"01" березня 2012 р. м. Київ К-49670/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії,
У листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії, як учаснику бойових дій, з урахуванням підвищення на 150 % мінімальної пенсії за віком з 24.10.2002 року та зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій та отримує пенсію за вислугу років з урахуванням підвищення на 150% мінімальної пенсії за віком, що передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Нарахування та виплата зазначеного підвищення по червень 2006 року включно проводились, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розміру пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 03 січня 2002 року №1, а з 01 липня 2006 року таке підвищення до пенсії виплачувалось позивачу у відповідності до Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” № 2939-IV від 05.10.2005 року.
Не погоджуючись з розміром отримуваного підвищення до пенсії за вислугу років, як учаснику бойових дій, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про перерахунок та виплату такого підвищення, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. Однак, отримав відмову.
Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(в редакціях, на час виникнення спірних правовідносин) пенсії за вислугу років учасникам бойових дій, підвищуються на 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
В пункті 2 постанови від 03 січня 2002 року №1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок підвищення до пенсії за вислугу років, усупереч положенням зазначених статей Законів, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії за вислугу років виступає мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка набрала чинності 12 січня 2005 року. Зокрема, відповідно до частини першої цієї норми мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Розрахунок підвищення до пенсії позивачу проведено, виходячи з установленого постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»розміру, який складає 19,91 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Редакція частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»набрала чинності лише 12 січня 2005 року, а тому її положення не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли до цієї дати.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії учасникам бойових дій, починаючи з 2005 року, застосуванню підлягають положення статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Разом з цим, відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час звернення позивача до суду), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 99 встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з обставин справи, ОСОБА_2 з позовом про перерахунок пенсії з 24.10.2002 року звернувся до суду лише в листопаді 2007 року. Відповідач наполягав на відмові у позові з вищезазначених підстав, а позивачем, в свою чергу, не було зазначено поважних причин пропуску строку звернення до суду.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині, що охоплюють період по червень 2006 року, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 2939-IV від 5 жовтня 2005 року, частину четверту статті 12 викладено в такій редакції: Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (дана норма набрала чинності з 01 липня 2006 року).
Таким чином, з 01 липня 2006 року підвищення до пенсії позивачу, як учаснику бойових дій, підлягає виплаті відповідно до зазначеної норми, тобто у розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено судами, з 01 липня 2006 року підвищення до пенсії за вислугу років позивачу виплачується відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 2939-IV від 5 жовтня 2005 року.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень у вказаний вище період діяв правомірно, підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не було.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування сулами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
За таких обставин, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній
Суддя О.І. Гаманко