"24" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/51619/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді
суддів:Тракало В.В.,
Головчук С.В.,
Ліпський Д.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про перерахунок пенсії дитині війни,
У лютому 2009 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача. Просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії як дитині війни, починаючи з 1 січня 2006 року.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 3651 грн. 45 коп.
Постановою апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року змінено постанову суду першої інстанції, скасувавши її в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за 2006 рік, за періоди з 1 липня 2007 року по 8 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2011 року виправлено описку в резолютивній частині постанови цього суду від 28 квітня 2011 року, замінено текст «з 1 липня по 8 липня 2007 року»на «з 1 січня 2007 року по 8 липня 2007 року».
У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка регулює питання державної соціальної підтримки дітей війни, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2006 рік.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19 січня 2006 року вказаний пункт статті 77 виключено та статтю 110 викладено в такій редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Кабінет Міністрів України протягом 2006 року будь-яких рішень на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»не приймав.
Таким чином, у 2006 році державну соціальну підтримку дітей війни, що передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджено не було.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Таким чином, з 9 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьої статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 15 березня 2007 року, встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було викладено в такій редакції:
«Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Положення пункту 41 розділу II вказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни був мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»стосовно застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки щодо визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Вирішуючи спір суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що право на підвищення пенсії, передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2007 році виникло з 9 липня 2007 року, а у 2008 році - з 22 травня 2008 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». А відтак, правомірно змінив постанову суду першої інстанції, скасувавши її в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за 2006 рік, за періоди з 1 січня 2007 року по 8 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року, та залишивши постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення -без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: В.В. Тракало
С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Суддя В.В. Тракало