"01" березня 2012 р. м. Київ К-30142/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Мойсюка М.І.,
Штульмана І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Комісії Житомирського обласного військового комісаріату для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни про визнання протиправним рішення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2009 року, -
В листопаді 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Комісії Житомирського обласного військового комісаріату для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни про визнання протиправним рішення.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2009 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період із 16 листопада 1971 року по 26 грудня 1973 року проходив дійсну військову службу в окремому полку морських десантників в/ч 06017 Балтійського флоту.
У період з 28 жовтня по 24 грудня 1973 року, позивач на великому десантному кораблі Чорноморського флоту знаходився на бойовій службі в Середземному морі, а в період з 10 грудня по 15 грудня 1973 року ніс бойову службу в порту Тартус (Сірія), що підтверджується архівними довідками Центрального військового-морського архіву (а.с. 5-6).
Позивач звернувся до Комісії Житомирського обласного військового комісаріату для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни про надання йому статусу учасника бойових дій, посилаючись на те, що він в період проходження військової служби знаходився в територіальних водах Єгипту, де в той час (з жовтня 1973 року по березень 1974 року) була війна. Радянський Союз під час цієї війни виступав на стороні арабських країн (Сирія, Єгипет).
Комісією Житомирського обласного військового комісаріату для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни було відмовлено ОСОБА_3 у наданні йому статусу учасника бойових дій.
Згідно ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно статті 211 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до п.2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії її соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, - учасниками бойових дій визначаються, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що позивачем не було доведено ті обставини, на які він посилається, як на підставу задоволення його позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді:
Суддя Т.О. Лиска