 «Про внесення зміни до Указу Президента України від 14 квітня 1999 року №379 та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України»було визнано таким, що втратив чинність Указ Президента України №926/96 від 04.10.1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», яким встановлювалась зазначена надбавка.
Крім цього, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення 1065 грн на погашення кредитної заборгованості та 288 грн суми пайових внесків та процентів за користування споживчим кредитом, оскільки отримання позивачем кредитів було його особистим рішенням і ним не доведено обумовленість понесених витрат діями відповідача.
В касаційній скарзі позивач, зокрема, вказує, що судом апеляційної інстанції не було розглянуто всі зміни до його позовних вимог, що надавались ним при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а тому рішення суду є незаконним.
Проте, такі посилання позивача є безпідставними, оскільки відповідно до частини 3 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Передбаченим статтею 51 Кодексу адміністративного судочинства України правом зміни позовних вимог чи збільшення їх розміру позивач може скористатися в будь-який час до закінчення судового розгляду справи лише в суді першої інстанції.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
За таких обставин, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення коштів -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф.Загородній
Суддя О.І. Гаманко