"01" березня 2012 р. м. Київ К/9991/62029/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Мойсюка М.І.,
Штульмана І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну допомогу дітям війни, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області на постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 12 серпня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року, -
В травні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни.
Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 12 серпня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року було скасовано постанову суду першої інстанції, та прийнято нову, якою позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_3 у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком з розрахунку за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
Не погоджуючись з судовим рішенням у справі, Управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни, а тому згідно ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
За приписами статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, були внесені зміни у статтю 6 Закону про соціальний захист дітей війни, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо змін, унесених до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни в їх первинній редакції.
Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанцій про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії позивачу у період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, а в справі ухвалено нове рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді:
Суддя Т.О. Лиска