"24" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/64892/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді
суддів:Тракало В.В.,
Головчук С.В.,
Ліпського Д.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Перевальського районного суду Луганської області від 21 серпня 2009 року та постанову апеляційного суду Луганської області від 26 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення,
У серпні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом до управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області. Просив, стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в сумі 2905 грн. 00 коп.
Постановою Перевальського районного суду Луганської області від 21 серпня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2905 грн. 00 коп. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік.
Постановою апеляційного суду Луганської області від 26 серпня 2011 року резолютивну частину судового рішення першої інстанції змінено. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_4 щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-X, з урахування виплаченої суми допомоги. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, що пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і на підставі статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має право на щорічну допомогу на оздоровлення.
При виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Щорічної допомога на оздоровлення за 2008 рік позивачу виплачена у січні 2009 року в розмірі 120 грн.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивачу неправомірно сплачена сума в розмірі, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 12 липня 2005 року № 562.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) особам, що стали інвалідами ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачена щорічна виплата допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам IІ групи - 120 грн.
Вихідним критерієм обрахунку спірних сум виплат відповідно до положень статті 48 вказаного Закону виступала мінімальна заробітна плата, розмір якої у зазначений позивачем період часу встановлювався законами України про Державний бюджет на відповідний рік.
Зокрема, статтею 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»установлено на 2008 рік з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 515 гривень, з 1 квітня - 525 гривень, з 1 жовтня -545 гривень та з 1 грудня - 605 гривень на місяць.
Відповідно до розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та статтю 48 викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), зокрема, визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
До рішення Конституційного Суду України щорічна допомога на оздоровлення у 2008 році підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 22 травня 2008 року - виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
За таких обставин, коли щорічну допомогу на оздоровлення позивачу виплачено у січні 2009 року, тобто після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, то суди дійшли правильного висновку, що відповідач при виплаті вказаної допомоги повинен був керуватися положеннями ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції обґрунтованого зазначив, що суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій -зобов'язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум. А відтак, суд апеляційної інстанції обґрунтовано змінив постанову суду першої інстанції, виключивши з резолютивної частини рішення вказівку про стягнення конкретної суми щорічної допомоги на оздоровлення.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення -без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Луганської області від 26 серпня 2011 року та змінену постанову Перевальського районного суду Луганської області від 21 серпня 2009 року -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: В.В. Тракало
С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Суддя В.В. Тракало